Ухвала
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 131/901/19
провадження № 61-187ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня
2020 року у складі судді Олексієнка О. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Шемети Т. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» про розірвання договору оренди землі,
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (далі - ПАТ «Жорнище») про розірвання договору оренди землі.
Позов мотивував тим, що 23 квітня 2013 року між ним та ПАТ «Жорнище» укладений договір оренди № 1 належної йому земельної ділянки площею
2,0746 га, кадастровий номер 0521282:40001:0000386, яка розташована на території Жорницької сільської ради, строком дії 10 років. Нарахування орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.
Посилаючись на те, що відповідач належно не виконує умови зазначеного договору, що призвело до порушення його прав, як орендодавця, позивач просив достроково розірвати договір оренди землі № 1 від 23 квітня 2013 року.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня
2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано достроково договір оренди землі № 1 від 23 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище», щодо оренди земельної ділянки площею 2,0746 га, кадастровий номер 0521282:40001:0000386, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Жорнище» (подана засобами поштового зв'язку 31 грудня 2020 року), у якій заявник просив рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року скасувати, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову про розірвання договору найму (оренди) визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у цій справі є вимога про розірвання договору оренди землі.
Річний розмір орендної плати за договором оренди землі від 23 квітня 2013 року № 1 становить 1 609,75 грн, що складає чотири відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням індексації).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 4 829,25 грн (1 609,75 грн х 3), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00*100=210 200,00).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Щодо доводів касаційної скарги про те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи
Посилання заявника на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи є необгрунтованими, оскільки заявник належно не аргументував, які саме встановлені в оскаржуваному судовому рішенні обставини мають преюдиційне значення для розгляду іншої справи.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Наведене узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від
07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» про розірвання договору оренди землі, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак