Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 199/7620/19
провадження № 61-12590св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Дніпровська міська рада,
відповідач (третя особа за зустрічним позовом) -виконавчий комітет Іларіонівської селищної ради Синельниковського району Дніпропетровської області,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 07 серпня 2020 року у складі судді Петешенкової М. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування записів про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки.
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до Дніпровської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Іларіонівської селищної ради Синельниковського району Дніпропетровської області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права власності.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року у складі судді Спаї В. В. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявник не виконав вимоги ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху, тому, на підставі положень статей 185, 357 ЦПК України, його скаргу слід визнати неподаною та повернути.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року справу за позовом
Дніпровської міської ради до виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про скасування записів про право власності, повернення земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року про залишення апеляційної скарги
ОСОБА_1 без руху останній не отримував, при цьому в матеріалах справи відсутні докази з відміткою про отримання вказаної ухвали.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпровської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, не надано оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору.
Копії вказаної ухвали суду 20 лютого 2020 року, 24 березня 2020 року,
08 квітня 2020 року було направлено ОСОБА_1 на адресу, що зазначена в апеляційній скарзі, проте поштове повідомлення про її отримання до суду не поверталися, лише конверти із зазначенням «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 139-140).
Копія вказаної ухвали 13 квітня 2020 року також направлялась на електронну адресу ОСОБА_1 , зазначену в апеляційній скарзі, про що свідчить відповідне повідомлення (а. с. 143).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Статтею 185 ЦПК України, зокрема частиною 3, передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.
В той же час, відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважаються доставленими, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня
2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Водночас колегія суддів зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі
№ 921/6/18).
Таким чином, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її в апеляційній скарзі.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (753/12496/18), (провадження № 61-4961св19).
Здійснивши достатні заходи для вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, передбачені нормами ЦПК України, а саме тричі надіславши її засобом поштового зв'язку на адресу заявника, яку він вказав в апеляційній скарзі, та за якою він неодноразово отримував кореспонденцію під час розгляду справи у суді першої інстанції, також направивши вказану ухвалу на електронну адресу заявника та повідомивши його телефонограмою, встановивши, що ОСОБА_1 не усунуто недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції обґрунтованого визнав її неподаною та повернув заявнику.
Посилання заявника на те, що суд не вчинив усіх дій для вручення йому копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не відповідає обставинам справи.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Апеляційний суд тричі надсилав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на адресу, яку ОСОБА_1 вказав у апеляційній скарзі, та за якою він неодноразово отримував кореспонденцію під час розгляду справи у суді першої інстанції, проте листи поверталися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто отримувач, достовірно знаючи, що ним направлена апеляційна скарга до суду, не здійснював жодних дій для отримання поштових відправлень із суду та не виявляв жодного інтересу до розгляду його апеляційної скарги більше ніж п'ять місяців.
При вирішенні скарги Верховний Суд враховує зазначені обставини щодо поведінки ОСОБА_1 , який не повідомляв суд про будь-які обставини, які можуть зробити неможливим отримання ним листа, або про можливу зміну свого місцезнаходження, провадженням у справі тривалий час (більше ніж п'ять місяців) не цікавився, на повідомлення суду на його електрону адресу та за номером його мобільного телефону не реагував, тому використовує надані йому процесуальні права на свою користь, для того щоб затягнути час розгляду справи за своєю ж апеляційною скаргою, та яку не можна визнати добросовісною.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 липня
2020 року у справі № 216/5341/14-ц (провадження № 61-25996св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, вважаючи, що апеляційний суд здійснив достатні дії, передбачені ЦПК України, для вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, у той час як процесуальна поведінка заявника є недобросовісною та свідчить про відсутність зацікавленості в розгляді його апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 липня
1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Крім того, колегія суддів враховує, що визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення, за умови подання належно обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович