Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 542/1407/17-ц
провадження № 61-107св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,
третя особа - Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року у складі судді Стрельченко Т. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року
у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, про визнання права на земельну ділянку (пай).
Позовна заява мотивована тим, що на час розпаювання та одержання
20 грудня 1995 року колективним сільськогосподарським підприємством імені Енгельса (далі - КСП імені Енгельса) державного акта на право колективної власності на землю він був членом вказаного КСП та працював трактористом.
Вважав, що його помилково не включено до списку осіб, які мають право
на земельну частку (пай).
Зазначав, що про порушення права на одержання частки (паю) дізнався
з довідки виконкому Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 03 березня 2017 року, у зв'язку із чим з цих підстав заявляв клопотання про поновлення позовної давності.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право
на земельну ділянку (пай) площею 4,25 в умовних кадастрових гектарах,
що розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, для ведення селянського (фермерського) господарства із земель державної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області
від 13 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано,
а судом не встановлено належних та допустимих доказів перебування позивача у членах КСП імені Енгельса на час видачі державного акта про право колективної власності на землю, а запис у його трудовій книжці
та відпрацьовані ним вихододні у період з квітня 1994 року по вересень
1994 року і з грудня 1995 року по червень 1996 року у КСП імені Енгельса свідчить лише про наявність між сторонами трудових відносин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 серпня
2018 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи спір
по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відсутні належні та допустимі докази його перебування у членах КСП імені Енгельса на час видачі державного акта про право колективної власності
на землю, а запис у його трудовій книжці та відпрацьовані ним вихододні
у період з квітня 1994 року по вересень 1994 року і з грудня 1995 року
по червень 1996 року у КСП імені Енгельса свідчить лише про наявність між сторонами трудових відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи
із Новосанжарського районного суду Полтавської області.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
ОСОБА_1 вважав, що матеріали цієї справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що на час видачі державного акта про право колективної власності на землю він був членом КСП імені Енгельса та був включений до відповідного списку членів КСП, які мали право на отримання земельних часток (паїв).
Разом із тим вважав, що ним не пропущено позовну давність, оскільки про те, що він був членом КСП імені Енгельса на час видачі останньому державного акта на право колективної власності на землю та мав право
на земельну частку (пай) йому стало відомо лише у березні 2017 року під час оформлення пенсії, зокрема, із довідки архівного сектору Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області від 02 березня
2017 року № 01-29/07.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до пункту 3.2. Статуту КСП імені Енгельса Новосанжарського району Полтавської області, прийняття у члени підприємства проводиться правлінням підприємства, у присутності особи, яка подала заяву,
з послідуючим затвердженням органом самоврядування підприємства.
Пунктом 3.3. указаного Статуту визначено, що на кожного члена підприємства ведеться трудова книжка (а. с. 114-132).
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1
ОСОБА_1 був працівником та членом колгоспу імені Енгельса з 10 березня 1986 року по 07 вересня 1987 року, з 25 листопада 1987 року по 01 листопада 1993 року, з 10 листопада 1993 року по 10 квітня 1994 року, з 14 квітня
1994 року по 27 жовтня 1994 року. 27 жовтня 1994 року ОСОБА_1 було звільнено з посади тракториста, у зв'язку із поданою ним за власним бажанням заявою, що зафіксовано у протоколі від 27 жовтня 1994 року № 12. Інші періоди роботи ОСОБА_1 відповідно до записів у трудовій книжці
не пов'язані з перебуванням ОСОБА_1 у членах КСП імені Енгельса
та роботою у цьому підприємстві (а. с. 32-36).
Згідно архівної довідки комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів селищної, сільських рад Новосажарського району» від 14 вересня 2017 року № 01-13/311 у книгах обліку розрахунків по оплаті праці працівників КСП імені Енгельса Новосанжарського району Полтавської області за 1994-1996 роки міститься інформація про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 вихододнів: за 1994 рік- 131, за 1995 рік - 22, за 1996 рік - 123 (а. с. 109).
Відповідно до архівної довідки архівного сектора Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області від 02 березня 2017 року
у протоколі № 10 засідання правління КСП імені Енгельса від 13 липня
1994 року значиться розгляд заяви та рішення правління колгоспу про прийняття позивача у члени колективного господарства і надання роботи трактористом.
Згідно архівного витягу із протоколу № 14 засідання правління КСП імені Енгельса від 29 жовтня 1996 року, у зв'язку із необхідністю проведення паювання землі і основних заходів у стислі строки правління КСП розглянуло кадрове питання та рекомендувало зборам уповноважених членів колгоспного господарства вивести із членів КСП за порушення трудової дисципліни та невиконання мінімуму вихододнів, у тому числі, ОСОБА_1 (а. с. 8).
Відповідно до довідки виконкому Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 03 березня 2017 року
№ 409 КСП імені Енгельса 20 грудня 1995 року одержало державний акт
на колективну власність (а. с. 7).
Розпорядженням голови Новосанжарської районної державної адміністрації від 10 липня 2002 року № 388 було погоджено «Проект організації території земельних ділянок у розмірі земельних ділянок (паїв) на ділянці приватизації колишнього КСП імені Енгельса на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Вказаним розпорядженням було затверджено уточнену вартість земельної частки (паю) у розмірі 49 994,70 грн та передано у приватну власність громадянам для товарного сільськогосподарського виробництва у межах
та розмірах відповідно «Проекту організації території земельних ділянок
у розмірі земельних часток (паїв) на місці приватизації колишнього КСП імені Енгельса на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на підставі правовстановлюючих документів (а. с. 108).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на земельну частку (пай) у землях КСП імені Енгельса є необґрунтованими, проте до такого позову застосував наслідки спливу позовної давності, які застосовуються тільки до обґрунтованих позовних вимог.
При цьому не врахував, що позовна давність може бути застосована лише
до обґрунтованого позову.
За змістом положень статті 5 ЗК України у редакції закону від 11 березня
1992 року № 2196-XII, статті 3 Указу Президента України від 08 серпня
1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на прав колективної власності на землю.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право власності колективної власності на землю.
Отже, особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта
на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається
до державного акта на право колективної власності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай)
з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли
з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права
на земельну частку.
Як вбачається з довідки архівного відділу комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів селищної, сільських рад Новосажарського району»
від 14 вересня 2017 року № 01-13/311 у книгах обліку розрахунків по оплаті праці працівників КСП імені Енгельса Новосанжарського району Полтавської області за 1994-1996 роки міститься інформація про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 вихододнів: за 1994 рік- 131, за 1995 рік - 22, за 1996 рік - 123.
Відповідно до архівної довідки архівного сектору Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області від 02 березня 2017 року
у протоколі № 10 засідання правління КСП імені Енгельса від 13 липня
1994 значиться розгляд заяви та рішення правління колгоспу про прийняття позивача у члени колективного господарства і надання роботи трактористом.
Відповідно до довідки виконкому Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області віл 03 березня 2017 року
№ 409 КСП імені Енгельса 20 грудня 1995 року одержало державний акт
на колективну власність.
Згідно архівного витягу із протоколу № 14 засідання правління КСП імені Енгельса від 29 жовтня 1996 року, у зв'язку із необхідністю проведення паювання землі і основних заходів у стислі строки правління КСП розглянуло кадрове питання та рекомендувало зборам уповноважених членів колгоспного господарства вивести із членів КСП за порушення трудової дисципліни та не виконання мінімуму вихододнів, у тому числі, ОСОБА_1 .
Ураховуючи те, що позивача було виведено із членів
КСП імені Енгельса 29 жовтня 1996 року, Верховний Суд дійшов висновку, що на момент отримання КСП імені Енгельса державного акта на право колективної власності на землю (20 грудня 1995 року) позивач був членом цього підприємства і мав право на земельну частку (пай).
Відповідно до положень статті 76 ЦК УК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.
За змістом пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив
до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився
до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права
за позовом особи, право якої порушено, встановлюється тривалістю
в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності
до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, установивши, що ОСОБА_1 мав право на отримання сертифіката
на земельну частку (пай) у землях КСП імені Енгельса як член колективного сільськогосподарського підприємства, не включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), Верховний Суд виходить із того,
що слід відмовити у позові за пропуском позовної давності для звернення
до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з початку розпаювання земель колишніх колгоспів,
що є загальновідомим фактом. Тому ОСОБА_1 , як член колгоспу, повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП імені Енгельса (1995 рік) акта на право колективної власності
на землю. Проте, позивач у передбачений законом строк не звернувся
до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови у його задоволенні з підстав пропуску позивачем позовної давності.
Цей висновок узгоджується із висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 330/2463/17 (провадження № 61-79св19) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 401/971/19 (провадження № 23300св19).
Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску позовної давності є безпідставними, оскільки позивач не довів той факт, що він
з 1995 року не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
За таких підстав та з урахуванням положень статті 412 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе змінити оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області
від 13 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 13 листопада 2018 року змінити з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович