Ухвала
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2-275/11
провадження № 61-19214ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
23 жовтня 2015 року заявник звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 січня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2016 року скасовано
ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 січня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року відмовлено.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги заявник обґрунтовує неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, зазначає, що звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року з урахуванням доповнення заяви у грудні 2016 року він посилався на те, що рішення суду першої інстанції постановлено у його відсутність, проведене геодезистом ОСОБА_5 обстеження земельної ділянки встановило, що її загальна площа складає 715,17 кв. м, що не відповідає розміру 818 кв. м, яким оперував експерт при запропонуванні варіантів розподілу спільного майна під час розгляду справи по суті.
Виділена йому частка не відповідає вимогам діючих державних будівельних норм, частка не має необхідних умов життєзабезпечення, знаходиться у незадоволеному технічному стані та не може експлуатуватися як окрема ізольована квартира для проживання сім'ї у складі чотирьох осіб, що підтверджено висновком ПП «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» від 25 вересня 2015 року, яким встановлено, що будинок має межі електро-, водо і газо- забезпечення та централізовану систему опалення будинку, і всі комунікації зосереджені в частині будинку, яка виділена за рішенням суду позивачу. Господарські будівлі і прибудови (погріб літ. «Б», літня кухня літ. «В», сарай літ. «Г») знаходяться у аварійному стані, потребують капітального ремонту та не придатні для використання за цільовим призначенням, що підтверджено актом обстеження.
Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає принципам рівності сторін, законності і справедливості, так як суд не вирішив усіх питань, що підлягали вирішенню, для того, щоб кожна із сторін мала ізольоване помешкання, придатне для проживання і облаштовано необхідними засобами життєзабезпечення, і за чий рахунок, та де облаштувати прибудову для санвузлу та кухні, судом не враховано, що у житловому приміщенні літ. «А» приміщення 1-5 не є кухнею, воно не обладнане відповідним чином та використовується, як житлова кімната, не вирішив питання про виділ частки та інше.
Крім того, заявник зазначив, що висновок експерта у справі не відповідає нормам ДБН, експертне дослідження здійснено без обстеження об'єкту в натурі, а оціночно-будівельне дослідження № 135/1/2015 від 25 вересня 2015 року залишилось невідомим учасникам судового процесу.
Вказані недоліки вважає істотними і без їх усунення у разі примусового виконання рішення суду можливе суттєве порушення конституційних прав членів його родини.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Судами встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року, позов частково задоволено.
Виділено у приватну власність ОСОБА_2 в натурі 7/25 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із прибудови літ. «А-1» у складі: житлова, площею 10, 1 кв.м, у прибудові літ «а-1»: 1-2 кухня, площею 4,9 кв.м, прибудову літ «а-2» у складі: санвузол 1-3 площею 4,2 кв.м із господарських будівель та споруд: літ. «Е» душ, літ. «Ж» туалет, частини відмостки та частини огорожі.
Виділено у приватну власність ОСОБА_1 в натурі: 18/25 частки домоволодіння за цією ж адресою яка складається із житлового будинку літ. «А» у складі: 1-5 кухня, площею 13,9 кв.м, 1-6 житлове, площею 15,5 кв.м, у прибудові літ. «а-1»: 1-1 вітальня, площею 10,0 кв.м, із господарських будівель та споруд літ. «Б» погріб, літ. «В» літня кухня, літ. «Г» сарай, літ. «Д» погреб, частини відмостки та частина огорожі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 22/100 частини домоволодіння за вказаною адресою, у розмірі 64 113 грн.
Встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою домоволодіння за вказаною адресою:
- виділено в користування ОСОБА_2 ізольовану земельну ділянку площею 409 кв.м з організацією в'їзду на земельну ділянку з АДРЕСА_2 ;
- виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 409 кв.м зі збереженням існуючого в'їзду на земельну ділянку з АДРЕСА_3
Межу розподілу між ділянками описано та розподілено між сторонами. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 травня 2014 року за заявою ОСОБА_2 роз'яснено рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року залишено без змін.
Судами встановлено, що звертаючись до суду із заявою про перегляд оскаржених рішень ОСОБА_1 зазначав нововиявленими обставинами висновок ПП «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» від 25 вересня 2015 року та дослідження, які виконані геодезистом ОСОБА_5 щодо проведення обстеження земельної ділянки, які є істотними для справи обставинами, які не були й не могли бути відомі заявнику під час розгляду цивільної справи.
Судом першої інстанції, висновок якого підтримав суд апеляційної інстанції, визнано, що надані ОСОБА_1 , після ухвалення рішення суду від 24 січня 2013 року, експертне дослідження ПП «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» від 25 вересня 2015 року та дослідження, які виконані геодезистом ОСОБА_5 щодо проведення обстеження земельної ділянки, є новими доказами і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Нові докази ОСОБА_1 вправі був надати при оскарженні рішення суду в апеляційному та касаційному порядку, але відповідач цим правом не скористався, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що заявником не наведено обставин, передбачених статтею 423 ЦПК України (аналогічні положення закріплено у статті 361 ЦПК України, 2004 року), які є підставою для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Встановивши, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков