21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 810/585/16
адміністративне провадження № К/9901/35300/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/585/16
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, головного інспектора будівельного нагляду Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними дій та скасування припису, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року
(прийняту у складі головуючого судді Виноградової О.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Твердохліб В.А., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.),
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, у якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення позапланової перевірки позивача 26 січня 2016 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо складання припису від 26 січня 2016 р. № С-2601/4;
- визнати протиправним та скасувати припис від 26 січня 2016 р. № С-2601/4.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки не було пред'явлено направлення на проведення перевірки від 26 січня 2016 р. № 41.16/02, не надано розпорядчих документів органу державного нагляду та контролю, не пред'явлено службове посвідчення перед початком перевірки. Крім того, позивач зазначив, що об'єктом перевірки був гараж, збудований позивачем у 2007 р., а перевірка була здійснена з питань дотримання позивачем Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), який станом на 2007 р. не діяв.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 01 липня 2016 року Київський окружний адміністративний суд вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії щодо складання Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області припису від 26 січня 2016 р. № С-2601/4.
Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 26 січня 2016 р. № С-2601/4.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було невірно визначено регулюючі норми права виявленого порушення у містобудівній сфері та не зазначено у акті перевірки конкретних дій, які необхідно вчинити позивачу з метою їх виправлення. У свою чергу це свідчить про протиправність дій відповідача щодо складання припису № 2601/4 на підставі акту перевірки, який не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент здійснення таких дій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною поведінки відповідача щодо здійснення позапланової перевірки позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача законних підстав на вчинення таких дій, з огляду на доведення стороною відповідача існування необхідних для здійснення такої перевірки підстав та законної мети її проведення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 17 січня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 31 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 810/585/16 скасувати та постановити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції було не дотримано норм матеріального права та невірно зроблено посилання на порушення вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698, оскільки цим нормативно-правовим актом урегульовано процедуру та порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.
Крім того скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки порушенню позивачем вимог пункту 3.25 ДБН 360-92.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року було відкрито касаційне адміністративне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
9. 06 березня 2018 року касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупова Т.О., суддів Стародуб О.П., Кравчук В.М.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11 червня 2019 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 810/585/16.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 6 січня 2016 року Відповідачем проведено перевірку Позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на підставі направлення для проведення перевірки № 41.16/02, за результатами якої складено відповідний акт.
У вказаному акті зазначено, що Позивачем виконано будівельні роботи з будівництва гаража (згідно пояснення позивача будівництво здійснено у 2014 році) без документу, що надає право на виконання будівельних робіт, тобто з порушенням вимог ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також з відхиленням від будівельних норм, що регулюють відстань від будівлі до межі сусідньої земельної ділянки та до сусіднього житлового будинку - п.3.25* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
26.01.2016 року Відповідачем складено протокол № 2-Л-А-2601/4 про адміністративне правопорушення та винесено припис №С-2601/4 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому зазначено вказані вище правопорушення у сфері містобудівної діяльності та зобов'язано Позивача усунути виявлені порушення згідно чинного законодавства в термін до 26 липня 2016 року.
У зв'язку з тим, що позивач вважає дії відповідача по проведенню перевірки та складанню припису протиправними, протиправним припис, ним було подано даний позов до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14.Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
15.Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з преамбулою до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VІ (далі - Закон № 3038-VІ), цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Пунктом 5 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Пунктом 11 Порядку № 553 визначено, що Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: 1) безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 8) отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю; 9) вимагати у випадках, передбачених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.
Посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю забороняється вимагати інформацію та документи, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з положеннями пункту 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 553, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.
Пунктом 16 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (пункт 17 Порядку № 553).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 553, акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Пунктом 19 Порядку № 533 також передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Згідно з п. 21 Порядку № 553, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб'єкта містобудівної діяльності або його представника. При цьому, підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 810/3517/17, від 22 жовтня 2018 року у справі № 153/876/17, від 10 липня 2019 року у справі № 521/17659/17.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 26 січня 2016 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на підставі направлення для проведення перевірки № 41.16/02, за результатами якої складено відповідний акт.
У вказаному акті зазначено, що позивачем виконано будівельні роботи з будівництва гаража без документу, що надає право на виконання будівельних робіт, тобто з порушенням вимог ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також з відхиленням від будівельних норм, що регулюють відстань від будівлі до межі сусідньої земельної ділянки та до сусіднього житлового будинку - п.3.25* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування припису контролюючого органу, суди попередніх інстанцій вказали на те, що під час проведення перевірки відповідачем не було вчинено жодних дій щодо встановлення фактичної дати побудови гаража, натомість судами згідно пояснень сторін по справі було встановлено, що гараж було збудовано у 2007 році, а отже в акті перевірки було невірно зазначено про порушення позивачем ст. 34 Закону № 3038-VI, який набув чинності у 2011 р., тоді як у 2007 році діяв інший закон, який регулював містобудівну діяльність.
На думку судів попередніх інстанцій, з огляду на встановлені у справі обставини у відповідача не було підстав для фіксування порушень позивачем Закону № 3038-VI.
Також судами попередніх інстанцій було проаналізовано зміст винесеного департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 26 січня 2016 припису № 2601/4 та встановлено, що даний документ містить вимогу "усунути виявлені порушення згідно чинного законодавства в термін до 26 липня 2016 р.", проте не має чіткої конкретизації дій, необхідних вчинити позивачу для усунення виявленого інспекцією порушення, та не містить, так само, і визначення вчиненого позивачем порушення.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Верховного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що допущенні контролюючим органом помилки при здійснення перевірки, які в першу чергу полягають у невстановлені дійсних обставин справи щодо будівництва об'єкту перевірки та відсутності у приписі конкретизації, вчиненого позивачем порушення вимог у сфері містобудування з зазначенням шляхів його усунення, повністю нівелюють результати проведення такої перевірки.
Таким чином, колегія суддів Верховного суду погоджується з судами попередніх інстанцій з тим, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо складання припису від 26 січня 2016 р. № С-2601/4 та скасування даного припису є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Скаржник в касаційній скарзі звертає увагу, що в акті перевірки контролюючий орган також зафіксував порушення позивачем п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» при здійсненні будівництва гаражу та зазначає, що даній обставині не було надано жодної правової оцінки судами попередніх інстанцій.
У пункті 3.19 Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" зазначено, що ширину садиби по фронту вулиці слід приймати залежно від планувальної структури району, рельєфу місцевості, типів житлових будинків, господарських будівель і гаражів з урахуванням забезпечення компактності садибної забудови і дотримання нормативних розривів між будівлями.
Таким чином в даному пункті законодавець (згідно синтаксичного аналізу) розмежовує поняття господарських будівель та гаражу, при цьому зі змісту цілого нормативно-правового акту вбачається достатньо випадків розмежування цих понять.
Так само таке розмежування понять спостерігається і в положеннях ст. 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV.
Натомість в положеннях пункту 3.25 ДБН мова йде лише про господарські споруди та не має жодної згадки про такий тип споруд як гаражі.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що визначенні пунктом 3.25 ДБН норми на такий тип споруд як гаражі свою дію не розповсюджують, оскільки даним пунктом чітко не передбачено можливості їх застосування до цього типу споруд.
Колегія суддів Верховного суду погоджується з доводами скаржника з приводу помилкового застосування судом апеляційної інстанції Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 , оскільки сфера застосування даного положення не розповсюджується на спірні правовідносини.
Цей Порядок визначає механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, метою якого є перевірка дотримання органами архітектурно-будівельного контролю законодавства у сфері містобудування, а не суб'єктів містобудування, а отже застосування даного нормативно-правового акту до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції колегія суддів вважає помилковим. Проте помилкове застосування судом апеляційної інстанції даного Порядку не вплинуло на результат розгляду справи по суті заявлених позивачем позовних вимог.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.
17. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
18. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
19. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 810/585/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій