П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2292/20
Категорія: 111020300 Головуючий в 1 інстанції: Кисельова О. Й.
Місце ухвалення: м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року по справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономній республіці Крим та місті Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Херсонській області Автономній республіці Крим та місті Севастополі звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" в якому просить стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 111874,08 грн.
Позов обґрунтовано тим, що у відповідача існує борг з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 111874,08 грн, що утворилися у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань визначених податковим органом за результатами проведеної перевірки. Оскільки відповідач борг добровільно не погасив, позивачем направлена податкова вимога 13.03.2020 № 5058-10. Незважаючи на вжиті податковим органом заходи, відповідач податковий борг не сплатив.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року Адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто кошти з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в якості погашення податкового боргу з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 111874 грн 08 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астор і К" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції залишено поза увагою наявність доказів на підтвердження факту отримання відповідачем податкової вимоги. Апелянтом вказано, що судом першої інстанції помилково зазначено, що податкова вимога уповноваженою особою відповідача ОСОБА_1 отримана 19.03.2020 року, оскільки зазначена особа в період з 01.01.2020 року по дату ухвалення рішення суду в ТОВ «Астор і К» не працювала, а отже апелянт не отримував податкової вимоги, а тому відповідно до п.95.2 ПК позивач не мав права на звернення до суду з позовом щодо стягнення грошових коштів.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Водночас, на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано незапланованим відбуттям у службове відрядження.
Колегія суддів не приймає до уваги таке клопотання, оскільки воно не підтверджено жодними належними доказами, а отже враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Астор і К", код ЄДРПОУ 37431618, перебуває на обліку в податковому органі з 22.11.2010 № 20942.
На час звернення до суду за ТОВ "Астор і К" обліковується податковий борг з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 111874,08 грн, що виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно:
- акту перевірки від 19.06.2019 № 89/21-22-14-02/37431618 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Астор і К" з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 21.07.2017 № 2107, укладеному з ИП ОСОБА_2 (Республіка Білорусь) за період з 21.07.2017 до 11.06.2017", за висновками якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0002041422 на суму 115874,08 грн.
Внаслідок часткової сплати зобов'язання у сумі 4000,00 грн, сума боргу складає 111874,08 грн (пеня).
У встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем узгоджену суму податкового зобов'язання не сплачено, у зв'язку з чим, податковий орган звернувся до суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав обов'язку платника податку, передбаченого податковим законодавством, не сплатив у добровільному порядку податковий борг на суму 111874,08 грн. з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, а тому дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача вказаної суми боргу.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступного.
Так, вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим Кодексом України.
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Положенням п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 31.1. ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктами 36.1, 36.5 ст.36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 цього Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, в силу вимог пункту 53.4 цієї статті, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
З матеріалів справи вбачається, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі 540/1611/19, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Астор і К" до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2019 № 0002041422, № 0002051422.
Відтак, зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 10.07.2019 року №0002041422 є узгодженими.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, контролюючий орган сформував та надіслав на адресу відповідача податкову вимогу від 13.03.2020 № 5058-10, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків становить 114874,08 грн.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Податковим кодексом України чітко визначено умову, після настання якої у податкового органу виникає законне право проводити стягнення коштів та здійснювати продаж майна боржника - це: 1) надіслання такому боржнику податкової вимоги; 2) надання йому терміну 60 календарних днів з моменту отримання податкової вимоги на добровільне погашення податкового боргу. Лише після дотримання визначених п.95.2 ст. 95 ПК України у податкового органу виникає законне право здійснювати стягнення.
Так, колегія суддів надаючи оцінку доводам апеляційної скарги зазначає наступне.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий адресований або вручений повноважній особі такого. Крім того, направлення рекомендованим листом з повідомленням вимоги за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отриманими ними не з вини податкового органу, вважається належним чином врученим.
Станом на дату формування податкової вимоги діяв ,,Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків”, затверджений Наказом міністерства Доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1840/24372.
Згідно з пунктом 4.6 вказаного Порядку податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Крім іншого, згідно п. 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 року №1113 (у редакції, чинній на 01.04.2013 року) податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 4.7 цього Порядку дата надсилання (вручення) проставляється на корінці податкової вимоги: посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) або її законним представником - у разі вручення податкової вимоги під розписку; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкової вимоги.
Отже, належним доказом надіслання податкової вимоги юридичній особі є рекомендоване повідомлення про вручення.
Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.06.2018 року у справі № 809/261/13-а та від 31.03.2020 року у справі № 813/1718/15.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога, направлена на адресу відповідача, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вручена товариству 19.03.2020 року, про що міститься підпис громадянина ОСОБА_1 .
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в період з 01.01.2020 року по дату ухвалення рішення суду таких працівників в ТОВ «Астор і К» не має.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що п. 105 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Оператор поштового зв'язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.
Дослідивши рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів зазначає, що таке відправлення відповідає вищезазначеному пункту Правил надання послуг поштового зв'язку, а підпис на ньому ОСОБА_1 - це підпис особи працівника об'єкта поштового зв'язку.
Отже, оскільки податкова вимога надіслана відповідачу за його юридичною адресою рекомендованим листом з повідомленням, така вимога вважається врученою, що зокрема підтверджується підписом працівника об'єкта поштового зв'язку Рябовим, а отже доводи апелянта в частині відсутності виникнення у податкового органу права на звернення до суду з позовом є безпідставними.
Колегія суддів зазначає, що жодними нормативно правовими актами не передбачено обов'язок податкового органу перевіряти повноважену особу, якій було вручено поштову кореспонденцію, при цьому вручення товариству податкової вимоги підтверджено рекомендованим повідомленням.
При цьому колегія суддів також зазначає, що відповідач був обізнаний з нарахованим йому грошовими зобов'язаннями, оскільки зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 10.07.2019 року №0002041422 є узгодженими з підстав викладених вище, натомість апелянтом жодних дій щодо сплати такого зобов'язання вчинено не було.
Помилкове зазначення судом першої інстанції про те, що вимога була отримана уповноваженою на те особою, не спростовують факт такого отримання податкової вимоги та факт несплати узгодженого грошового зобов'язання.
Згідно п. п. 95.1 - 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податків, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
На час звернення до суду за ТОВ "Астор і К" обліковується податковий борг з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 111874,08 грн, що виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно:
- акту перевірки від 19.06.2019 № 89/21-22-14-02/37431618 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Астор і К" з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 21.07.2017 № 2107, укладеному з ИП ОСОБА_2 (Республіка Білорусь) за період з 21.07.2017 до 11.06.2017", за висновками якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0002041422 на суму 115874,08 грн.
Внаслідок часткової сплати зобов'язання у сумі 4000,00 грн, сума боргу складає 111874,08 грн (пеня).
Згідно п.20.1.34 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Аналіз зазначених положень Податкового кодексу України свідчить, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів з рахунків платника податків, який має податковий борг.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги податкового органу про стягнення податкового боргу, оскільки факт наявності спірного податкового боргу відповідача є доведеним.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що 13.03.2020 заступником начальника податкового органу винесене рішення № 5058-10 про опис майна ТОВ "Астор і К" у податкову заставу.
Крім того, згідно бази даних ГУ ДПС у Херсонській області ТОВ "Астор і К" має наступні відкриті розрахункові рахунки:
- Ф Херсонське обласне У АТ Ощад м. Херсон р/р № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (валюта рахунків - українська гривня).
Зважаючи на те, що відповідач не виконав обов'язку платника податку, передбаченого податковим законодавством, не сплатив у добровільному порядку податковий борг на суму 111874,08 грн. з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача вказаної суми боргу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 22 січня 2021 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова