21 січня 2021 року справа №320/6232/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України в якому просить:
- визнати протиправними рішення Міністерства оборони України у формі пункту 5 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 178 від 13.12.2019 року;
- скасувати пункт 5 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 178 від 13.12.2019 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви ОСОБА_1 рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ 25.12.2013 № 975, з у рахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов'язавши відповідача в місячний термін надати до суду звіт про його виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач заяву позивача про виплату вказаної допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його права. На думку позивача, чинним законодавством України, яке регулює питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, не передбачено можливості повернення документів на доопрацювання, такі дії виходять за межі наданих відповідачу повноважень.
Крім того позивач вказує, що Порядком №975 не передбачено обов'язку заявника подавати копію військового квитка, а в поданих документах міститься вся необхідна інформація щодо категорії військовослужбовця для призначення розміру допомоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого відповідач позовних вимог не визнав та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, з тих підстав, що позивачем не надано копію військового квитка, що унеможливлює визнання належності ОСОБА_1 до Збройних сил, а також неможливо визначити до якої категорії військослужбовців він належав, у зв'язку з чим не можливо визначити розмір одноразової грошової допомоги. Також відповідач вказує, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, що є обов'язковою умовою для отримання одноразової допомоги. Крім того, у зв'язку з тим, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж через три місяці після звільнення із служби, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.
У відповіді на відзив відповідача позивач зазначив, що відзив не підтверджений відповідними доказами та не відповідає обставинам справи і вимогам чинного законодавства. Зазначає, що Порядок №975 не передбачає обов'язку позивача подавати документи, вказані відповідачем у відзиві на позовну заяву, зокрема копію військового квитка та документ, що свідчить про причини та обставини поранення. Крім того, Порядок №975, на який посилається відповідач, не визначено, який саме повинен бути документ про причини та обставини отримання поранення. При цьому, судовим рішення у справі №810/4366/18 встановлено, що він має ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого ним при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Також наполягає, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням, а лише пов'язане з отриманням інвалідності внаслідок поранення, що було встановлено медичними документами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність клопотання сторін про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до довідки з Ірпінського міського військового комісаріату від 12.04.2013 б/н, проходив службу в лавах Збройних Сил з 13.04.1986 по 14.05.1988 та приймав участь в період бойових дій у складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 06.08.1986 по 14.05.1988.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.05.2013, виданого Ірпінським МУ СЗН Київської області, позивач є інвалідом ІІ групи.
Згідно з довідки акту огляду КИЩ-1 №0401612 від 14.05.2013 позивачу було встановлено інвалідність ІІ групи з 26.04.2013, причиною інвалідності є поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №767 від 01.04.2013 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
26 червня 2018 року позивач звернувся до Київського обласного військкомату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії. Однак, листом 12.07.2018 №2/5/1174 відповідач повідомив про відмову у оформленні подання з підстав відсутності у ОСОБА_1 права на одержання допомоги та документів, які підтверджують факт поранення з виконанням обов'язку військової служби.
В подальшому позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа-Міністерство оборони України, про зобов'язання підготовити висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та передати документи позивача на розгляд Міністерству оборони України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови передати на розгляд Міністерству оборони України заяву та документи ОСОБА_1 . Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
У подальшому, на адвокатський запит про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , листом від 08.01.2020 №0290/6/2 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив, що на засіданні комісії 13.12.2019 прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання у зв'язку з тим, що позивачем не подано копії військового квитка.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що порушує право на отримання допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1ст.46 Конституції України).
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон №2011-ХІІ в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги - 26.06.2018) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції станом на 26.06.2018) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві (підпункт 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII).
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції станом на 69.06.2018) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі №127/12061/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79671995) зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Предметом спору у цій справі є вимога про спонукання відповідача розглянути заяву позивача про нарахування одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи.
Як встановлено судом позивач проходив службу в лавах Збройних Сил з 13.04.1986 по 14.05.1988 та приймав участь в період бойових дій у складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 06.08.1986 по 14.05.1988.
З 26.04.2013 року йому присвоєно II групу інвалідності, у зв'язку з пораненнями пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується матеріалами справи.
Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на 26.04.2013.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції станом на 26.04.2013)у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Згідно із ч. 2 ст. 16 цього Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва),
заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузія, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок №499).
Пунктом 2 Порядку №499 встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується, зокрема, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення; військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців строкової служби - за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення.
Згідно з пунктом 3 Порядку №499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання
інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);
- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані
алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;
- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Суд звертає увагу на те, що наведений перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, у зв'язку з чим вважає неправомірними посилання відповідача у спірному рішенні на ненадання позивачем копії військового квитка , оскільки надання такого документу не є обов'язковим для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №499.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, що є обов'язковою умовою для отримання одноразової допомоги та, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж через три місяці після звільнення із служби, а тому позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки вказані обставини не були покладені в основу спірного рішення, що повністю узгоджується з вимогами ст. 77 КАС України.
Таким чином, позивачем було подано усі необхідні документи, передбачені Порядком № 975, а відповідачем було прийнято протиправне рішення, щодо повернення документів до військового комісаріату.
Враховуючи викладене, суд вважає бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви та документів позивача протиправними.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, заявленого позивачем у прохальній частині позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.
Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не доводів правомірності вчинених дій.
Як встановлено судом, позивач відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними рішення Міністерства оборони України у формі пункту 5 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 178 від 13.12.2019 року.
Скасувати пункт 5 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 178 від 13.12.2019 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви ОСОБА_1 рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ 25.12.2013 № 975, з у рахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.