13 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/330/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ТОВ "Іллінецьке" - Гребенюка О.В. (керівник), Гончара О.І. (ордер ВН № 136876),
ліквідатора КСП "Іллінецьке" арбітражного керуючого Носань Н.С. (особисто),
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке»
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020
та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020
за клопотанням ліквідатора Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити дії
в межах справи №902/330/17
за заявою Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке"
про банкрутство,-
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/330/17 за заявою КСП "Іллінецьке" про визнання банкрутом.
Постановою Господарського суду Вінницької області від 02.03.2020 КСП "Іллінецьке" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну.
Арбітражний керуючий Носань Н.С. звернулася до суду з клопотанням № 02-36/942 від 04.06.2020 про визнання незаконною відмову ГУ ДПС у Вінницькій області у виключенні КСП "Іллінецьке" з реєстру платників податку на додану вартість та зобов'язання ГУ ДПС у Вінницькій області виключити з Реєстру платників податку на додану вартість.
Обґрунтовуючи дане клопотання ліквідатор вказувала про те, що в ліквідаційній процедурі було встановлено, що КСП "Іллінецьке" зареєстроване платником податку на додану вартість, через що зобов'язано сплачувати податок на додану вартість з продажу майна, що входить до складу ліквідаційної маси.
З метою недопущення виникнення додаткових зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість, 19.05.2020 на адресу Головного управління ДПС у Вінницькій області (Немирівське управління, Іллінецька ДПІ) ліквідатором КСП "Іллінецьке" направлено заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Однак, ГУ ДПС у Вінницькій області листом № 7062/10/02-32-55-04 від 21.05.2020 повідомило, що КСП "Іллінецьке" не підлягає виключенню з Реєстру платників податку на додану вартість, з огляду на приписи п. 184.7 ст.184 Податкового Кодексу України.
Вказана відмова податкового органу слугувала підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням в межах справи про банкрутство.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 відмовлено у прийнятті до розгляду клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. № 02-36/942 від 04.06.2020 про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити дії по справі № 902/330/17. Роз'яснено заявнику - арбітражному керуючому Носань Н.С., що розгляд вимог, наведених у клопотанні № 02-36/942 від 04.06.2020 відноситься до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 залишено без змін.
Ухвала та постанова обґрунтовані тим, що спір стосовно визнання незаконною відмови ГУ ДПС у Вінницькій області у виключенні КСП "Іллінецьке" з Реєстру платників податку на додану вартість та зобов'язання ГУ ДПС у Вінницькій області виключити КСП "Іллінецьке" з Реєстру платників податку на додану вартість, не відноситься до категорії майнових спорів, стороною в яких є боржник, в розумінні статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість розгляду зазначених в клопотанні вимог, в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Іллінецьке" (скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 по справі № 902/330/17 у повному обсязі; зобов'язати Господарський суд Вінницької області прийняти ухвалу, якою відкрити провадження за клопотанням ліквідатора банкрута в межах справи про банкрутство КСП "Іллінецьке" № 902/330/17.
Аргументуючи свої вимоги скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не було належно досліджено характер спірних правовідносин, правовий статус суб'єктів цих правовідносин, неправильно застосовано норми матеріального права (частини першої статті 59 КУзПБ, частини 184.1 статті 184 Податкового кодексу України); апеляційний суд не врахував правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №823/4040/13-а, та правового висновку Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №923/1194/17.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор КСП "Іллінецьке" підтримує позицію ТОВ "Іллінецьке", викладену в касаційній скарзі, вважає доводи Товариства обґрунтованими, а вимоги, заявлені в касаційній скарзі - правомірними.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/330/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2020.
У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/330/17 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2020 поновлено ТОВ "Іллінецьке" строк на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №902/330/17. Відкрито касаційне провадження у справі №902/330/17 Господарського суду Вінницької області за касаційною скаргою ТОВ "Іллінецьке" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020. Призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "Іллінецьке" на 10.12.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 клопотання ліквідатора КСП "Іллінецьке" арбітражного керуючого Носань Н.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №902/330/17 задоволено. Постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/). Здійснити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції 10.12.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/330/17 у зв'язку з обранням судді Катеринчук Л.Й. до складу Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів від 30.11.2020 №13) та відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів у складі: Огороднік К.М. (головуючий), Жуков С.В., Ткаченко Н.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2020 у зазначеному складі суду прийнято до свого провадження справу №902/330/17 за касаційною скаргою ТОВ «Іллінецьке» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020. Призначено до розгляду касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні на 13.01.2021 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права
За змістом частини 1, 3 статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10).
В силу частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який набрав чинності з 21.10.2019, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною першої статті 7 КУзПБ унормовано, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Концентрація спорів щодо майна банкрута в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника та є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на положення законодавства України, чинного на теперішній момент, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19 та від 28.01.2020 у справі №50/311-б (провадження № 12-143гс19)).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором боржника до господарського суду заявлено клопотання з вимогою до відповідача - ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання незаконною відмови у виключенні КСП "Іллінецьке" з Реєстру платників податку на додану вартість та зобов'язанні вчинити дії з виключення КСП "Іллінецьке" з Реєстру платників податку на додану вартість без жодних додаткових умов у межах справи № 902/330/17 про банкрутство КСП "Іллінецьке", тобто вимогу, що не підлягає вартісній оцінці.
Колегія суддів зазначає, що хоча Кодекс України з процедур банкрутства і допускає можливість того, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство, може бути суб'єкт владних повноважень, але цей спір повинен носити, зокрема, майновий характер.
Зважаючи на викладене вище, заявлені у даній справі вимоги ліквідатора боржника (КСП "Іллінецьке") до податкового органу - Головного управління ДПС у Вінницькій області не відносяться до категорії майнових спорів, стороною в яких є боржник, в розумінні статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, що вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини шостої статті 175 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у прийнятті до розгляду клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. № 02-36/942 від 04.06.2020 про визнання незаконною відмови ГУ ДПС у Вінницькій області та зобов'язання останнього вчинити дії по справі № 902/330/17.
При цьому, Суд вважає правомірним роз'яснення судів попередніх інстанцій про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Визначення терміну публічно-правовий спір наведено в пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами цієї норми публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, наявність хоча б однієї з ознак, перелічених у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України є підставою для віднесення спору до категорії публічно - правових, які належать до юрисдикції адміністративних судів.
Із клопотання ліквідатора вбачається, що зміст (суть) спірних правовідносин полягає в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість на підставі поданої останнім заяви та виключення боржника з Реєстру платників податку на додану вартість, згідно статті 184 Податкового кодексу України, про що суб'єктом владних повноважень - ГУ ДПС у Вінницькій області було відмовлено.
Отже, між сторонами майнові, приватноправові відносини не виникли, а є такими, що виникли із податкового законодавства за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції, що виключає можливість розгляду вимог, зазначених у клопотанні, в порядку господарського судочинства.
З огляду на імперативні приписи вищевказаних норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що розгляд вимог стосовно визнання незаконною відмови ГУ ДПС у Вінницькій області у виключенні КСП "Іллінецьке" з Реєстру платників податку на додану вартість та зобов'язання ГУ ДПС у Вінницькій області виключити КСП "Іллінецьке" з Реєстру платників податку на додану вартість, відносяться до юрисдикції адміністративного суду.
Що ж до доводів скаржника про те, що судами не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №823/4040/13-а, Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №923/1194/17, то колегія суддів зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не у будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на прийняте рішення по суті.
В свою чергу, у наведеній постанові від 06.10.2015 у справі №823/4040/13-а вирішувався спір щодо призначення на посаду нового керівника у процедурі розпорядження майном та правомірності дій Держреєестратора щодо зміни керівника юридичної особи, що виник в межах основного провадження у процедурі проведення банкрутства згідно із положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; правова позиція у постанові від 19.11.2019 у справі №923/1194/17 стосується визначення юрисдикції спору про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство" від 14.03.2019 № 1890, в межах справи №923/1194/17 про банкрутство Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, суть права за захистом якого звернувся ліквідатор, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені висновки зроблені судами з урахуванням різних норм процесуального права (ГПК України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексу України з процедур банкрутства), за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що, як наслідок, виключає твердження про подібність спірних правовідносин у зазначених справах.
З огляду на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження про те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Суд доходить висновку, що доводи ТОВ "Іллінецьке" не спростовують наведених висновків судів першої та апеляційної інстанції, скаржником не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень у справі.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Іллінецьке" залишити без задоволення, оскаржувані постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 - залишити без змін.
Судові витрати
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 в межах справи №902/330/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.