12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2908/19 пров. № А/857/10458/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 500/2908/19 (головуюча суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль, повний текст рішення складений 06 лютого 2020 року) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу ,-
20 грудня 2019 року Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в сумі 58923,05 грн..
Рішенням від 04 лютого 2020 року Тернопільський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю та стягнув з ОСОБА_1 податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в сумі 58 923 грн. 05 коп..
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що на сесії Збаразької міської ради 29 січня 2015 року було прийняте рішення за № 943, яким не були враховані та захищені її інтереси як члена Збаразької місцевої громади, а саме те, що вона є пенсіонеркою за віком.
Відповідно до довідки Лановецького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України № 1716 від 24 вересня 2018 року розмір її пенсії станом на січень 2017 року становив 1627,36 грн., на травень, серпень 2018 року - 2293,44 грн.. Вона є непрацюючою пенсіонеркою, а тому іншого джерела існування, крім пенсії, з 23 грудня 2009 року не має.
У рішенні від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з частиною другою статті 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком або іншим доходом, пов'язаним з будь-яким видом діяльності.
Тому позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно їй як пенсіонеру, та податок на нерухоме майно, який нараховується їй як пенсіонеру, є таким, що порушує її права, оскільки нараховується на її пенсію як пенсіонерки, хоча її річна пенсія за 2019 рік складала 35280 грн.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 58923,05 грн., який є узгодженим та в добровільному порядку не погашений.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2015 року набув чинності Закон України ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Податкового кодексу (ПК) України.
Так, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1).
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.2 пункту 266.2).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток(підпункт 266.3.1 пункту 266.3).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно приписів підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є зокрема, фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, право застосування пільг для фізичних осіб зі сплати податку на нерухоме майно законодавець надав органам місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Кременецькому управлінні Головного управління ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Згідно довідки Кременецького управління Головного управління ДПС у Тернопільській області за ОСОБА_2 рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 58923,05 грн. ( основний борг - 53923,05 грн., штрафні санкції - 5000 грн).
Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого відповідно до: -податкового повідомлення-рішення від 01.05.2018 р. №0315925-1303-1906 на суму 26179,2 грн. (основний платіж);
-податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. №0138042-5206- 1906 на суму 27743.85 грн.( основний платіж);
-податкового повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0009405206 на суму 5000 грн. (штрафна санкція), винесеного на підставі акта перевірки від 29.10.2018 р., яким встановлено порушення платником терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Зазначені податкові повідомлення-рішення ОСОБА_2 не оскаржила ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156);
пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162) ;
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175).
Відповідно до статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (пункт 56.15).
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17) .
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18).
Пунктом 57.2 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, платник податків має право оскаржити його в адміністративному або судовому порядку.
При цьому, таке грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання судовим рішенням законної сили.
Оскільки податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 01.05.2018 р. №0315925-1303-1906 на суму 26179,2 грн., від 03.05.2019 р. №0138042-5206- 1906 на суму 27743.85 грн., від 29.10.2018 року №0009405206 на суму 5000 грн. (штрафна санкція) відповідач ОСОБА_2 не оскаржила ні в адміністративному, ні в судовому порядку, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання є узгодженими.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України ).
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У відповідності до пункту 59.1 ст. 59 ПК України контролюючий орган сформував та надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу №28213-17 від 10.09.2018 року. З часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За положеннями статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).
Оскільки відповідач не оскаржила податкові повідомлення-рішення та самостійно не сплатила визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання на загальну суму 58923,05 грн., які на час звернення контролюючого органу до суду є узгодженими, з часу надіслання (вручення) платнику податкової вимоги пройшло більше 60 днів, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Також апеляційний суд акцентує увагу на тому, що саме орган місцевого самоврядування наділений правом надання фізичним особам пільг з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Збаразька міська рада, до компетенції якої відноситься право встановлення пільги для відповідача з податку з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, не є стороною в даній справі, а тому апеляційний суд не вправі піддавати правовому аналізу рішення міської ради щодо визначення податку та пільг з його сплати для певних категорій громадян.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 500/2908/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 20.01.2021.