14 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/3920/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 січня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складена 19 січня 2021 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 року № Ф-2810-50.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 18.11.2020 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу № Ф-2810-50, якою визначено суму в розмірі 35588,74 грн. Позивач, вважаючи спірну вимогу протиправною, звернувся до суду із позовом про її скасування з тих підстав, що в період, за який нарахована недоїмка - був найманим працівником - техніком з налагоджування та випробування відділу тестувань в ТОВ "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед", відтак, роботодавець сплачував за позивача ЄСВ у розмірах, визначених законодавством. Необхідність сплати ЄСВ особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані фізичною особою-підприємцем, при цьому, господарської діяльності не здійснюють, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Ухвалою судді від 03.12.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву.
28.12.2020 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Закарпатській області, згідно якого вважає позовну заяву безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що станом на 31.10.2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн. Відповідно до інформаційних даних та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач має статус фізичної особи-підприємця з 31.05.2001 року по теперішній час, тобто, позивач є платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Додатково звертає увагу на різний статус фізичної особи-підприємця та найманого працівника у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Адже у випадку з найманим працівником - позивач є застрахованою особою, а у випадку фізичної особи-підприємця - страхувальником і застрахованою особою. Факт перебування у трудових відносинах з юридичною особою не обмежує фізичну особу-підприємця здійснювати підприємницьку діяльність за сумісництвом та не звільняє від сплати податків, зборів та єдиного соціального внеску, адже чинним законодавством не передбачено, що підприємець, за якого ЄСВ сплачує роботодавець як за найманого працівника, може не сплачувати ЄСВ за себе.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач набув статусу фізичної особи-підприємця з 31.05.2001 року. Також позивач у вказаний період перебував на обліку у відповідача як платник єдиного внеску.
Також судом встановлено, що позивач у період з 04.10.2010 року був офіційно працевлаштований на посаді техніка з налагоджування та випробувань відділу тестувань ТОВ "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед". У вказаний період підприємство сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10.11.2020 року № Ф-2810-50 на суму 35588,74 грн.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464).
Підпунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону 2464).
Згідно ч.3 ст. 9 Закону 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до пп. 6 ч. 1 ст. 1 Закону 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, далі - Інструкція 449).
Згідно п. 1 розділу VI Інструкції 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Закарпатській області.
Також судом встановлено, що позивач, у період за який йому визначена заборгованість по сплаті єдиного внеску, був офіційно працевлаштований в ТОВ "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" на посаді техніка з налагоджування та випробувань відділу тестувань, а у вказаний період підприємство сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога (3-4 квартали 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Відповідач не надав суду доказів здійснення господарської діяльності позивачем у періоді, за який була нарахована недоїмка, як і доказів отримання позивачем доходу від даної діяльності.
За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця лише посвідчує право на здійснення відповідної господарської діяльності, однак, не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
При вирішенні наведеного спору суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2019р. у справі № 160/3114/19, від 28.03.2019р. у справі № 820/6324/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Оцінюючи в сукупності наведене, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення, відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 року № Ф-2810-50 ГУ ДПС у Закарпатській області є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню та слід визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області від 10.11.2020 року № Ф-2810-50.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду згідно квитанції № 0.0.1917712569.1 від 23.11.2020 року було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак, у відповідності до ст. 139 КАС України, судові витрати у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2810-50 від 10 листопада 2020 року.
3. Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Рейті