Запорізької області
12.04.10 Справа № 22/4/10-8/63/10
Суддя
За позовом: Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (69106, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151)
до відповідача 1: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача 2: Закритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство “Таврія” (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105)
Суддя Попова І.А.
Представники сторін:
Від позивача - Ускова І.І. (довіреність від 31.12.2009р.) в судовому засіданні 22.03.2010р.
Від відповідача -1-ОСОБА_1.
ОСОБА_4 (довіреність від 13.02.2009р.);
Від відповідача -2- Купрін В.М. (директор, протокол №1 від 07.02.2008р.)
Заявлено позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 1407159,01грн. за Кредитним договором № 2005-144-К/К від 20.07.2005р.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 01.03.2010 р. справу № 22/4/10 передано на розгляд судді Поповій І.А. У судовому засіданні 25.03.2010р. оголошено перерву до 12.04.2010р.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 12.04.2010р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимоги вказує, що 20.07.2005р. АКІБ “УкрСиббанк” та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2005-144-К/К. Також сторонами 21.02.2008р. укладено додаткову угоду до кредитного договору. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії у розмірі 920 000 грн., встановлена процентна ставка 16,8% річних. Проте, позичальником не виконуються зобов'язання щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків. Станом на 27.11.2009р. заборгованість позичальника перед банком становить 1407159,01грн.. у тому числі 911 334грн. 32 коп. заборгованості за кредитом, 280 503грн. 31 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 407грн. 29 коп. комісії, 209 914 грн. 09 коп. пені. Крім того, 20.07.2005р. банком та ЗАТ “Автотранспортне підприємство “Таврія” укладений договір поруки №2005-144-К/К/П, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором відповідач-2 зобов'язався відповідати за виконання відповідачем -1 його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Позивач просить на підставі ст.ст. 526,543,554,625,1050,1054 ЦК України, ст. 175 ГК України стягнути вказану суму заборгованості з відповідачів солідарно.
В судове засідання 12.04.2010 р. після оголошення перерви представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ст. 75 ГПК України розгляд справи завершено за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Відповідач -1 визнав суму заборгованості за кредитом. Але в частині нарахування штрафних санкцій вважає, що вони повинні бути перераховані банком з урахуванням положень, визначених ст.232 ГК України, у зв'язку з цим надав контррозрахунок. Зазначив, що настання фінансової кризи в 2008р. суттєво вплинуло на здійснення підприємницької діяльності, унеможливило належне виконання обов'язків по кредитному договору.
Відповідач-2 позов не визнав з наступних підстав. Відповідно до договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за повернення кредиту в сумі 540 000грн. В забезпечення саме даного кредитного договору був укладений договір поруки. Умовами договору поруки не передбачено відповідальності поручителя за будь-якими додатковими угодами до кредитного договору. Згідно з п.2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником. Як вбачається з довідки-розрахунку банку та акту звірки розрахунків, 07.02.2008р. відбулася обнуляція користування кредитними коштами, тобто позичальником були повністю погашені кредитні кошти в сумі 534000грн., а також були сплачені проценти. Згідно додаткової угоди до кредитного договору від 14.05.2008р. була суттєво змінена процентна ставка. Такі зміни до основних зобов'язань не були узгоджені між поручителем та кредитором. Законом не передбачені такі умови, які встановлюють зменшену відповідальність поручителя у випадку внесення будь-яких змін до основного зобов'язання без його згоди. Із посиланням на ст.559 ЦК України відповідач вважає, що поручительство ЗАТ “Таврія”, яке було надане згідно з договором поруки, припинилось в зв'язку з порушенням банком порядку узгодження внесених змін до основного зобов'язання по кредитному договору. У зв'язку з закінченням терміну дії договору поруки та враховуючи, що між ЗАТ “Таврія” та АКІБ “УкрСиббанк” не було укладено будь-якого іншого договору поруки, відповідач-2 вважає, що не може бути майновим поручителем по кредитуванню ПП ОСОБА_1 та не може нести солідарну відповідальність.
Заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 20.07.2005р. Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (правонаступник Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2005-144-К/к, за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії у сумі ліміту, що дорівнює 540000 грн. на строк з 20 липня 2005р. по 18 липня 2008р. зі сплатою 17 процентів річних. За користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 26% річних. Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також комісію за надання кредитної лінії у розмірі 0,5% від суми ліміту кредитування (п.п.1.1., 1.2.1, 1.3.1,1.3.5.1.3.7).
На забезпечення виконання умов кредитного договору № 2005-144-К/К від 20.07.2005р. АКІБ “УкрСиббанк” та ЗАТ “Автотранспортне підприємство “Таврія” 20.07.2005р. укладено договір поруки №2005-144-КК/П, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником СПД ОСОБА_1 зобов'язань перед кредитором у повному обсязі, що виникли з договору овердрафту №2005-144-К/К від 20.07.2005р., що як існують у даний час, так і тих, котрі можуть виникнути в майбутньому. Згідно з п. 1 .2 договору поруки поручителю відомі всі умови кредитного договору, в тому числі: ліміт кредитної лінії 540 000грн., термін повернення кредиту 18 липня 2008р., процентна ставка -згідно п.1.3.1 кредитного договору.
Відповідно до п.2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником. Якщо зміни в кредитний договір призвели до збільшення відповідальності поручителя, які були внесені без його згоди, обсяг відповідальності поручителя залишається колишнім.
У подальшому до кредитного договору були внесені зміни. Зокрема, додатковою угодою від 21.02.2008 кредитний договір викладено в новій редакції. Встановлено ліміт кредитної лінії 920 000грн., термін надання кредиту - з 20 липня 2005р. по 04 лютого 2011р.; змінено проценту ставку за кредитом та встановлено в розмірі 16,8%., за користування кредитними коштами понад встановлений строк -33,65 річних. Також визначено, що позичальник сплачує банку комісію за внесення змін до кредитного договору ( збільшення ліміту кредитування) у розмірі 1%.
Додатковою угодою до кредитного договору від 14.05.2008р. встановлена процентна ставка в розмірі 23% річних. За користування понад встановлений договором строк кредитними коштами процентна ставка встановлена у розмірі 46%.
Позивач на виконання умов Договору перерахував на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 920 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та платіжними дорученнями (копії долучені до матеріалів справи).
Згідно вивчених матеріалів відповідач-1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі у встановлені терміни та в узгоджених розмірах не виконав, кредитні кошти своєчасно не повертав, проценти за користування кредитними коштами та комісію не вносив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за кредитним договором у сумі 911 334 грн. 32 коп. станом на 27.11.2009 р.
Відповідно до ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону чи договору. Згідно ст.. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах встановлених договором.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, за змістом ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 11.1 кредитного договору сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3,5.3,5.5,5.6, 5.9,5.10,5.11,7.4 цього договору та /або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав з п.1.2.2 цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит -обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі.
Відповідно до п.7.1 договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу за методом “факт/360”.
Судом встановлено, що відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання в частині повернення кредиту згідно встановленого графіку за період з грудня 2008р. та сплати відсотків за користування таким кредитом, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача-1 з листом-вимогою №.133-421/1930 від 17.12.2008р., відповідно до якої вимагав сплатити борг та достроково повернути кредит впродовж 5 днів, яка залишена відповідачем -1 без відповіді.
Аналогічна вимога була направлена відповідачу -2 листом №133-421/1928 від 17.12.2008р. в порядку ст.35 Закону України “Про іпотеку” та із посиланням на укладений між сторонами договір іпотеки.
Таким чином, згідно розрахунку позивача, який підтверджено наявними у справі доказами, заборгованість за кредитним договором №2005-144-К/к від 20.07.2005 р. складається з основного боргу в сумі 911 334 грн. 32 коп., процентів за користування коштами 280 503 грн. 11 коп., комісії в сумі 5 407 грн. 29 коп. та 179 606 грн. 39 коп. пені. При цьому, вимоги про стягнення пені задовольняються судом частково з урахуванням строку направлення вимоги про дострокове повернення суми кредитних коштів.
З огляду на встановлене суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог до відповідача-1 і задовольняє їх.
Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення вказаної суми солідарно з відповідачем -2 на підставі договору поруки №2005-144-К/К/п від 20.07.2005р.
Приписами ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Із змісту норм законодавства та правовідносин поруки слідує, що порука - це вид забезпечення виконання зобов'язань. Для дієвості та належного функціонування відносин поруки важливе значення має особа боржника (зокрема, його платіжоспроможність, добросовісність). Із змісту договору поруки від 20.07.2005, укладеного між сторонами, вбачається, що на підставі даного договору виникли зобов'язання між кредитором і поручителем (відповідачем-2). При укладенні договору поруки поручитель ознайомився з умовами договору про надання кредитної лінії, про що зазначено в договорі поруки, і погодився бути поручителем на умовах, які були визначені в договорі станом на дату укладення договору поруки, тобто 20.07.2005р. Із змісту законодавства та договору поруки слідує, що у разі зміни умов договору, на підставі якого виникли певні зобов'язання ( у даному випадку -кредитний договір), поручитель несе відповідальність у випадку, якщо він згодний продовжити договір поруки на нових умовах. У іншому випадку порука припиняється. Таким чином, якщо кредитор не отримав згоди поручителя на продовження договору поруки на нових умовах, пов'язаних із збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки. Фактично зміни до кредитного договору, тобто основного зобов'язання, можливо визнати такими, що тягнуть несприятливі наслідки для поручителя, оскільки в односторонньому порядку збільшений обсяг зобов'язань, а значить і обсяг відповідальності.
Додатковою угодою від 14.05.2008 р. змінено умови кредитування із збільшенням розміру плати за користування кредитними коштами, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Доказів узгодження з відповідачем-2 (поручителем) зміни умов кредитного договору Банк суду не надав. Доводи позивача з посиланням на абзац 2 п. 2.1 договору поруки № 2005-144-К/К/П на збереження відповідальності поручителя в попередньому обсязі є безпідставними. По-перше, приписи ст. 559 ЦК України є імперативними та не можуть змінюватися за угодою сторін. По-друге, абзац 1 та абзац 2 по. 2.1 договору поруки є суперечними. По-третє, збільшення розміру відповідальності позичальника за невиконання умов договору кредиту та залишення у попередньому обсязі відповідальності поручителя унеможливлює солідарну відповідальність таких осіб.
Саме тому, що без відома поручителя збільшений ліміт кредитування, і на підставі додаткової угоди до кредитного договору збільшено як плату за користування кредитом, так і строк користування кредитом, що порука відповідача-2 припинилась. Крім того, суд звертає увагу, що позивач не надав доказів звернення до відповідача-2 з вимогою про сплату заборгованості на підставі договору поруки, оскільки із листа №133-421/1928 від 17.12.2008р. вбачається, що позивач вимагав виконати зобов'язання за договором іпотеки, а не поруки.
На підставі викладеного, суд вважає встановленим факт зміни забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшений обсяг його відповідальності, тому позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають.
Згідно з ст.49 ПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові до Закритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство “Таврія” відмовити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ “УкрСиббанк”, МФО 351005, ДРФО НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ЄДРПОУ 09807750) 911 334грн. 32 коп. заборгованості за кредитом, 280 503 грн. 31 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 407 грн. 29 коп. комісії, 179 606 грн. 39 коп. пені, 13 946 грн.51 коп. судових витрат. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення оформлено та підписано 28 квітня 2010р.