24.12.2020 Справа № 920/469/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши матеріали справи №920/469/20
за позовом Першого заступника керівника Сумської місцевої прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 79, м. Суми, 40000) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 40021; код ЄДРПОУ 42769539)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” (вул. Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021; код ЄДРПОУ 31162928)
про стягнення заборгованості у розмірі 1633782,08 грн,
за участю представників:
від позивача: Романець В.А.
від відповідача: Сивенко В.М.
прокурор: Вортоломей М.Ф.
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
18.05.2020 прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у сумі 1502422,98 грн за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (додаткова угода від 23.01.2019), нарахованої за період з 08.03.2019 по 05.05.2020, 131359,10 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 08.03.2019 по 06.05.2020; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 22.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 920/469/20, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.06.2020, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 23.06.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 11.08.2020.
Ухвалою суду від 11.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/469/20 до судового розгляду по суті в судове засідання на 15.09.2020.
Ухвалою суду від 15.09.2020 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи по суті в судове засідання на 30.09.2020.
25.09.2020 прокурором подана заява від 25.09.2020 № 34-10909вих-20 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх № 2943к), відповідно до якої прокурор зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 1057359,59 грн за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (додаткова угода від 23.01.2019), нарахованої за період з 02.03.2019 по 05.05.2020, 131359,10 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 02.03.2019 по 06.05.2020; а також 17830,78 грн. судового збору. Крім того, прокурор просить суд розглянути питання щодо повернення судового збору в частині зменшених позовних вимог.
У судовому засіданні 30.09.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено наступні протокольні ухвали, які в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України занесені до протоколу судового засідання від 30.09.2020 № 920/469/20:
1) протокольну ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву прокурора про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх № 2943к від 25.09.2020) та залишено без розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та необхідність витребувати нові докази (вх № 2986к від 30.09.2020);
2) протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в судове засідання на 29.10.2020, 14:30.
26.10.2020 прокурором подана заява від 23.10.2020 № 34-11612вих-20 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх №3253к), відповідно до якої прокурор зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 927388,50 грн за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (додаткова угода від 23.01.2019), нарахованої за період з 02.03.2019 по 05.05.2020, 131359,10 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 02.03.2019 по 06.05.2020; а також 15881,21 грн. судового збору; зазначена заява прийнята судом до розгляду. Крім того, прокурор просить суд розглянути питання щодо повернення судового збору в частині зменшених позовних вимог.
27.10.2020 відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені (вх №3255к), за яким просить суд зменшити розмір пені до 98242,09 грн.
Ухвалою суду від 29.10.2020 відкладено розгляд справи № 920/469/20 по суті в судове засідання на 17.11.2020.
17.11.2020 прокурор подав заяву від 16.11.2020 № 34-12204вих-20 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх №3253к), відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 702388,50 грн за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (додаткова угода від 23.01.2019), нарахованої за період з 02.03.2019 по 05.05.2020, 98245,09 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 18.05.2019 по 06.05.2020; а також 12009,50 грн. судового збору. Крім того, прокурор просить суд розглянути питання щодо повернення судового збору в частині зменшених позовних вимог.
17.11.2020 позивачем подано клопотання про долучення розрахунків до матеріалів справи від 04.11.2020 № 10-125-08078 (вх № 10247/20).
Представник відповідача у судовому засіданні 17.11.2020 заявив усне клопотання про перехід зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження та подав заяву про зупинення провадження у справі (вх № 3493к від 17.11.2020).
У судовому засіданні 17.11.2020 без виходу до нарадчої кімнати в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено наступні протокольні ухвали:
1)прийнято до розгляду заяву прокурора (вх № 3495к від 17.11.2020) про зменшення позовних вимог та повернення судового збору;
2)відмовлено відповідачу в задоволенні усного клопотання про перехід зі стадії розгляду справи по суті у справі № 920/469/20 на стадію підготовчого провадження.
3)оголошено перерву з розгляду справи по суті в судове засідання на 24.12.2020, 11:00.
Ухвалою суду від 17.11.2020 відмовлено відповідачу в задоволенні заяви (вх №3493к від 17.11.2020) про зупинення провадження у справі № 920/469/20.
17.12.2020 позивачем подане клопотання від 14.12.2020 № 10-125-00264 про долучення розрахунків до матеріалів справи (вх № 11151), а саме: розрахунку орендної плати по договору оренди та розрахунку заборгованості з орендної плати та пені.
22.12.2020 відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності (вх № 3950к), згідно з якою відповідач просить суд застосувати строк позовної давності в один рік до вимог щодо стягнення неустойки. Разом з тим, відповідач до даної зави подав докази часткової сплати заборгованості на загальну суму 1155034,48 грн. (платіжне доручення від 26.05.2020 № 436 в сумі 100000,00 грн., платіжне доручення від 27.07.2020 № 669 в сумі 10000,00 грн., платіжне доручення від 29.07.2020 № 677 в сумі 10000,00 грн., платіжне доручення від 11.08.2020 № 730 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 21.08.2020 № 803 в сумі 10063,39 грн., платіжне доручення від 21.08.2020 № 804 в сумі 40000,00 грн., платіжне доручення від 28.08.2020 № 817 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 01.09.2020 № 830 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 10.09.2020 № 877 в сумі 100000,00 грн., платіжне доручення від 17.09.2020 № 929 в сумі 75000,00 грн., платіжне доручення від 23.09.2020 № 969 в сумі 27142,13 грн., платіжне доручення від 23.09.2020 № 968 в сумі 47828,96 грн., платіжне доручення від 30.09.2020 № 1015 в сумі 5000,00 грн., платіжне доручення від 08.10.2020 № 1076 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 20.10.2020 № 1131 в сумі 75000,00 грн., платіжне доручення від 29.10.2020 № 1184 в сумі 24000,00 грн., платіжне доручення від 29.10.2020 № 1189 в сумі 126000,00 грн., платіжне доручення від 16.11.2020 № 1303 в сумі 5000,00 грн., платіжне доручення від 27.11.2020 № 1388 в сумі 300000,00 грн.). Таким чином, враховуючи дані проплати, відповідач зазначає, що його заборгованість за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 склала 347388,50 грн.
23.12.2020 прокурор подав заяву від 23.12.2020 № 34-13559вих-20 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх №3976к), відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 397388,50 грн за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (додаткова угода від 23.01.2019), нарахованої за період з вересня 2019 року по березень 2020 року, 98245,09 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 18.05.2019 по 06.05.2020; а також 7434,50 грн. судового збору. Крім того, прокурор просить суд розглянути питання щодо повернення судового збору в частині зменшених позовних вимог.
24.12.2020 відповідачем подані докази додаткової сплати заборгованості в сумі 150000,00 грн.: платіжне доручення від 22.12.2020 № 1549 в сумі 63193,80 грн. та платіжне доручення від 22.12.2020 № 1548 в сумі 86806,20 грн. Таким чином, як зазначає відповідач у своєму клопотання (вх № 11507/20 від 24.12.2020), залишок заборгованості відповідача склав 197388,50 грн.
У судове засідання 24.12.2020 учасники справи прибули.
Прокурор підтримав подану ним заяву про зменшення позовних вимог та просив суд врахувати дану заяву при вирішенні спору по суті.
Представник позивача підтримав подане 17.12.2020 клопотання від 14.12.2020 № 10-125-00264 про долучення розрахунків до матеріалів справи (вх № 11151), а саме: розрахунку орендної плати по договору оренди та розрахунку заборгованості з орендної плати та пені.
Представник відповідача підтримав подані клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості та заяву про застосування строків позовної давності. Та просив суд врахувати дані клопотання та заяву при розгляді справи по суті.
У судовому засіданні 24.12.2020 без виходу до нарадчої кімнати в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання позивача (вх №11151/20 від 17.12.2020) про долучення розрахунків до матеріалів справи та долучено до матеріалів справи як доказ подані позивачем розрахунки за даним клопотанням; долучено до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем заборгованості, подані відповідачем у заяві про застосування строків позовної давності (вх № 3950к від 22.12.2020) та клопотанні (вх № 11507/20 від 24.12.2020); прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи заяву прокурора про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх № 3976к від 23.12.2020).
Щодо поданих прокурором заяв про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат, прийнятих судом, а саме: заяви від 25.09.2020 № 34-10909вих-20 (вх № 2943к від 25.09.2020), заяви від 23.10.2020 № 34-11612вих-20 (вх №3253к від 26.10.2020), заяви від 16.11.2020 № 34-12204вих-20 (вх №3253к від 17.11.2020) та заяви від 23.12.2020 № 34-13559вих-20 (вх №3976к від 23.12.2020) суд зазначає наступне:
Зазначені заяви прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи, разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/469/20 до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 30.09.2020. Разом з тим, тільки перша заява від 25.09.2020 № 34-10909вих-20 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат подана прокурором 25.09.2020 за вх № 2943к до початку розгляду справи по суті, у зв'язку з чим відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України суд задовольняє дану заяву, щодо інших поданих прокурором заяв: від 23.10.2020 № 34-11612вих-20 (вх №3253к від 26.10.2020), заяви від 16.11.2020 № 34-12204вих-20 (вх №3253к від 17.11.2020) та заяви від 23.12.2020 № 34-13559вих-20 (вх №3976к від 23.12.2020) - суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки такі заяви подані після початку розгляду справи по суті.
Таким чином суд розглядає позовні вимоги у даній справі з урахуванням заяви прокурора від 25.09.2020 № 34-10909вих-20 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх № 2943к від 25.09.2020), відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 1057359,59 грн за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (додаткова угода від 23.01.2019), нарахованої за період з 02.03.2019 по 05.05.2020, 131359,10 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 02.03.2019 по 06.05.2020; а також 17830,78 грн. судового збору. Крім того, прокурор просить суд розглянути питання щодо повернення судового збору в частині зменшених позовних вимог.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
У відповідності до ст. 1311 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать надходження від орендної плати за користування цілісними майновими комплексами та іншим державним майном.
Крім цього, порушення законності в бюджетній системі в свою чергу сприяє розвитку інфляційних процесів в країні, підриває довіру громадян та наносить їм вагомий матеріальний та моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах.
З огляду на викладене, порушенням інтересів держави є недодержання відповідачем вимог законодавства про оренду державного майна, невиконання ним зобов'язань за договором оренди, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд Державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 6 вказаного Закону Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створені Фондом державного майна України, у разі необхідності.
Ураховуючи зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях не вжило заходів щодо стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання вказаним органом своїх повноважень.
Листом від 20.02.2020 Регіональне відділення ФДМ України по Полтавській та Сумській областях звернулося з листом до прокуратури щодо захисту інтересів держави та представництва інтересів в суді щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Горобина».
Правовідносини, пов'язані з надходженням до бюджету коштів, становлять суспільний інтерес.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Порушення інтересів держави полягає у несплаті відповідачем коштів за використання об'єктів нерухомості та позбавляє територіальну громаду міста отримання стабільного та своєчасного доходу у вигляді орендної плати (одного з основних джерел наповнення місцевого бюджету), що ослаблює фінансову основу місцевого самоврядування, позбавляє можливості своєчасно проводити виплату заробітної плати працівникам соціальної сфери, здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби регіону, що в свою чергу порушує економічні інтереси Держави, підриває її економічне благополуччя.
Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
З метою спонукання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях щодо стягнення вказаних коштів у судовому порядку та пропозицією самостійно пред'явити позовну заяву до суду Сумською місцевою прокуратурою направлено листи на його адресу від 30.03.2020 та від 02.04.2020.
Листом від 10.04.2020 Регіональне відділення повідомило про наявність вказаної заборгованості зі сплати орендної плати та пені у ТОВ «Горобина» і просило подати позов в інтересах держави про її стягнення.
Зазначене свідчить про нездійснення суб'єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.
На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч. 3 cт. 23 Закону України “Про прокуратуру”, для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях. Відтак, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 1992 року між Сумським регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина» (орендар) укладено договір оренди № 28.
23.01.2019 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина» (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 25.12.1992 № 28, відповідно до якого внесено зміни щодо порядку, розмірів сплати орендної плати та строків користування державним майном.
Відповідно до п. 7 договору від 23.01.2019 договір про внесення змін є невід'ємною частиною договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 - надалі договір оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 40 від 17.01.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Полтава, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області (пункт 1 Наказу). Установлено, що: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; регіональні відділення Фонду державного майна України, які реорганізовуються шляхом злиття згідно з пунктом 1 цього наказу продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях здійснення повноважень та виконання функцій (пункт 2 Наказу).
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 289 від 22.03.2019 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях» визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 22.03.2019. Начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях наказано забезпечити здійснення повноважень та виконання функцій покладених на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
Відповідно до пункту 1 договору оренди державного майна від 25.12.1992 №28 (враховуючи зміни від 23.01.2019), позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро-горілчаного заводу (надалі Підприємство), вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, станом на 30.09.2018 та становить 11267870,00 грн.
Приписами пункту 3.1. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2018 року 246719,40 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди після перегляду її розміру - січень 2019 року встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекси інфляції за грудень місяць 2018 року та січень місяць 2019 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
Орендна плата перераховується до державного бюджету відповідачем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.3. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не своєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату, в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем, з урахуванням поданої прокурором заяви від 25.09.2020 № 34-10909вих-20 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх № 2943к від 25.09.2020) у сумі 1057359,59 грн за період з 02.03.2019 по 05.05.2020.
З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідачем була погашена заборгованість з орендної плати за період з 05.05.2020 по 22.12.2020 на загальну суму 1305034,48 грн., що підтверджується наступними документами: платіжне доручення від 26.05.2020 № 436 в сумі 100000,00 грн., платіжне доручення від 27.07.2020 № 669 в сумі 10000,00 грн., платіжне доручення від 29.07.2020 № 677 в сумі 10000,00 грн., платіжне доручення від 11.08.2020 № 730 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 21.08.2020 № 803 в сумі 10063,39 грн., платіжне доручення від 21.08.2020 № 804 в сумі 40000,00 грн., платіжне доручення від 28.08.2020 № 817 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 01.09.2020 № 830 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 10.09.2020 № 877 в сумі 100000,00 грн., платіжне доручення від 17.09.2020 № 929 в сумі 75000,00 грн., платіжне доручення від 23.09.2020 № 969 в сумі 27142,13 грн., платіжне доручення від 23.09.2020 № 968 в сумі 47828,96 грн., платіжне доручення від 30.09.2020 № 1015 в сумі 5000,00 грн., платіжне доручення від 08.10.2020 № 1076 в сумі 50000,00 грн., платіжне доручення від 20.10.2020 № 1131 в сумі 75000,00 грн., платіжне доручення від 29.10.2020 № 1184 в сумі 24000,00 грн., платіжне доручення від 29.10.2020 № 1189 в сумі 126000,00 грн., платіжне доручення від 16.11.2020 № 1303 в сумі 5000,00 грн., платіжне доручення від 27.11.2020 № 1388 в сумі 300000,00 грн., платіжне доручення від 22.12.2020 № 1549 в сумі 63193,80 грн., платіжне доручення від 22.12.2020 № 1548 в сумі 86806,20 грн.
Факт сплати заборгованості відповідача на загальну суму 1305034,48 грн. не заперечував ні прокурор, ні представник позивача у судовому засіданні. Також, зазначені проплати (окрім сплати відповідачем за платіжними дорученнями: від 28.08.2020 № 817 в сумі 50000,00 грн. від 22.12.2020 № 1549 в сумі 63193,80 грн., від 22.12.2020 № 1548 в сумі 86806,20 грн.) відображені в розрахунку орендної плати по договору оренди від 25.12.1992 № 28, який доданий прокурором до його заяви про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх № 3976к від 23.12.2020).
Таким чином, враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу з орендної плати в сумі 1305034,48 грн., заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) нарахованої за період з вересня 2019 року по березень 2020 року склала 197388,50 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки сума основного боргу з орендної плати у розмірі 1305034,48 грн., яка була предметом спору в даній справі сплачена відповідачем, та з урахуванням задоволеної заяви прокурора про зменшення позовних вимог та стягнення основної суми боргу в розмірі 1057359,59 грн., провадження у справі в частині стягнення 859971,09грн. суми осевого боргу підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Факт невиконання зобов'язання з боку відповідача підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) нарахованої за період з вересня 2019 року по березень 2020 року в сумі 197388,50 грн є законними, обґрунтованими та задовольняються судом.
Щодо стягнення з відповідача 131359,10 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 02.03.2019 по 06.05.2020 суд зазначає наступне.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Оплату за орендну плату відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 3.3. зазначеного договору.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені, прокурор зазначає, що пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Прокурор звернувся до суду з позовною заявою 18.05.2020, в якій в т.ч. просить суд стягнути з відповідача 131359,10 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 02.03.2019 по 06.05.2020.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідачем подане клопотання (вх № 3255к від 27.10.2020) про зменшення розміру пені та заява (вх № 3950к від 22.12.2020) про застосування строків позовної давності , в яких він просить суд зменшити розмір пені до 98245,09 грн. застосувавши строк позовної давності відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Разом з тим, прокурор не заперечував щодо стягнення з відповідача саме 98245,09 грн. пені за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019), нарахованої за період з 18.05.2019 по 06.05.2020, оскільки саме даний розмір пені прокурор і просив суд стягнути з відповідача згідно з поданої заяви про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат (вх № 3976к від 23.12.2020), яка судом не задоволена у зв'язку із порушенням прокурором вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України.
Таким чином, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 131359,10 грн. підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 98245,09 грн., в іншій частині даних позовних вимог суд відмовляє за їх необґрунтованістю, а також задовольняє клопотання відповідача (вх № 3255к від 27.10.2020) про зменшення розміру пені та заяву (вх № 3950к від 22.12.2020) про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими учасниками справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 859971,09грн., щодо іншого - суд частково задовольняє позовні вимоги прокурора, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача 197388,50 грн. основного боргу за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) за період з вересня 2019 року по березень 2020 року та 98245,09 грн. пені за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) за період з 18.05.2019 по 06.05.2020. В іншому - суд відмовляє.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129, ч.3 ст.130 ГПК України, судовий збір в сумі 17334,07 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” (вул. Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021; код ЄДРПОУ 31162928) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 40021; код ЄДРПОУ 42769539) 197388,50 грн. основного боргу за період з вересня 2019 року по березень 2020 року, 98245,09 грн. пені за період з 18.05.2019 по 06.05.2020 за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” (вул. Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021; код ЄДРПОУ 31162928) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, р/р №UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 17334,07 грн. (сімнадцять тисяч триста тридцять чотири грн 07 коп.) судового збору.
4. В частині стягнення суми основного боргу з орендної плати в сумі 859971,09грн - провадження у справі закрити.
5. В іншому - відмовити.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
У зв'язку із відпусткою судді, повний текст рішення складено та підписано 16.01.2021.
Суддя В.Л. Котельницька