Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"12" січня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1044/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) до Фізичної особи - підприємця Воронського Миколи Григоровича ( АДРЕСА_1 , ІК НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
- від позивача: Кузьма Наталія Вікторівна
- від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B3WJ22134442.
09.11.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - позивач) до Господарського суду Рівненської області надійшов позов до Фізичної особи - підприємця Воронського Миколи Григоровича (далі - відповідач), у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 11-16, 525, 526, 692, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 216-217, 276 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, 73-80, 129, 162-164, 176 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути 28 260 грн 27 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем (споживачем) не виконуються істотні умови Договору № 1330 на постачання теплової енергії, укладеного між позивачем та відповідачем 01.10.2013 року, в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати за використану теплову енергію, яка подається споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 09.11.2020 року справу № 918/1044/20 розподілено судді Заголдній Я.В.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1044/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 03.12.2020 року, визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропонувати сторонам:
а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);
б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;
в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.
г) відповідачу: у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
01.12.2020 року Фізична особа - підприємця Воронський Микола Григорович через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подав заяву про неможливість його особистої явки у судове засідання 03.12.2020 року за станом здоров'я.
Окрім того, відповідачем надано суду доказ сплати частини заборгованості за Договором № 1330 на постачання теплової енергії від 01.10.2013 року у розмірі 15 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.1922260139.1 від 27.11.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.12.2020 року розгляд справи № 918/1044/20 по суті відкладено на 21.12.2020 року.
18.12.2020 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
18.12.2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на 15 000 грн 00 коп. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 260 грн 27 коп.
21.12.2020 року судове з розгляду справи по суті не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заголдної Я.В.
Про неможливість проведення судового засідання 21.12.2020 року розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області https://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/pres-centr/novyny/1044678/ в мережі Інтернет.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.12.2020 року справу № 918/1044/20 призначено до розгляду у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 12.01.2021 року.
У судове засідання 12.01.2021 року з'явився уповноважений представник позивача.
Судом встановлено, що відповідач у судове засідання 12.01.2021 року з розгляду справи по суті не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Із поштової адреси відповідача повернувся конверт із поштовим відправленням за трек-номером 3301311165314, яке не вручено під час доставки із зазначенням поштовим відділенням причин невручення "Інші причини".
При цьому, ухвала від Господарського суду Рівненської області від 28.12.2020 року у справі № 918/1044/20 направлялася судом на адресу Фізичної особи - підприємця Воронського Миколи Григоровича ( АДРЕСА_1 ), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем господарському суду Рівненської області не відомо.
Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, Господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення Фізичної особи - підприємця Воронського Миколи Григоровича про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи № 918/1044/20 по суті.
Отже, неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем є наслідками діяння (бездіяльності) Фізичної особи - підприємця Воронського Миколи Григоровича щодо її належного отримання.
З огляду на викладене, відповідач у справі Фізична особа - підприємець Воронський Микола Григорович вважається повідомленим про засідання з розгляду справи по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
Явка представників сторін у підготовче судове засідання 12.01.2021 року обов'язковою не визнавалася.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.
Також судом встановлено, що відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин та зважаючи на те, що відповідач у справі жодного разу не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судові засідання з розгляду справи № 918/1044/20, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Присутній у судовому засіданні 12.01.2021 року представник позивача просив суд прийняти заяву від 18.12.2020 року про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу у розмірі 15 000 грн 00 коп. після відкриття провадження у даній справі.
Господарський суд розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог дійшов висновку про її прийняття виходячи з наступного.
При поданні позову у справі № 918/1044/20 позивач заявив вимоги до відповідача про стягнення 28 260 грн 27 коп. основної заборгованості за Договором № 1330 на постачання теплової енергії від 01.10.2013 року.
У заяві про зменшення позовних вимог позивач зменшує позовні вимоги на 15 000 грн 00 коп. в частині стягнення основного боргу.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, за Фізичною особою - підприємцем Воронським Миколою Григоровичем станом на 15.12.2020 року обліковується заборгованість за договором на постачання теплової енергії в розмірі 13 260 грн 27 коп.
Судом встановлено, що відповідачем до матеріалів справи долучено квитанцію № 0.0.1922260139.1 від 27.11.2020 року, що свідчить про оплату заборгованості у розмірі 15 000 грн 00 коп. за теплопостачання за 2019 рік. на рахунок позивача.
Згідно зі ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 2 ст. 46 ГПК України закріплено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог, така відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відтак суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду та вирішення спору відповідно до викладених в заяві позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 13 260 грн 27 коп.
Таким чином, предметом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Фізичної особи - підприємця Воронського Миколи Григоровича є стягнення заборгованості у розмірі 13 260 грн 27 коп.
Усім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Присутній представник позивача у судовому засіданні 12.01.2021 року просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у повному обсязі у розмірі 13 260 грн 27 коп.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
01.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - підприємство) та Фізичною особою - підприємцем Воронським Миколою Григоровичем (далі - споживач) укладено Договір № 1330 на постачання теплової енергії (далі - Договір).
Згідно з умовами пункту 1.1. договору підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що теплова енергія подається за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275.
Загальні відомості про Споживача містяться у Додатку № 2 до Договору та становлять невід'ємну його частину (п. 1.5. договору).
Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.
Згідно з умовами пункту 5.2. договору, розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного договору згідно встановлених органами місцевого самоврядування тарифів становить:
а) теплоенергія на опалення при відсутності приладів обліку: в розмірі 28, 75 грн в місяць протягом опалювального періоду за 1 м кв. загальної площі для інших споживачів;
г) теплоенергія на підігрів води при наявності приладів обліку: в розмірі 47, 56 грн. в місяць за 1 м. кв. для інших споживачів.
Згідно з п. 5.3. договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.
Як вбачається із п. 5.6. договору незгода споживача із вказаною в рахунку сумою вартості теплової енергії не є підставою для затримання її оплати.
Сторони узгодили у п . 9.1. Договору, що даний Договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання та поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 22.08.2013 року.
Згідно з п. 9.4. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.
Усі зміни та доповнення до Договору, а також зміни договірних величин (зміна опалювальних площ, зміна або виключення з додатку № 1 об'єктів теплопостачання, зміна обсягів підігріву води і таке інше), оформляються додатковими угодами до договору.
Додатком № 1 до договору є технічна характеристика теплової мережі. Із додатку № 1 вбачається, що тепловим джерелом є кот. по вул. Макарова, 41; теплова камера (вузол приєднання) № ТК-101.
Додатком № 2 до Договору є загальні відомості про об'єкти споживача. Із додатку № 2 вбачається, що назва та адреса об'єкту - перукарня "Азалія", склопункт загальною площею 90, 20 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275, рік побудови - 1983.
Додатком № 3 до Договору є планова річна потреба теплової енергії на опалення та підігрів води. Із додатку № 3 вбачається, що всього ні рік планова річна потреба становить 14, 3679 Гкал.
Окрім того, судом встановлено, що 25.02.2019 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 1330 від 01.10.2013 року на постання теплової енергії.
Як вбачається додаткової угоди № 3, сторони Договору дійшли згоди про таке:
1. У зв'язку з встановленням будинкового приладу обліку теплової енергії в житловому будинку по вул. Соборна, 275 з 20.11.2017 року, яким обліковується приміщення споживача: перукарня " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", магазин по вул. Полуботка, 8 та зміною опалювальної площі згідно Акту обстеження від 20.02.2019 року, яка становить 165, 1 м. кв., викласти в новій редакції додаток № 2 "Загальні відомості про об'єкти споживача";
2. Викласти в новій редакції додаток № 1 "Схема теплової мережі", що перебуває на балансі Споживача";
3. Викласти в новій редакції додаток № 3 та змінити його назву з "Планова річна потреба теплової енергії на опалення та підігрів води" на "Планова річна потреба теплової енергії на опалення";
4. Викласти п. 5.2. в новій редакції: Розмір щомісячної плати за теплову енергію для потреб опалення та централізованого постачання гарячої води на момент укладання даного договору згідно встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів становить: б) теплова енергія для потреб опалення при наявності приладів обліку - в розмірі 1872, 34 грн в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ПДВ з 01.01.2019 р.;
5. Ця додаткова угода укладена у двох примірниках, для кожної із сторін і є невід'ємною частиною Основного договору та набирає чинності з дня її підписання сторонами, поширює свою дію на правовідносини, що виникають з 29.01.2019 року відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ;
6. З моменту набрання чинності цієї Додаткової угоди положення Основного договору діють з урахуванням змін, внесених цією Додатковою угодою.
Так, як вбачається із Додатку № 2 до Договору, який викладено у новій редакції згідно з додатковою угодою № 3 - загальні відомості про об'єкти споживача: перукарня "Азалія" за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275; загальна площа - 165, 10 м.кв.; будівельний об'єм по зовнішньому виміру 747 м.куб. Назва документу, що підтверджує відомості про об'єкт - техпаспорт БТІ від 20.01.2004р, акт обстеження від 20.02.2019 р.
Згідно з Додатком № 3 до Договору, який викладено у новій редакції згідно з додатковою угодою № 3 - планова річна потреба на опалення - 24, 36 Гкал за рік.
За умовами пункту 5.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно з положеннями пункту 5.10. договору в інформативному порядку підприємством можуть направлятись рахунки споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня та інші фінансові санкції за порушення умов даного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженим представником сторони позивача та особисто відповідачем та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Окрім того, судом встановлено, що додаткова угода № 3 до договору, яка є його невід'ємною частиною також підписана уповноваженим представником сторони позивача та особисто відповідачем та скріплена відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності додаткової угоди, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
12.01.2021 року Господарським судом Рівненської області сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що за Воронським Миколою Григоровичем зареєстровано нерухоме майно у вигляді нежитлових підвальних приміщень за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, будинок 275, номер запису 121-2003 в книзі: 14; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 10.01.2004, форма власності: приватна; підстава виникнення права власності: рішення суду, справа № 2-2155/2000, 31.02.2000, Рівненський міський суд.
Позивач вказує, що договірні зобов'язання відповідач не виконує, внаслідок неправомірних дій останнього з 01.11.2019 року за ним обліковується заборгованість за договором № 1330 від на постачання теплової енергії в сумі 28 260 грн 27 коп., яка частково сплачена у розмірі 15 000 грн 00 коп. 27.11.2020 року, тобто після відкриття провадження у справі № 918/1044/20.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість у сумі 13 260 грн 27 коп.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються постачання теплової енергії. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної та повної оплати отриманої відповідачем теплової енергії порушеними.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписом ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати споживачем 13 260 грн 274 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме: задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 260 грн 27 коп.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач до позовної заяви долучив платіжне доручення № 6200 від 22.10.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102 грн 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Предметом спору було стягнути 28 260 грн 27 коп. заборгованості.
На підставі п. 2 ч. 1 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. 00 коп.
Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 102 грн 00 коп.
Після прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог сума судового збору за позовні вимоги у розмір 13 260 грн 27 коп. не змінилася та складає 2 102 грн 00 коп.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
У матеріалах справи містяться докази інвалідності відповідача а саме - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.12.2019 року із якої вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності - загальне захворювання.
Зважаючи на викладене, судовий збір у розмірі 2 102 грн 00 коп. не може бути покладений на відповідача, оскільки останній звільнений від сплати судового збору, та залишається за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Воронського Миколи Григоровича ( АДРЕСА_1 , ІК НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) заборгованість у розмірі 13 260 (тринадцять тисяч двісті шістдесят) грн 27 коп.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2021 року.
Суддя Заголдна Я.В.