Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 січня 2021 року № 520/7799/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд :
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нездійсненні виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 грудня 2017 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 грудня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було відмовлено у виплаті індексації на підставі того, що чинним законодавством та наявними фінансовими ресурсами не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення. Під час звільнення з військової служби до складу виплат при звільненні не було включено індексацію грошового забезпечення, крім того, у наказі командира ВЧ НОМЕР_2 № 249 від 29.12.2017 також не зазначено про нарахування та виплату індексації.
Ухвалою суду від 23.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Білової О.В. 28.10.2020 за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи відповідно до протоколу від 28.10.2020.
Ухвалою суду від 02.11.2020 прийнято справу до розгляду.
Командир військової частини НОМЕР_4 не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а розмір щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації не враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки ці виплати не мають постійного характеру. Відповідач також посилався на порушення строку звернення до суду позивачем та просив суд залишити позовну заяву без розгляду.
Представник позивача не погодився з доводами відзиву на адміністративний позов та направив до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що посилання відповідача на дотримання порядку виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не стосуються предмету заявленого спору, а строк звернення з даним позовом не є обмеженим.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , з 01.07.1992 р. по 29.12.2017 р. проходив військову службу в Збройних силах України.
27.12.2017 р. наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил (по особовому складу) №43-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби” віл 06 і рудня 2016 року № 1769-УІІІ частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з урахуванням вимог підпункту “ї” пункту І частини восьмої цієї самої статті цього самого закону.
Із списків військової частини НОМЕР_2 позивач виключений з 29.12.2017 р. наказом командира ВЧ НОМЕР_2 № 249 від 29.12.2017.
Пенсія ОСОБА_1 призначена з 30.12.2017 р. за вислугу років відповідно до ст. 13 закону України №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позивач перебуває на обліку і отримує пенсію по лінії Міноборони в ГУ ПФУ в Харківській області .
12.05.2020 р. позивач звернувся до в/ч НОМЕР_2 де просив Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому суму індексації грошового забезпечення за період з 2016 р. по 29.12.2017 р.
Відповідачем надана відповідь від 27.05.2020 р. № 148/9/48/1190 де відповідач зазначає, що позивачу під час проходження служби нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення згідно вимог чинного законодавства.
З матеріалів справи судом не встановлено, що позивачу у спірний період виплачувалась індексація грошового забезпечення, відповідач жодних доказів з вказаного приводу до відзиву на адміністративний позов не навів та у відзиві не зазначив, у матеріалах справи відсутні докази виплати індексації за вказаний період.
Посилання відповідача у відповіді на звернення позивача на той факт, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення згідно вимог чинного законодавства не доводить факту виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період з огляду на ненадання жодних доказів відповідачем на підтвердження проведення таких виплат.
При наданні оцінки правомірності бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні виплати позивачу нарахованих сум індексації грошового забезпечення за період з липня 2016 року по грудень 2018 року, суд виходить з таких законодавчих норм.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).
Приписами статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі також - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації - з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі з 01.01.2016 - 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі - з 01.01.2016 - 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01 грудня 2015 року).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: «виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік».
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, суд враховує, що статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню
Стосовно клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 зазначив: “В аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем”.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2019 справа №820/5285/17 де предметом спору було зобовязання Військової частини НОМЕР_5 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зазначив в п. 28 «Безпідставним є посилання касатора на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.»
Системний аналіз вищенаведеного дає підстави дійти до висновку, що без обмеження строку здійснюється виплата індексації грошового забезпечення, яка в свою чергу є складовою заробітної плати.
Оскільки судом встановлено, що невиплата позивачу індексації грошового забезпечення відбулась внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то до спірних правовідносин має застосовується умова - виплата індексації грошового забезпечення за минулий час без обмеження строку.
З огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, викладене у відзиві на позов, задоволенню не підлягає.
Посилання відповідача на дотримання порядку виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не береться судом до уваги, оскільки не стосується предмету заявленого спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нездійсненні виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 грудня 2017 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 грудня 2017 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 січня 2021 року.
Суддя Білова О.В.