Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 січня 2021 року № 520/14787/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області у проведенні списання заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 180,61 грн на підставі п. 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що оформлена у вигляді листа ГУ ДПС у Харківській області №14978/ФОП20-40-50-05-22 від 14.08.2020 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області провести ОСОБА_1 списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 180,61 грн, що була нарахована за період з 01.01.2017 по дату набрання чинності Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", на підставі п.9- 15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.11.2019 року ГУ ДПС видано вимогу № ф-1182-23 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів. Зазначену вимогу позивач не отримував. У зв'язку з отриманням інформації про наявність боргу з ЄСВ, 16.07.2020 року позивач подав заяву до Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про списання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме суми недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 року до дня набрання чинності законом №592, відповідно до п. 915 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якій зазначив, що за вказаний період ним не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 роки, підприємницька діяльність була припинена 13.07.2020 року,нарахування ЄСВ булипроведені саме на підставі наявності в ЄДР запису щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності (без урахування факту неотримання доходу). Листом №14978/ФОП/20-40-50-05-22 від 14.08.2020 року позивачу повідомлено про відмову у списанні з тих підстав, що списання заборгованості не вбачається можливим згідно з абз. 6. ч. 4 ст. 25 ЗУ №2464: не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Позивач вважає зазначене рішення протиправним у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 14.01.2021 задоволено частково заяву позивача від 28.12.2020 про забезпечення позову, та забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі ГУ ДПС у Харківській області № ф-1182-23, виданої 15.11.2019, в рамках виконавчого провадження № 62356077 в частині стягнення суми недоїмки в розмірі 26539,26 грн - до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі. В задоволенні заяви в іншій частині - відмовлено.
Представник відповідача, ГУ ДПС у Харківській області, не погодився з позовними вимогами, направив до суду відзив, в якому зазначив, що 27.07.2020 позивачем поданий «ліквідаційний» звіт за 2020 рік за формою Додаток 5 за період січень-лютий 2020 року з нарахуванням єдиного внеску у розмірі 2 078,12 грн. та за період червень - липень 2020 року з нарахуванням єдиного внеску у розмірі 2 078,12 грн., всього нараховано єдиного внеску за 2020 рік в сумі 4 156,24 гривень. Згідно з абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Таким чином, враховуючи викладене, контролюючий орган діяв виключно в межах законодавства та прав позивача в жодному разі порушено не було.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
За реєстраційними даними фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) (далі - ФОП ОСОБА_1 ) знаходився на обліку в Слобожанському управлінні ГУ ДПС у Харківській області з 24.03.2008 по 13.07.2020. За період з 06.08.2013 року по 01.07.2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок, 1 група). З 01.07.2014 перебував на загальній системі.
16.07.2020 року позивач подав заяву до Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про списання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме суми недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 року до дня набрання чинності законом №592 відповідно до п. 915 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якій зазначив, що за вказаний період ним не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 роки, підприємницька діяльність була припинена 13.07.2020 року.
За результатами розгляду зазначеної заяви, відповідачем було направлено лист «Про списання заборгованості зі сплати єдиного внеску» від 14.08.2020 № 14978/ФОП/20-40-50-05-22, в якому позивачу було повідомлено про відмову у списанні заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до п. 915 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В якості підстави для відмови відповідач зазначив, що списання заборгованості не вбачається можливим згідно з абз. 6. ч. 4 ст. 25 ЗУ №2464, оскільки не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
При цьому у вказаному листі відповідачем також зазначено, що станом на дату подання заяви за даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з КБК 71040000 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 43 934,79 грн, у т. ч.:
- недоїмка станом на 01.01.2017 року- 14 641,35 грн;
- нарахований єдиний внесок за самостійно поданим звітом за 2017 рік від 13.07.2020 за формою Додаток 5 за період січень - грудень 2017 року - 8 448,00 грн;
- нарахований єдиний внесок за самостійно поданим звітом за 2018 рік від 13.07.2020 за формою Додаток 5 за період січень - грудень 2018 року - 9 828,72 грн;
- нарахований єдиний внесок за самостійно поданим звітом за 2019 рік від 13.07.2020 за формою Додаток 5 за період січень - грудень 2019 року - 11 016,72 гривень.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач вважає їх протиправними та такими, що порушують його права, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Водночас, 03 червня 2020 року набув чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Прийняття Закону № 592-ІХ обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Такий підхід щодо врахування при вирішенні подібних спірних правовідносин вказаних положень Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року по справі № 260/81/19.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач як фізична особа-підприємець перебував на обліку в ГУ ДПС у Харківській області з 24.03.2008 по 13.07.2020. За період з 06.08.2013 року по 01.07.2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок, 1 група). З 01.07.2014 перебував на загальній системі. Підприємницька діяльність була припинена 13.07.2020 року відповідно до відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
27.07.2020 позивачем було подано «ліквідаційний» звіт за 2020 рік за формою Додаток 5 за період січень-лютий 2020 року з нарахуванням єдиного внеску у розмірі 2 078,12 грн та за період червень - липень 2020 року з нарахуванням єдиного внеску у розмірі 2 078,12 грн, всього нараховано єдиного внеску за 2020 рік в сумі 4 156,24 гривень.
З огляду на зазначене, сума недоїмки з ЄСВ, нарахована за період з 01.01.2017 по 03.06.2020 - дату набрання чинності Законом № 592-ІХ, становить 31371,56 грн.
За приписами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також, Європейський Суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
З огляду на зазначене, вирішуючи цей спір, суд вважає необхідним врахувати позицію позивача на те, що він фактично не здійснює підприємницьку діяльність, не отримував дохід від неї, не подавав звітності, та жодним чином не передбачав необхідність нарахування та сплати за таких обставин єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та при цьому не пропустив 90 календарних днів для подання до відповідача відповідної заяви, оскільки здійснив вчасне направлення такої заяви.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються, крім того в спірній відмові відповідачем самостійно встановлено та зазначено вказані обставини.
Проте, відповідач при вчиненні відмови їх не врахував, що призвело до порушення прав позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, щодо списання якої позивач звернувся до суду, включає в тому числі суму недоїмки, що обліковується за позивачем станом на 01.01.2017 року - 14 641,35 грн.
В той же час, норми абзаців першого та другого пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) передбачають можливість списання несплачених станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, сум недоїмки, нарахованих платникам єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ (03.06.2020), а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки.
Відтак, суми недоїмки, нараховані платникам ЄСВ за період до 01.01.2017, не охоплюється дією зазначеної норми та списанню на підставі абзаців першого та другого пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) не підлягають.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги адміністративного позову в частині визначення суми недоїмки, яка підлягає списанню, є частково обґрунтованими, а саме в сумі 31371,56 грн.
Стосовно посилань відповідача на положення абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, відповідно до яких не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником, суд зазначає, що вказана норма регулює порядок оскарження нарахувань з єдиного внеску, а не порядок списання недоїмки. Позивачем наявність недоїмки та підстави її виникнення не оскаржуються та не заперечуються.
Суд також зазначає, що формування припису п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 визначає суми ЄСВ, які можуть бути списані, як «суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску».
Проте, в відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
З огляду на вищевикладене, нарахуванню підлягає саме сума ЄСВ, а статус недоїмки вказана сума набуває після закінчення строку для її сплати як у разі самостійного нарахування її платником, так і у випадку донарахування відповідних сум податковим органом за результатами проведення перевірок.
Крім того, як вбачається з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, у випадку не сплати у встановлений законом строк самостійного нарахованих платником сум ЄСВ, сума недоїмки обчислюється саме податковим органом.
Тобто, сума ЄСВ самостійно нарахована платником не є недоїмкою в розумінні Закону № 2464 до моменту закінчення строку на її сплату.
Відтак, недоїмка обчислюється податковим органом, виходячи з нарахованих (самостійно платником або податковим органом) зобов'язань зі сплати ЄСВ.
З огляду на вищевикладене, поняття «нарахування сум ЄСВ» та «обчислення недоїмки» не є тотожними.
З огляду на вищевикладене, для визначення суми недоїмки, яка може бути предметом списання, не має значення, ким нараховано суми єдиного внеску, отже, посилання відповідача на положення абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, як на підставу для відмови у списанні сум недоїмки не є обґрунтованим.
Крім того, норми приписів п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 визначають виключний перелік умов за сукупності яких суми недоїмки, та нараховані на них штрафні санкції підлягають списанню.
Відповідачем у відповіді від 14.08.2020 № 14978/ФОП/20-40-50-05-22 зазначено про наявність у випадку позивача усіх умов, визначених п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464, проте застосовано в якості підстави для відмови положення абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, які не регулюють порядок списання сум недоїмки з ЄСВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення та відповідності його ч. 2 ст. 2 КАС України.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлення відповідачем при розгляді заяви позивача про списання сум недоїмки з ЄСВ наявності усіх обов'язкових умов для списання таких сум, суд вважає, що з метою повного захисту прав позивача належним способом захисту буде саме покладення зобов'язання на Головне управління ДПС у Харківській області провести ОСОБА_1 списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що була нарахована за період з 01.01.2017 по дату набрання чинності Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", на підставі п.9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 26539,26 грн.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до положень ч.3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача половини суми сплаченого судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області у проведенні списання заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по дату набрання чинності Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", на підставі п.9- 15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що оформлена у вигляді листа ГУ ДПС у Харківській області №14978/ФОП20-40-50-05-22 від 14.08.2020 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області провести ОСОБА_1 списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31371,56 грн, що була нарахована за період з 01.01.2017 по дату набрання чинності Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", на підставі п.9- 15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у розмірі 735,71 (сімсот тридцять п'ять гривень71 копійка).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 січня 2021 року.
Суддя Білова О.В.