Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 січня 2021 р. № 520/18121/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4352 від 09.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на загальних підставах; зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09 вересня 2020 року, та провести нарахування і виплату пенсії з 09 вересня 2020 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила про протиправність неврахування до стажу періоди роботи відображені в її трудовій книжці з підстав наявності порушень заповнення трудової книжки, що порушує її конституційні права на соціальний захист.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що у спірних правовідносинах діяв правомірно.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
07.09.2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4352 від 09.09.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на загальних підставах внаслідок не зарахування до загального стажу періоди роботи відображені в її трудовій книжці, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 відсутня дата народження, печатка підприємства, а також не зарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 02.03.1981, так як відсутні документи підтверджуючи факт зміни прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ". Також, зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 4 роки 00 місяців 17 днів.
Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав та інтересів.
По суті позову суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
В силу ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджу є стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації: відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка с основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (даті - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи монад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорт) або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні вимоги до порядку ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядку ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, яка діяла на момент видачі і заповнення трудової книжки позивача в 1981 році.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та нести відповідальність за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Такі порушення не можуть бути підставою для позбавлення працівника конституційного права на соціальний захист і не можуть впливати на вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведена права позиція позивача повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові № 687/975/17 від 21.02.2018 року.
Варто також відзначити, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а також зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Поряд з цим, суд зазначає, що працівник, не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії по інвалідності.
Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому він не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Отже, посилання відповідача на певні недоліки щодо заповнення трудової книжки позивача не є підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Матеріалами справи підтверджено періоди навчання, трудової та підприємницької діяльності позивача, а саме: у період з 01.09.1978 року по 02.03.1981 року позивач навчалась у Бакинському дошкільному педучилищі Міністерства Вищої та середньої спеціальної освіти Азербайджанської ССР; з 18.05.1981 року по 11.09.1987 року позивач працювала на посаді виховательки у дитячому будинку № 183; з 12.09.1987 року по 20.10.1989 року позивач працювала на посаді виховательки у дитячому будинку № 199; з 24.10.1989 року по 31.01.1992 року позивач працювала на посаді художника-дизайнера у кооперативі «Моніка-1»; з10.02.1992 року по 07.08.1995 року позивач працювала на посаді художника-дизайнера у СП «ІДС»; з 07.08.1995 року по 27.02.2004 року позивач працювала на посаді художника-оформлювача у ЧП «ІДС»; з 02.04.2004 року по 24.06.2004 року позивач перебувала на обліку у Московському районному центрі зайнятості м. Харкова; з 25.06.2004 року по 21.10.2004 року позивач проходила навчання у Харківському професійному будівельному ліцеї; з 22.10.2004 року по 24.02.2005 року позивач перебувала на обліку у Московському районному центрі зайнятості м. Харкова; з 25.02.2005 року по 24.02.2006 року позивач працювала на посаді менеджера в ПП "Фірма "Бекар"" з 18.12.2006 року по 01.04.2011 року позивач здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець зі сплатою єдиного податку за 3 роки.
Вказане підтверджується записами у трудовій книжці позивача та дипломом серії АТ за № 001278, виданим, 05 березня 1981 року, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 18.12.2006 року, довідками та квитанціями про сплату єдиного податку.
Водночас, дата народження позивача підтверджено її свідоцтвом про народження, паспортом громадянина України, а печатки підприємства, яке вперше оформляло цю трудову книжку, містяться в трудовій книжці навпроти записів про прийняття позивача на роботу, про звільнення, а також на записі про зміну прізвища позивача із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 ».
В той же час, жодних зауважень безпосередньо до трудового стажу позивача у відповідача немає.
Щодо неврахування відповідачем періодів навчання позивача з 01.09.1978 року по 02.03.1981 року з підстав відсутності документів на підтвердження факту зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 », суд не приймає, оскільки вказане не є підставою для неврахування цього періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4352 від 09.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на загальних підставах внаслідок не зарахування до загального стажу періоди роботи відображені в її трудовій книжці, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 відсутня дата народження, печатка підприємства, а також не зарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 02.03.1981, так як відсутні документи підтверджуючи факт зміни прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", є протиправним, а отже таке рішення підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача врахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи, відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, то враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.09.2020 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09 вересня 2020 року, суд вказує, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, а отже, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування і виплату пенсії з 09 вересня 2020 року, суд відмовляє в цій частині вимог з огляду на їх передчасність.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Щодо відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).
Відповідно до ч.3, ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Вказані висновки також наведені у Постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі 810/3806/18.
Також, у постанові Верховного суду від 01.10.2018 року по справі №569/17904/17 вказано, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, надано до матеріалів справи: договір про надання професійної правової (правничої) допомоги №02/01/19-11/2020/МСП від 19.11.2020 року, договори про надання правової (правничої) допомоги (приєднання до договору про надання професійної правничої допомоги) від 19.11.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги, завдання (калькуляція-рахунок) №2 від 26.11.2020 року, звіт (акт) №1 наданих послуг від 10.12.2020 року, рахунок - фактура №СФ-0000001 від 26.11.2020 року, квитанція про сплату за юридичні послуги від 26.11.2020 року на суму 10000,00 грн.
Відповідно до копії долученого до матеріалів справи звіту (акту) №1 наданих послуг від 10.12.2020 року, Адвокатським об'єднанням «Мамай, Самілик та Партнери» надано: інтерв'ювання клієнта, збір та правовий аналіз інформації, що стосується суті виниклого у клієнта із Пенсійним фондом України адміністративного спору, збір наявної у клієнта первинної та процесуально-правової документації, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань клієнту - 1000,00 грн. (з розрахунку кількості часу - 2 години, вартістю 1 години - 500,00 грн.); вивчення та правовий аналіз первинної та процесуально-правової документації клієнта, збір додаткової необхідної для надання правової допомоги інформації та документації, уточнення та підсумкове узагальнення фактичних обставин виниклого у клієнта із суб'єктом владних повноважень адміністративного спору - 1500,00 грн. (з розрахунку кількості часу - 3 години, вартістю 1 години - 500,00 грн.); складення та направлення в інтересах клієнта адвокатського запиту (задля отримання інформації, необхідної для надання правової допомоги клієнту), проведення розрахунку загального трудового стажу клієнта, підбір та застосування належної судової практики судів вищих інстанцій у справах зі схожими спірними правовідносинами сторін, остаточне визначення належного предмету спору, його підстав, та ефективного і правильного способу захисту порушених прав клієнта - 2000,00 грн. (з розрахунку кількості часу - 4 години, вартістю 1 години - 500,00 грн.); підготовка і складення адміністративного позову від імені клієнта до структурного підрозділу Пенсійного фонду України про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити певні дії, за якою слід викласти фактичні обставини справи, належним чином вмотивувати доводи про незаконність і невмотивованість оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, обґрунтувати обраний спосіб захисту прав. Також слід підготувати процесуальні документи і заявити вимогу про розподіл понесених клієнтом судових витрат у справі - 4000,00 грн. (з розрахунку кількості часу - 8 годин, вартістю 1 години - 500,00 грн.); підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до адміністративного позову, організація процедури сплати клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових матеріалів у відповідності до вимог законодавства, направлення процесуальних документів до окружного адміністративного суду - 1500,00 грн. (з розрахунку кількості часу - 3 години, вартістю 1 години - 500,00 грн.). Всього вартість вказаних робіт склала 10000,00 грн.
Суд зазначає, що інтерв'ювання клієнта, збір та правовий аналіз інформації, що стосується суті виниклого у клієнта із Пенсійним фондом України адміністративного спору, збір наявної у клієнта первинної та процесуально-правової документації, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань клієнту; вивчення та правовий аналіз первинної та процесуально-правової документації клієнта, збір додаткової необхідної для надання правової допомоги інформації та документації, уточнення та підсумкове узагальнення фактичних обставин виниклого у клієнта із суб'єктом владних повноважень адміністративного спору; складення та направлення в інтересах клієнта адвокатського запиту (задля отримання інформації, необхідної для надання правової допомоги клієнту), проведення розрахунку загального трудового стажу клієнта, підбір та застосування належної судової практики судів вищих інстанцій у справах зі схожими спірними правовідносинами сторін, остаточне визначення належного предмету спору, його підстав, та ефективного і правильного способу захисту порушених прав клієнта; підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до адміністративного позову, організація процедури сплати клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових матеріалів у відповідності до вимог законодавства, направлення процесуальних документів до окружного адміністративного суду - охоплюють роботи з підготовки і складання позовної заяви.
Окрім цього, дана справа не є складною, відноситься та Верховним Судом неодноразово висловлювалась стала позиція щодо спірних правовідносин, що не потребує поглибленого вивчення документів, значних зусиль та витрат позивач при розгляді справи в суді.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 10000 грн., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.
Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
На підставі викладеного, з урахуванням співмірності сплаченої суми за надання правничої допомоги зі складністю справи, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 4000,00 грн. (підготовка і складання адміністративного позову).
Розподіл судових витрат, зокрема, судового збору, здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України, та стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, на користь позивача в розмірі належному для сплати за подання даного адміністративного позову, а саме, у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 263, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4352 від 09.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на загальних підставах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи, відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.09.2020 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 15 січня 2021 року.
Суддя Заічко О.В.