01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Шевченко Н.М.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
15 січня 2021 року Справа № 640/4692/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Сакевич Ж.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
Пенсійного фонду України
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), Пенсійного фонду України (далі - відповідач-2) в якому просив:
- визнати протиправним зменшення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2016 відсоткового розміру його пенсії нижче 90% від сум мого грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідачів відновити його пенсійні права шляхом обчислення з 01.01.2016 його пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідачів виплати йому недоплачені суми пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не проведенні з 31.08.2011 індексації його пенсії;
- зобов'язати відповідачів відновити його пенсійні права шляхом проведення індексації всіх виплачених йому з 31.08.2011 сум пенсії;
- зобов'язати відповідачів виплати йому суми індексації пенсії з 31.08.2011.
Також у своєму позові ОСОБА_1 просив суд установити в порядку статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 90% на 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.11.2018;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 по 28.11.2018, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення та невиплати з 31.08.2011 ОСОБА_1 індексації пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити та виплатити ОСОБА_1 індексацію сум пенсії, виплачених з 31.08.2011, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив наступного:
1) щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача: позивачу при призначенні пенсія була обчислена в розмірі 90% грошового забезпечення і зміна максимального відсотку грошового забезпечення для обчислення розміру пенсії відбулася вже після цього.
При цьому, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії;
2) щодо виплати позивачу пенсії в розмірі 90% з 29.11.2018: з 29.11.2018 позивачу була призначена пенсія по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення, відповідно до законодавчих приписів, чинних на той час, тому підстави для задоволення позову у відповідній частині позовних вимог відсутні;
3) щодо індексації пенсії: місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Пенсія, яку позивач отримує, є об'єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідачі щодо суті питання не надали пояснень та підтверджень здійснення відповідної індексації, матеріали справи також не містять відомостей про те, що пенсія позивача індексувалась з 2011 року;
4) щодо встановлення судового контролю: ст. 382 КАС України встановлене право суду встановити відповідні заходи судового контролю, водночас, позивачем не зазначено жодної підстави, за яких виникає така необхідність, з огляду на що клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні його позовних вимог щодо обчислення пенсії по інвалідності після 28.11.2018 у розмірі 90% сум грошового забезпечення та відмови у встановленні судового контролю і ухвалити постанову про задоволення таких позовних вимог.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону № 2262-ХІІ пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за вислугу років, а тому, на його переконання, така пенсія мала бути йому призначена в розмірі 90% грошового забезпечення.
Крім того, апелянт вважає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі відповідатиме меті адміністративного судочинства і сприятиме повному та всебічному захисту і відновленню його порушеного права.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду щодо вказаних позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.
У частині задоволенні позову рішення суду першої інстанції апелянтом не оскаржується.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Від відповідача ГУ ПФУ в м. Києві також надійшла апеляційна скарга, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 залишена без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, рішення суду першої інстанції у цій справі, підлягає апеляційному перегляду в межах апеляційних вимог позивача, тобто лише в частині відмови в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що така апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 2011 року позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, перебуває, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві.
У 2011 році позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ в розмірі 90% грошового забезпечення пенсії.
У 2016 році позивача призвано на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, яку він проходив на офіцерських посадах, під час проходження служби в ЗСУ продовжував отримувати міліцейську пенсію.
У 2016 році позивач отримав статус учасника бойових дій.
У серпні 2018 року його було звільнено з військової служби.
З 04.08.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивача на підставі його заяви було переведено на військову пенсію, яку обчислено у розмірі 70%.
З 29.11.2018 позивачу на підставі його заяви призначено пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено з розрахунку 80% суми грошового забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо його пенсії.
У відповідь на вказаний запит ГУ ПФУ в м. Києві листом від 10.02.2020 вих. № 2600-0213-8/12590 повідомило позивача, що починаючи з 01.01.2016 перерахунок пенсії обчислено, виходячи з 70%, відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводиться перерахунок пенсії, зокрема у відповідності до статей 13, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У вересні 2018 відповідно до поданої до Головного управління заяви проведено з 04.08.2018 перерахунок після звільнення зі служби в зв'язку з демобілізацією на підставі наданих Київським міським військовим комісаріатом до Головного управління документів. Розмір пенсії було обчислено з розрахунку 70% сум грошового забезпечення за 39 років вислуги, відповідно до Закону, що діяла на момент перерахунку. Відповідно до заяви від 29.11.2018 було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію .
Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою КМУ від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 22 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Щодо відсоткового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача з 29.11.2018.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У подальшому, до статті 13 Закону № 2262-XII було вносено зміни Законом України від 07.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 01 травня 2014 року до 70%.
Відповідно до статті 1 Закону № 2262-XII військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені у статті 18 Закону № 2262-XII, згідно якою пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.
Згідно зі статтею 19 Закону № 2262-XII, групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.
Статтею 21 Закону № 2262-XII визначено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах:
а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до пунктів 4, 14, 18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 за № 3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання. Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Відповідно до ст. 23 Закону № 2262-ХІІ у разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Щодо судового контролю за виконанням рішення суду.
Згідно з частинами першою ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Щодо відсоткового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача з 29.11.2018.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що при здійсненні перерахунку пенсії військовослужбовця підлягає застосуванню відсотковий коефіцієнт грошового забезпечення, який був визначений законодавством на час призначення особі пенсії, а при призначення пенсії - відсотковий коефіцієнт, установлений законодавством, чинним на відповідні дату (дату призначення пенсії).
Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що з 29.11.2018 позивачу було саме призначено пенсію по інвалідності, а не здійснено його переведення на інший вид пенсії.
Тож, відповідачем правомірно застосовано відсотковий коефіцієнт, регламентований законодавством, чинним на вказану дату, для обчислення пенсії по інвалідності, а саме 80%.
Доводи апелянта про те, що відповідно до ст. 23 Закону № 2262-ХІІ пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за вислугу років, а тому, на його переконання, така пенсія мала бути йому призначена в розмірі 90% грошового забезпечення, колегія суддів відхиляє, оскільки законодавча норма, на яку посилається апелянт передбачає можливість призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, визначеному законодавцем на певну дату, а саме дату призначення пенсії по інвалідності.
Втім, станом на дату призначення позивачу пенсії по інвалідності розмір коефіцієнту пенсії за вислугу років законодавством визначався у 70%, тож відповідачем при призначенні позивачу 29.11.2018 пенсії по інвалідності застосовано найкращий для нього варіант з числа можливих (коефіцієнт 80%).
Крім того, апелянт вважає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі відповідатиме меті адміністративного судочинства і сприятиме повному та всебічному захисту і відновленню його порушеного права.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
Щодо судового контролю.
Аналіз норм адміністративного процесуального законодавства дозволяє стверджувати, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
При цьому, для вжиття таких заходів повинні бути виключні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення, та відповідні доводи.
Втім, у даному випадку такі підстави відсутні.
Тому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі відповідатиме меті адміністративного судочинства і сприятиме повному та всебічному захисту і відновленню його порушеного права.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні відповідних вимог позивача.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений права в наступному, у разі виникнення відповідних правових підстав, звернутися до суду із заявою в порядку ст. 3
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 15 січня 2021 року.
Головуючий суддя
Судді: