Справа № 640/13316/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
12 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, визнання відсутності компетенції, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -
У червні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати дії старшого детектива відділу детективів по виявленню кримінальних корупційних правопорушень Управління аналітики та обробки інформації Національного антикорупційного бюро України Лобача І.А. щодо складання довідки від 03 червня 2019 року щодо проведення розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії та довідки від 22 липня 2019 року щодо проведення розрахунку надмірно сплачених коштів за придбану електричну енергію - протиправними;
- визнати відсутність компетенції у детектива Національного антикорупційного бюро України на складання довідок, що містять ознаки експертного дослідження, на підставі постанови іншого детектива Національного антикорупційного бюро України;
- зобов'язати старшого детектива відділу детективів по виявленню кримінальних корупційних правопорушень Управління аналітики та обробки інформації Національного антикорупційного бюро України Лобача І.А. утриматись від вчинення у кримінальному провадженні № 52017000000000209 дій, які не входять до кола його повноважень, а саме складання довідок про проведення розрахунків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року у відкритті провадження в цій адміністративній справі відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії старшого детектива відділу детективів по виявленню кримінальних корупційних правопорушень Управління аналітики та обробки інформації Національного антикорупційного бюро України Лобача Іллі Анатолійовича щодо складання довідки від 03 червня 2019 року щодо проведення розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії та довідки від 22 липня 2019 року щодо проведення розрахунку надмірно сплачених коштів за придбану електричну енергію.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в силу норм законодавства та правових позицій Верховного Суду, окружний суд не повинен був розглядати вимоги позивача за правилами адміністративного судочинства, а зобов'язаний був закрити провадження у справі, адже судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному судочинстві належить до повноважень слідчого судді і не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Також апелянт зазначає, що враховуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 не може оскаржувати дії, які вчинені старшим детективом Національного бюро ОСОБА_2 зі складання довідок від 03 червня 2019 року та від 22 липня 2019 року, оскільки вказані дії жодним чином не впливають на права, інтереси чи обов'язки позивача.
Окрім того, апелянт наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права при визначенні порядку розгляду справи та її подальшому розгляді.
20 листопада 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких відповідач вказує, що окружний суд не виконав вимоги КАС України і не постановив процесуальних рішень, передбачених статтею 169 КАС України. Крім цього, окружний суд не звернув уваги, що позивач також не виконав вимоги ухвали від 21 серпня 2020 року і також не прийняв жодних процесуальних рішень з приводу невиконання ухвали суду. За вказаних обставин окружний суд всупереч засадам адміністративного судочинства та вимогам норм КАС України розглянув справу за відсутності оригіналу позовної заяви та письмових доказів (т. 1 а.с. 189).
22 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 адвоката Дригваль Н.П., в якому представник позивача повністю підтримує позицію суду першої інстанції та просить відмовити Національному антикорупційному бюро України у задоволенні апеляційної скарги (т. 1 а.с. 209).
Представник позивача Дригваль Н.П. зазначила, що складені детективом ОСОБА_2 довідки безпосередньо сприяють обмеженню прав і свобод ОСОБА_1 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість, свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України тощо).
Також, представник позивача звертала увагу, що детектив ОСОБА_2 не наділений повноваженнями проводити економічне дослідження в рамках кримінального провадження, тому діяв за межами визначеної компетенції, що відповідно вказує на протиправність його дій.
Під час залучення до кримінального провадження, проведення дослідження та складення довідки в межах кримінального провадження вчинялись суто владні управлінські дії, які не регламентуються кримінальним процесуальним законодавством, а передбачені нормами Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», Закону України «Про судову експертизу», Положення та іншим.
Дригваль Н.П. у відзиві також зазначила, що КПК України не встановлює права оскаржувати дії особи, залученої в якості спеціаліста, як і не передбачає оскарження постанови слідчого про залучення певної особи в якості спеціаліста під час досудового розслідування.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 грудня 2020 року о 10:30 годин (т. 1 а.с. 160).
09 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача Дригваль Н.П. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні в Печерському районному суді м. Києва (т. 2 а.с. 3).
Протокольною ухвалою апеляційного суду 09 грудня 2020 року задоволено вищевказане клопотання, розгляд справи перенесено на 17 грудня 2020 року о 14:20 годин.
16 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача Дригваль Н.П. про відкладення розгляду справи на іншу дату, а саме після 05 січня 2020 рьку у зв'язку із еперебуванням представника позивача у відпустці (т. 2 а.с. 19).
17 грудня 2020 року апеляційний розгляд справи не здійснювався з огляду на перебування головуючого судді на самоізоляції у зв'язку із захворюванням контактної особи - помічника судді коронавірусом COVID-19, розгляд справи перенесено на 12 січня 2021 року о 14:00 годин (т. 2 а.с. 21).
11 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача Дригваль Н.П. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні у справі № 149/2936/20 у Вінницькому апеляційному суді. На підтвердження відповідних обставин представником позивача надано роздруківку з офіційного веб-сайту «Судова влада» щодо призначення судового засідання по справі № 149/2936/20 на 12 січня 2021 року о 14:00 год (т. 2 а.с. 38).
Однак, колегія суддів зазначає, що представником позивача Дригваль Н.П. до вищевказаного клопотання не надано доказів здійснення представництва особи у справі № 149/2936/20.
З метою з'ясування вищевказаних обставин, колегією суддів з пошуку даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у справі № 149/2936/20 захисником є адвокат Костюк С.М. (ухвала Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області) від 24 грудня 2020 року (т. 2 а.с. 38).
Відтак, жодного підтвердження здійснення представництва Дригваль Н.П. у справі № 149/2936/20, що свідчило б про неможливість явки у відкрите судове засідання Шостого апеляційного адміністративного суду, представником позивача не надано та апеляційним судом не встановлено.
Представник відповідача Майстренко О.М. у відкритому судовому засідання суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення клопотання представника позивача Дригваль Н.П. про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на ненадання адвокатом доказів здійснення представництва особи у справі № 149/2936/20.
Позивачу ОСОБА_1 21 грудня 2020 року було направлено повістку-повідомлення про апеляційний розгляд справи засобами поштового зв'язку (т.2, а.с. 26), а також засобами електронного зв'язку за електронною поштою, вказаною в позовній заяві (т. 2, а.с. 32).
Отримання та прочитання позивачем ОСОБА_1 повістки-повідомлення підтверджується відповідним звітом про прочитання (т.2, а.с. 33).
Окрім того, повістка-повідомлення ОСОБА_1 була опублікована на офіційному веб-сайті Шостого апеляційного адміністративного суду та на сторінці суду на порталі Судової влади України (т.2, а.с. 35).
Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що представником позивача Дригваль Н.П. не надано доказів здійснення представництва у Вінницькому апеляційному суді, а також те, що представником позивача вже неодноразово були заявлені аналогічні клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав, з огляду на положення адміністративного процесуального законодавства щодо необов'язкової участі сторін при апеляційному розгляді справі, з метою дотримання розумних процесуально встановлених строків розгляду справи, протокольною ухвалою апеляційного суду 12 січня 2021 року у задоволенні вищевказаного клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату відмовлено, ухвалено здійснювати апеляційний розгляд за відсутності учасників справи, які не з'явились, та були належним чином повідомлені про відповідний розгляд справи.
Представник відповідача Майстренко О.М. у відкритому судовому засідання суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги Національного антикорупційного бюро України підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доповнень, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ, Національне бюро) здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №52017000000000209 від 24 березня 2017 року.
В рамках зазначеного кримінального провадження 14 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні пособництва у зловживанні службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групи осіб, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
В межах цього провадження старшим детективом відділу детективів по виявленню кримінальних корупційних правопорушень Управління аналітики та обробки інформації НАБУ ОСОБА_2 складено довідку від 03 червня 2019 року щодо проведення розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії та довідку від 22 липня 2019 року щодо проведення розрахунку надмірно сплачених коштів за придбану електричну енергію.
Вважаючи дії по складанню довідок щодо проведення розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії та щодо проведення розрахунку надмірно сплачених коштів за придбану електричну енергію протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що спеціаліст у кримінальному провадженні не наділений повноваженнями проводити дослідження з метою надання оцінки іншим доказам, а також правом визначати розмір майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Щодо належності справи до певної юрисдикції, суд першої інстанції посилався на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та вказав, що судом, встановленим законом, у спірних правовідносинах є адміністративний суд.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
За правилами пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Так, визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб'єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб'єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та /або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Тому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у цій справі є наявність компетенції у детектива Національного антикорупційного бюро України на складання довідок, що містять ознаки експертного дослідження, на підставі постанови іншого детектива Національного антикорупційного бюро України та безпосередньо правомірність дій детектива щодо складання відповідних довідок від 03 червня 2019 року щодо проведення розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії та довідки від 22 липня 2019 року щодо проведення розрахунку надмірно сплачених коштів за придбану електричну енергію.
Матеріалами справи також встановлено, що оскаржувані довідки та дії по їх складанню здійснені відповідачем у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження дій старшого детектива відділу детективів по виявленню кримінальних корупційних правопорушень Управління аналітики та обробки інформації Національного антикорупційного бюро України Лобача І.А. щодо складання довідок, що стосуються досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209.
Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до визначення, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Кримінальне провадження за своєю правовою природою становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Так, згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Національного антикорупційного бюро України Майстренко О.М. зазначав, що кожна сторона в межах кримінального провадження збирає відповідні докази, однак в той же час, сторони кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні мають право звертатись із клопотаннями про визнання певних доказів недопустимими.
Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що гарантіями законності процесуальних дій та рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й інші визначені кримінальним процесуальним законом механізми, в тому числі і право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК України осіб під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку, що передбачено частиною третьою статті 89 КПК України.
В контексті спірних правовідносин в межах даної справи, колегія суддів також звертає увагу на зміст статті 93 КПК України, згідно з якою,зокрема, слідчий, прокурор уповноважені збирати докази в порядку, передбаченому чинним законодавством.
В тому числі, слідчий, прокурор наділені під час проведення слідчих дій і дискреційним правом щодо залучення спеціаліста, який з цього моменту є учасником кримінального провадження, правовий статус такої особи визначено КПК України.
Таким чином, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України, в той же час, кожна зі сторін кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими
Подібні до спірних правовідносини неодноразово були предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 420/516/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок:
«…Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК України, згідно із частиною першою статті 86 цього Кодексу є критерієм оцінки доказів на предмет їх допустимості. З огляду на положення частини другої статті 91 КПК України оцінка доказів є невід'ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.
З'ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв'язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань.
Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань…»
Відтак, з огляду на вищенаведені мотиви колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин у системному зв'язку з правовим регулюванням спірних відносин, їх змістом та суб'єктним складом, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального й процесуального права та дійшов необґрунтованого висновку про поширення юрисдикції адміністративного суду на позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначені у позовній заяві.
Виходячи зі змісту правовідносин, щодо яких виник спір в цій справі, дії детектива Національного антикорупційного бюро України щодо залучення певної особи в якості спеціаліста в межах кримінального провадження, дії цієї особи, залученої в якості спеціаліста та результати її діяльності (в даному випадку, складені довідки) можуть оспорюватися на предмет їх допустимості/недопустимості і бути предметом перевірки в порядку кримінального судочинства.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада, 05 грудня 2018 року у справах № 826/2004/18 і № 826/2253/18 відповідно та від 10 квітня 2019 року у справі № 808/390/18 у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи/та прокурорів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Доводи представника позивача стосовно того, що працівники Національного антикорупційного бюро України можуть залучати спеціалістів та експертів лише з інших установ, організацій та органів, а не з самого Національного бюро, а складені довідки не є консультацією чи технічною допомогою та мають усі ознаки експертного дослідження, яке у кримінальному провадженні може проводитись виключно експертом, не є предметом дослідження у даній справі, оскільки повинні досліджуватися тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, визнання відсутності компетенції, зобов'язання утриматись від вчинення дій.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі пункту 3 частини першої статті 315 цього Кодексу суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
За правилами частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доповнень, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що з огляду на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції адміністративних судів, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 243, 315, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року - задовольнити повністю.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, визнання відсутності компетенції, зобов'язання утриматись від вчинення дій - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 14 січня.2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма