Справа № 620/2560/20 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
14 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС України у Чернігівській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 16.06.2020 №35/25-01-53-05-38 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов'язати ГУ ДПС у Чернігівській області відновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного податку III групи (без ПДВ), із ставкою 5%, з 30.06.2020.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, платник несе відповідальність.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що останнім своєчасно та у повному обсязі було виконано зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб. Факт сплати позивачем суми вказаного податку на інший рахунок Державного бюджету не може бути підставою для анулювання реєстрації його платником єдиного податку, оскільки відповідні кошти були сплачені та зараховані до Державного бюджету вчасно.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.10.2017, основний вид діяльності: КВЕД 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9).
Витягом з Реєстру платників єдиного податку підтверджується, що з 28.10.2017 позивач перебував на податковому обліку як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою єдиного податку 5% без реєстрації платником ПДВ (а.с.10).
Рішенням комісії ГУ ДПС у Чернігівській області від 16.06.2020 №35/25-01-53-05-38 з 30.06.2020 анульовано реєстрацію позивача платником єдиного податку (а.с.11-13,36-37).
Підставою для прийняття зазначеного рішення вказано порушення позивачем вимог ст.291 ПК України щодо перебування на спрощеній системі оподаткування та вимог пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України щодо зобов'язання перейти на сплату інших податків і зборів, у зв'язку з наявністю у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
25.06.2020 позивачем подано до ГУ ДПС у Чернігівській області заяву, в якій останній зазначив, що ним 19.11.2019 помилково на р/р НОМЕР_1 сплачена сума 13425,30 грн., яку позивач у вказаній заяві просив зарахувати на р/р UA53899998031406099000025667 (єдиний податок з фізичних осіб) (а.с.17).
Вважаючи рішення відповідача щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що під час зазначення у платіжному документі невірного розрахункового рахунку позивачем допущено технічну помилку, однак ним було вказано призначення платежу - єдиний податок з фізичних осіб, тобто ним своєчасно та в повному обсязі виконано обов'язок зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, а сплата його на інший рахунок Державного бюджету не може бути підставою для анулювання його реєстрації платником єдиного податку.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.300.1. ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у тому числі, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Підпунктом 299.11 ст.299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що жодної перевірки позивача контролюючим органом проведено не було та акт про порушення вимог чинного законодавства не складався.
Оскаржуване рішення прийнято на підставі даних в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, як це передбачено п.299.11 ст.299 ПК України.
При цьому, відомості інтегрованої картки, в даному випадку, не є належним доказом, оскільки факт порушення податкових зобов'язань встановлюється шляхом проведення відповідної перевірки, за результатами якої складається акт, який є належним джерелом доказування.
Крім того, в силу ч.1 ст..43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Частиною 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.11.2019 сплачено 13425,30 грн. на р/р UA258999980000033117340025667 (Казначейство України), призначення платежу - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів (а.с.14).
Позивачем також сплачено 18.02.2020 суму 15172,38 грн. та 18.05.2020 суму 10611,94 грн. на р/р UA638999980314060699000025667 (Казначейство України), призначення платежу - єдиний податок з фізичних осіб (а.с.14).
Виявивши допущену ним помилку у зазначенні розрахункового рахунку, позивач 25.06.2020 подав до ГУ ДПС у Чернігівській області заяву, в якій вказав, що ним 19.11.2019 помилково на р/р НОМЕР_1 сплачена сума 13425,30 грн., яку позивач у вказаній заяві просив зарахувати на р/р UA53899998031406099000025667 (єдиний податок з фізичних осіб) (а.с.17).
Таким чином, здійснення помилки позивачем при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання без порушення строків їх сплати не може бути підставою для відповідальності, в тому числі у вигляді анулювання реєстрації в якості платника єдиного податку, з огляду на те, що податок визнається сплаченим з моменту надходження його на єдиний казначейський рахунок незалежно від того, до якого бюджету (місцевого чи державного) він підлягає сплаті.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 27.02.2020 у справі №П/811/920/16, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Апелянт також звертає увагу, що опис виконаної правничої допомоги в позовній заяві є завищеним за кількістю витраченого часу адвокатом та не є співмірним з розміром витрат на оплату послуг адвоката з огляду на: обсяг викладеного у позові правового обґрунтування позиції позивача; складність справи. Так, на думку апелянта, позов, а саме його загальний обсяг займає 5 сторінок, з яких безпосередньо правове обґрунтування займає не більше ніж півтори сторінки.
Однак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що представником відповідача відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами не співмірності вказаних витрат, що свідчить про відсутність у суду підстав, за яких він може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті рішення щодо позивача про анулювання реєстрації платника єдиного податку діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому наявні підстави для скасування рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку із зобов'язанням відповідача відновити таку реєстрацію позивача.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 14 січня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма