Справа № 640/14347/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
13 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Міністерства оборони України до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року, -
26 липня 2019 року Міністерство оборони України (далі - позивач, МО України) звернулось у суд з позовом до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС МЮ України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафа, зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення суду виконано ним в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих законом, а тому постанова про накладення штрафу є неправомірною.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду виконано в повному обсязі, а тому підстави для прийняття постанови про накладення штрафа відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу та пояснення щодо апеляційної скарги не надходили.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що на виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист № 760/24503/17, виданий 13 серпня 2018 року Солом'янським районним судом міста Києва про зобов'язання МО України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінета Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Виконавчий лист видано на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року, яке постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року залишено без змін.
У зв'язку з відсутністю підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, 26 вересня 2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 57296820 та надано боржнику 10 робочих днів для добровільного виконання судового рішення.
У межах цього строку до відповідача надійшла заява про закінчення виконавчого провадження, до якої додано витяг з протокола засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 листопада 2018 року №115. Зі змісту зазначеного протокола убачається, що комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки інвалідність встановлена понад тримісячний термін.
Однак, вказаний протокол, на переконання відповідача, не є фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, що встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі №760/24503/17.
У зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений строк, постановою від 20 червня 2019 року на МО України накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. та встановлено новий строк його виконання (10 робочих днів).
Уважаючи цю постанову протиправною, МО України звернулось з відповідним позовом до суду.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання рішення суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини 1 статті 63 Закону України №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, частиною 2 вказаної правової норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафа від 20 червня 2019 року.
У даному випадку, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що позивач, як орган державної влади, зобов'язаний у повному обсязі та у встановлені строки виконувати судові рішення, що набрали законної сили.
У свою чергу, оскаржуваною постановою державного виконавця про накладення штрафа притягнуто позивача до відповідальності, як боржника у відкритому виконавчому провадженні, за наслідком встановлення виконавцем факта невиконання останнім, без поважних причин, судового рішення, що набрало законної сили.
Колегія суддів ураховує, що постанова про накладення штрафа за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судовим рішенням, яке набрало законної сили та передано на примусове виконання до виконавчого органу, зобов'язано МО України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінета Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду.
За висновком Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 має право на виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності.
Окрім того, рішенням апеляційного суду визнано протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 28 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 листопада 2018 року №115 та зобов'язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень пункта 9 частини 1 статті 129, статті 1291 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II (другої) групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до підпункта «б» пункта 1 статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Отже, факт невиконання МО України рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року у справі №760/24503/17 шляхом прийняття рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги від 16 листопада 2018 року №115 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, місцевим судом вірно зауважено, що позивачем не доведено факт виконання рішення суду належними та допустимими доказами.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 287, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька