01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
12 січня 2021 року Справа № 620/2940/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Сакевич Ж.В.,
представника відповідача Ясницької Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової служби України
про визнання протиправною та скасування
індивідуальної податкової консультації,
Історія справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 30.04.2020 № 1768/6/99-00-04-06-03-06/ІПК.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
06.10.2020 позивачем було подано заяву про відшкодування судових витрат у справі, в якій він просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу.
У вказаній заяві позивачем, зокрема, було зазначено, що в позові ним заявлена вимога про відшкодування судових витрат у розмірі 15000,00 грн., однак станом на 02.10.2020 (дата винесення рішення суду) у суду були відсутні правові підстави розглядати та вирішувати питання про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки дана справа розглядалась в письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін, сторона позивача була позбавлена об'єктивної можливості подати раніше докази про понесені судові витрати.
Разом з тим, позивач зазначив, що до позовної заяви ним було додано орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, а тепер він, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, надає певні докази щодо розміру понесених ним відповідних судових витрат.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року зазначену заяву позивача залишено без розгляду.
Постановляючи таку ухвалу, суд виходив з того, що позивачем не було подано заяви про стягнення витрат на правничу допомогу до прийняття судового рішення в цій справі, не заявлено про наявність поважних причин, з яких вона не могла подати докази про їх розмір раніше, а також не повідомлено про намір подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку ухвалу та задовольнити її заяву про відшкодування судових витрат.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог позивач зазначає, що при поданні позову в цій справі нею заявлялася вимога про стягнення судових витрат і було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, а потім протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення в цій справі подані відповідні докази фактично понесених витрат на правничу допомогу і відповідна заява.
Разом з тим, апелянт наполягає на тому, що в суду першої інстанції не було жодних правових підстав залишати без розгляду її заяву про відшкодування судових витрат.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апеляційної скарги та правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, витрати на правничу допомогу є складовою витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, законодавством регламентовано право позивача подати відповідні докази понесених ним судових витрат після ухвалення рішення суду. У такому випадку правовою підставою для відшкодування таких витрат є одночасна сукупність наступних умов: 1) особа подала відповідну заяву (означила перед судом свій намір) до закінчення судових дебатів; 2) особа подала докази понесених нею судових витрат не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповному з'ясування судом першої інстанції відповідних обставин, колегія суддів установила, що ФОП ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом у цій справі безпосередньо у своїй позовній заяві просила суд стягнути за результатами судового розгляду з відповідача понесені нею судові витрати та надала, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу /т. 1 а.с. 6, 35/.
Ця справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників /т. 1 а.с. 55/.
02.10.2020 рішенням суду першої інстанції позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, в розмірі 840,80 грн. / т. 1 а.с. 61/.
06.10.2020 позивач звернулася до суду із заявою про відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи та надала відповідні докази таких витрат /т. 1 а.с. 64-72/.
Отже, позивачем було дотримано передбачений адміністративним процесуальним законодавством порядок звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат і реалізовано відповідне надане їй процесуальне право згідно з вимогами КАС України.
З огляду на це, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні достатні правові підстави для залишення вказаної заяви позивача без розгляду.
При цьому, перевіряючи рішення суду першої інстанції та аналізуючи мотиви, з яких виходив суд, колегія суддів зазначає, що за виниклих обставин цієї справи, зокрема її розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, вимога щодо необхідності звернення позивача до ухвалення судового рішення з окремою заявою (оформленою окремим документом) про повернення їй судових витрат, а не наведення таких вимог у позові, є зайвим формалізмом та правовим пуризмом, застосування якого не відповідає принципу верховенства права.
Разом з тим, судова колегія приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що, постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права щодо форми судового рішення та його змісту, позаяк за наявності на те процесуальних підстав питання щодо ухвалення додаткового судового рішення по суті заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.
Викладені обставини, у свою чергу, свідчать, що в межах апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не надається оцінка наявності підстав для присудження за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки повноваженнями щодо ухвалення додаткового рішення у справі наділений той суд, який приймав рішення по суті спору.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - скасуванню, а справа - направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 252, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 12 січня 2021 року.
Головуючий суддя
Судді: