Справа № 471/991/20
2-а/467/3/21
06.01.2021 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Кіровоградській області, інспектора Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Мусікова Юрія Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Вказана адміністративна справа передана на розгляд Арбузинського районного суду Миколаївської області на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Братського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2020 року.
Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 грудня 2020 року позовну заяву було залишено без руху і одночасно запропоновано позивачу усунути ряд її недоліків у строк не пізніше десяти днів із дня отримання копії цієї ухвали, серед іншого, надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням дійсних причин пропуску строку, установленого ч.2 ст. 286 КАС України, підтверджених належними, допустимими і достовірними доказами, у тому числі й шляхом надання доказів пропуску строку звернення до Братського районного суду Миколаївської області ще у жовтні 2019 року.
29 грудня 2020 року на адресу Арбузинського районного суду Миколаївської області суду надійшла заява представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наданням ряду судових рішень на підтвердження висловлених у ній доводів та інших документів, направлених на усунення недоліків позовної заяви, як то, квитанції про сплату судового збору.
Зокрема, заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом обгрунтована тим, що позивач у жовтні 2019 року вчасно, без пропуску строку, звернувся до Братського районного суду Миколаївської області із позовною заявою про оскарження постанови серії ЕАК №1583039 від 03 жовтня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення, винесену інспектором Мусіковим Ю.Ю.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2019 року було відкрито провадження за цими вимогами позивача (справа №471/793/19), а 20 січня 2020 року рішенням цього ж суду позов ОСОБА_1 було задоволено.
Проте, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року рішення Братського районного суду Миколаївської області від 20 січня 2020 року було скасоване і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора УПП в Кіровоградській області Мусікова Ю.Ю. відмовлено з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як то, не заміни неналежного відповідача на належного.
Далі, отримавши постанову суду апеляційної інстанції, яка не підлягає оскарженню (коли саме позивач отримав постанову невідомо), позивач 30 березня 2020 року звернувся до Братського районного суду Миколаївської області із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Кіровоградській області, третя особа - інспектор УПП в Кіровоградській області Мусіков Ю.Ю., про скасування постанови ЕАК №1583039 від 03 жовтня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення (яка є предметом даного позову).
Однак, 03 квітня 2020 року ухвалою Братського районного суду Миколаївської області цей позов було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків протягом десяти днів.
Проте, ця ухвала (про залишення позовної заяви без руху) позивачем отримана не була через його перебування у цей час у Полтавській області (звичайно, будь - яких доказів цьому не надано).
Тому, ухвалою від 09 вересня 2020 року Братський районний суд Миколаївської області повернув позивачу позовну заяву, яку він отримав лише 18 вересня 2020 року.
Після цього, 05 жовтня 2020 року позивач повторно звернувся із аналогічним позовом до Братського районного суду Миколаївської області вже з урахуванням вимог ухвали цього ж суду від 03 квітня 2020 року (може позивач й звернувся 05 жовтня 2020 року, тільки його позовна заява була зареєстрована Братським районним судом Миколаївської області 17 листопада 2020 року і в матеріалах справи поштового конверта немає).
Але 18 листопада 2020 року суддею Братського районного суду Миколаївської області Скарницькою І.Б. заявлено самовідвід і направлено справу на розгляд Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Таким чином, на думку представника позивача, позивач пропустив строк звернення до суду із адміністративним позовом із поважних причин, так як фактично він вчасно, у встановлений законом строк, звернувся до суду щодо оскарження оспорюваної ним постанови.
При цьому, як вказано у заяві, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції було скасоване у зв'язку із порушенням норм процесуального права, а от по суті справи рішення до цього часу не винесене.
Тож, піддавши аналізу наведені представником позивача доводи і дослідивши надані на їх підтвердження докази, слід констатувати наступне.
Позивач через свого представника звернувся до суду у порядку ст. 286 КАС України, оскаржуючи рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
Однак, згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою для цих правовідносин, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тож, законодавець відніс такого роду адміністративні справи до термінових, визначивши стислий строк звернення до суду із відповідними позовами.
Але за нормою ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Та у цій справі установлено, що позивач ще у жовтні 2019 року пропустив визначений законом десятиденний строк звернення до суду із адміністративним позовом і наявність поважних причин пропуску цього строку не вказав і не довів.
Так, із матеріалів справи слідує, що оскаржувана позивачем постанова винесена інспектором УПП в Кіровоградській області Мусіковим Ю.Ю. 03 жовтня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі).
Таким чином, останній день звернення до суду із позовом про оскарження цього рішення (постанови) припадає на 15 жовтня 2019 року з огляду на норми ч.1,6 ст. 120 КАС України.
У той час, про оскарження постанови до Братського районного суду Миколаївської області позивач звернувся аж 24 жовтня 2019 року, що установлено, зокрема, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.
Тобто, не через десять, а через двадцять днів після винесення постанови.
Відповідно, доводи про те, що звернення позивача до суду із позовом у жовтні 2019 року мало місце із дотриманням установленого законом десятиденного строку, слід відхилити, оскільки вони взагалі не відповідають дійсності.
Принаймні, протилежного не доведено, оскільки позивачу та/або його представнику ніхто не заважав надати копії матеріалів адміністративної справи №471/789/19, зокрема, копію конверту із відбитком поштового штемпеля, який би підтвердив дату подання позивачем його позову (звичайно, у разі, якщо такий конверт наявний).
А тому твердження представника позивача про своєчасне звернення до суду у жовтні 2019 року є голослівними, оскілки під час провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( Рим, 05.ХІ.1950) неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Відповідно, слід констатувати, що позивач пропустив установлений законом 10 - денний строк звернення до суду (ч.2 ст. 286 КАС України) і одночасно не довів поважності причин його пропуску, які б об'єктивно перешкоджали йому подати позов із його дотриманням, оскілки оскаржувану постанову отримав саме 03 жовтня 2019 року, що підтверджується його підписом у ній же.
Водночас, інші доводи, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку, зокрема, стосовно подій, що мали місце після ухвалення Братським районним судом Миколаївської області рішення від 20 січня 2020 року, не мають правого значення для правильного вирішення питання про поновлення пропущеного строку, вже не кажучи про те, що вони не ґрунтуються на законі і не забезпечені визначеними КАС засобами доказування, як то, належними, допустимим і достовірними доказами.
Зокрема, чому отримавши повернуту позовну заяву 18 вересня 2020 року, позивач звернувся до суду із позовом 17 листопада 2020 року, залишається незрозумілим.
Як наслідок, слід дійти висновку про відсутність законних підстав для поновлення строку звернення ОСОБА_1 до суду із адміністративним позовом у зв'язку з пропуском установленого ч.2 ст. 286 КАС України 10 - денного строку і не доведенням наявності поважних причин цього.
Зокрема, у цьому контексті слід вказати, що як поважні причини, слід сприймати об'єктивні, непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення особи.
При цьому, інститут строків в адміністративному процесуальному праві, у тому числі й термінових адміністративних справ, сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх процесуальних обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлене передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Так, у пункті 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року (заява № 14902/04) ЄСПЛ вказав, що термін давності, це передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення ним правопорушення.
Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких й забезпечення правової визначеності та остаточності.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача в адміністративних справах (як правило, суб'єкта владних повноважень) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Тому на даний час, проаналізувавши наведені представником позивача підстави, з метою уникнення порушення принципу правової визначеності та забезпечення дії принципу рівності сторін, слід констатувати, недоведеність наявності поважних причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду із цим адміністративним позовом (як у жовтні 2019 року, а тим більше у подальшому), що дає підстави застосувати наслідки ч.2 ст. 123 КАС України і повернути позовну заяву позивачу.
Усунення інших недоліків позовної заяви не має сенсу за таких обставин, тим більше, що суд не має визначених законом підстав визначати дату і час для завірення копій документів, які вже додані до позовної заяви, у той час, як позивач та його представник не були позбавлені можливості направити до суду належно засвідчені копії документів.
Власного підтвердження позивача про те, що ним не подано аналогічного позову до іншого суду не надано.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 248, 286 КАС України, суддя,-
У задоволенні заяви представника позивача Козиревич Оксани Сергіївни про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Кіровоградській області, інспектора Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Мусікова Юрія Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачу на підставі ч.2 ст. 123 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення ( ч.4 ст. 286 КАС України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 (десяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя І.В. Явіца