11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 460/570/20
адміністративне провадження № К/9901/35233/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року в адміністративній справі № 460/570/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
21 грудня 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період березень місяць 2014 року.
Зобов'язано Оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період березень місяць 2014 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди виходили з того, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Тому, судами було задоволено позовні вимоги в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період березень місяць 2014 року, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений Законом та Конституцією України. Проте, суди вказали, що січень 2014 та березень місяці 2015 року є базовими місяцями для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Щодо лютого 2014 року суди зазначили, що величина індексу споживчих цін не перевищила у цьому місяці поріг індексації та становила 100,6%, а тому відсутні правові підстави для проведення індексації грошового забезпечення за лютий місяць 2014 року. Таким чином, оскільки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком за березень 2014 року та березень 2015 року перевищив встановлений поріг індексації (101%), а тому право на індексацію грошового забезпечення позивача виникло в останнього у квітні 2014 року та квітні 2015 року відповідно. Суди вказали, що з матеріалів справи видно що відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення 23.04.2015 р. за березень 2015р. в розмірі - 149,24 грн. ( т.1 а.с. 99, 117), в за квітень 2014 року позивач отримав право на індексацію у травні 2014 року та згідно облікової картки йому нараховано 34,10 грн.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Скаржником було вказано, що касаційна скарга подається на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України (пп. а п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України) у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17, від 10.04.2019 у справі № 522/9655/16-а; від 10.04.2019 у справі № 522/12993/16-а; від 10.04.2019 у справі № 761/23025/16-а; від 10.04.2019 у справі № 346/3432/17; від 15.04.2019 у справі № 522/9659/16-а; від 18.04.2019 у справі № 638/8223/17; від 18.04.2019 у справі № 816/1243/16; від 23.04.2019 у справі № 127/27678/16-а; від 24.04.2019 у справі № 643/798/17; від 26.04.2019 у справі № 734/1066/16-а; від 14.05.2019 у справі № 522/9358/16-а; від 16.05.2019 року у справі № 592/11272/16-а; від 04.06.2019 у справі № 676/6208/16-а; від 12.06.2019 у справі № 643/212/17; від 03.09.2019 у справі № 522/11264/16-а; від 12.09.2019 у справі № 235/6160/16-а; від 25.09.2019 у справі № 642/7685/16-а; від 30.09.2019 року у справі № 751/4349/16-а; від 30.09.2019 року у справі № 750/9785/16-а; від 23.10.2019 у справі № 522/13151/17; від 20.11.2019 у справі № 522/12257/16-а; від 20.11.2019 у справі № 127/6228/16-а; від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17; від 05.02.2020 у справі № 638/13719/19; від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17; від 26.03.2020 у справі № 813/189/18; від 16.04.2020 у справі № 638/8169/16-а; від 16.04.2020 у справі № 822/3307/17; від 18.06.2020 у справі № 522/8141/16-а.
Проте, Суд зазначає, що правовідносини, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду та у справі, що розглядається не є подібними.
Так, у справах №638/9697/17; № 522/9655/16-а; №522/12993/16-а; № 761/23025/16-а; № 346/3432/17; № 522/9659/16-а; № 638/8223/17; № 816/1243/16; № 127/27678/16-а; № 643/798/17; № 734/1066/16-а; № 522/9358/16-а; № 592/11272/16-а; № 676/6208/16-а; № 643/212/17; № 522/11264/16-а; № 235/6160/16-а; № 642/7685/16-а; № 751/4349/16-а; № 750/9785/16-а; № 522/13151/17; № 522/12257/16-а; № 127/6228/16-а; № 643/11749/17; № 638/13719/19; № 813/189/18; № 638/8169/16-а; № 522/8141/16-а предметом оскарження були протиправні дії (бездіяльність) УПФУ, які полягають у нарахуванні та виплаті пенсії без урахування, в тому числі індексації, зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії, а також незаконні дії відповідача щодо не внесення у довідку для розрахунку пенсії додаткових видів грошового забезпечення, які отримував позивач, таких як індексація, одноразова грошова допомога при звільненні, тощо та зобов'язання скласти довідку із включенням до неї зазначених видів грошового забезпечення та подати її до УПФУ.
У справі №820/5286/17 предметом оскарження є протиправні дії (бездіяльність) відповідача, яка полягає у нездійсненні нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби та відмові у здійсненні таких виплат та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
У справах № 240/4911/18, № 825/694/17; № 825/1832/17; № 822/3307/17 предметом оскарження є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за певні періоди та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Разом з тим, у вказаних справах судами було надано правову оцінку доводам відповідачів лише щодо неможливості виплати індексації у межах коштів Військових частин (інших суб'єктів владних повноважень), передбачених на виплату грошового забезпечення. На підставі аналізу положень законодавства Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, у справі, що розглядається, обґрунтовуючи правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за певні періоди, суди посилались на відсутність обставин, передбачених статтями 4, 6 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації та одночасно вказували на обов'язковість нарахування і виплати індексації грошового забезпечення, за наявності вищезазначених обставин.
У відповідності до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Таким чином, під час розгляду справи № 460/570/20 судами попередніх інстанцій було враховано правову позицію Верховного Суду у вищезгаданих справах стосовно того, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. А також, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.
Натомість, відсутність обставин, передбачених статтями 4, 6 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації особі не була предметом дослідження Верховного Суду у справах № 240/4911/18, № 825/694/17; № 825/1832/17; № 822/3307/17.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року в адміністративній справі № 460/570/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич