Іменем України
11 січня 2021 року
Київ
справа №620/878/19
адміністративне провадження №К/9901/30240/19, №К/9901/30749/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №620/878/19
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України
про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,
за касаційними скаргами Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області і Державної судової адміністрації України
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Зайця О.В.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.).
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 4 грудня 2018 року і станом на 1 січня 2019 року;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області здійснювати розрахунок суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, починаючи з 4 грудня 2018 року;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати позивачці: (1) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 4 грудня 2018 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 року №2246- VIII, з відповідною доплатою за вислугу років; (2) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2019 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII, з відповідною доплатою за вислугу років.
2. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що відповідачем протиправно при обрахунку величини суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці взято 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб замість 15 мінімальних заробітних плат, оскільки рішенням Конституційного Суду України №11-р/2018 від 4 грудня 2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат». Позивачка вказує, що звільнена з посади судді у зв'язку з виходом у відставку без проходження кваліфікаційного оцінювання, а тому обчислення суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання повинно здійснюватися згідно статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI.
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 4 грудня 2018 року і станом на 1 січня 2019 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати:
1) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 4 грудня 2018 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 року №2246-VIII, з відповідною надбавкою за вислугу років;
2) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2019 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII, з відповідною надбавкою за вислугу років.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції й постановою суду апеляційної інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області та Державна судова адміністрація України звернулися із касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просять їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
5. Верховний Суд ухвалами від 9 грудня 2019 року відкрив касаційні провадження за скаргами Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області і Державної судової адміністрації України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі №620/878/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії.
6. Позивачка подала відзив на касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому зазначила про необґрунтованість доводів, викладених скаржником. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Позивачка є суддею у відставці, з 20 вересня 2016 року перебуває на обліку в Ніжинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України й отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
8. 12 грудня 2018 року та 14 січня 2019 року позивачка зверталася до відповідача із заявами про надання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді станом на 4 грудня 2018 року і станом на 1 січня 2019 року.
9. На вказані заяви відповідачем були надані довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12 грудня 2018 року №03/36-1120 та від 16 січня 2019 року №03/36-142, в яких відображено зміни розміру складових суддівської винагороди судді, виходячи із розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
10. Позивачка, вважаючи, що обчислення суддівської винагороди для визначення довічного грошового утримання має здійснюватися згідно приписів статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції рішення Конституційного суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, тобто 15 мінімальних заробітних плат, звернулася до суду з позовом.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Конституційний суд України у своєму рішенні від 4 грудня 2018 року №11-р/2018 відновив право на отримання посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з 1 січня 2015 року, а також зазначили, що положення частини третьої статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Відтак, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачем протиправно здійснено розрахунок суддівської винагороди позивачки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційних скаргах скаржники вказали, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. Зазначили також, що ця норма є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому її належить застосовувати при видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України») здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального і процесуального права.
14. Аналізуючи доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
17. Згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - «Закон №1402-VIII») суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
18. За пунктом 22 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
19. У відповідності до пункту 23 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ (далі - «Закон №2453-VІ»).
20. Одночасно, частина третя статті 133 Закону №2453-VІ визначала, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
21. Згідно частини десятої вказаної статті суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
22. 4 грудня 2018 року Конституційним Судом прийнято рішення №11-р/2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). Це положення належить застосовувати у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».
Також визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.
В частині третій резолютивної частини рішення вказано, що положення частин третьої й десятої статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІII «Про забезпечення права на справедливий суд»), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
23. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що норма частини третьої статті 133 Закону №2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
24. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме - пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
25. Тобто, розмір посадового окладу судді, та, відповідно, суддівської винагороди визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати.
26. Отже, відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди позивачки, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (3723 грн).
27. Також, колегія суддів зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, на яке посилається позивачка у своєму позові, не вирішувалося питання розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів.
28. З огляду на викладене, колегія суддів приймає аргументи касаційних скарг про те, що суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачці необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону №2453-VI (в первинній редакції), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено на рівні 1762,00 грн.
29. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 520/11431/18 і від 9 серпня 2019 року у справі №826/9404/17.
30. Вказана правова позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 11 березня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/17/19 (№200/9195/19-а).
31. Зважаючи на викладене, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
32. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
33. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вбачає за необхідне скасувати судові рішення суду першої й апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
34. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
35. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області і Державної судової адміністрації України задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду