06 січня 2021 р. № 400/3861/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:визнання протиправними та скасування наказів від 06.05.2020 №134 в частині, від 08.05.2020 №139, від 18.05.2020 №97, від 18.05.2020 № 23 РС; зобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування: наказу Військової частини НОМЕР_1 №134 (з основної діяльності) від 06.05.2020 року в частині притягнення позивача до дисципланарної відповідальності у вигляді - оголошення "попередження про неповну службову відповідальність"; наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №139 (з основної діяльності) від 08.05.2020 року про притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді - "пониження у посаді"; наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 97 (по стройовій частині) від 18.05.2020 року,зобов'язання старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону здати справи та посаду у зв'язку з перемішанням на нижчу посаду з ШПК «старший сержант» та ШПК "молодший сержант"; наказу командира 145 окремого ремонтно - відновлюваного полку № 23 PC (по особовому складу) від 18.05.2020 року, щодо звільнення з посади старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону та призначення на посаду ШПК «молодший сержант»; зобов'язати відповідача, виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , грошову премію за травень 2020 року в розмірі 3234,00 грн; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду розмірі 50000,00 грн.
Позивач мотивував свої вимоги тим, що оскаржувані накази відповідачем винесені незаконно та безпідставно, оскільки позивачем не порушено вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позов, у якому зазначив, що вчинення позивачем правопорушення підтверджується фактами і обставинами,що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в акті службового розслідування за
фактом відмови виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 . Зазначені накази прийнято правомірно та скасуванню не підлягають. Що стосується моральної шкоди
відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральніх чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача. Позивач не надав суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно - наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 50000 грн, і не обгрунтував сам розмір моральної шкоди.
Ухвалою від 30.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.
Справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Обставини справи.
Командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 було винесено наказ від 06.05.2020 року за №134 "Про результати проведення службового розслудування за фактом невиконанню вимог наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ", яким старшого сержанта ОСОБА_1 за порушення військової дисципліни, неналежне виконання службових обов'язків, визначених статей 1,2,6 дисциплінарного статуту Збройних Сил України,11,37,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено "попередження про неповну службову відповідальність"
Підставою для винесення даного наказу був акт службового розслідування від 06.05.2020 року, яким встановлено порушення позивачем Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме - неприбуття на стройовий огляд та відбуття у відрядження 22.04.2020 року ОСОБА_1 .
07.05.2020 року відносно позивача ОСОБА_1 начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно- відновлювального батальйону 145 окремого ремонтно - відновлювального полку було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, за відмову від виконання законних вимог командира, вчинене в умовах особливого періоду у зв'язку з чим порушено ст.ст.11,37,49 Статуту внутрішньої служби Збройних сил, а також ст.ст.1,2,6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України.
22.05.2020 року позивача ознайомлено з наказом командира №145 окремого ремонтно-відновлюваного полку №23РС (по особовому складу) від 18.05.2020 року, згідно до якого позивача звільнено з посади старшого сержанта, начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно -відновлювального батальйону та призначено на посаду ШПК "молодший сержант", а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №97 (по стройовій частині) від 18.05.2020 року позивача зобов'язано здати справи та посаду у зв'язку з переміщенням на нижчу посаду з ШПК "старший сержант на ШПК "молодший сержант".
Підставою для винесення вказаних наказів став наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати проведення службового розслідування за фактом неприбуття на інструктаж добового наряду старшого сержанта ОСОБА_1 » № 139 від 08.05.2020 року, з яким позивача не було ознайомлено та яким за порушення ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, ст. 11, 14, та 286 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України внаслідок порушення військової дисципліни було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме «понижено в посаді».
Крім того, вказаним наказом зобов'язано командира підрозділу - при поданні рапорту про преміювання особового складу за травень місяць 2020 року врахувати вчинок старшого сержанта ОСОБА_1 у відповідності до положень п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим
особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 у зв'язку з пониженням у посаді. У зв'язку з тим, що грошове забезпечення старшому сержанту ОСОБА_1 за квітень місяць на момент проведення службового розслідування вже нараховано та виплачена, премію старшому сержанту ОСОБА_1 врахувати в червні.
Вважаючи що накази командира військової частини НОМЕР_1 № 134 (з основної діяльності) від 06.05.2020 року, № 139 (з основної діяльності) від 08.05.2020року та№ 97 (по стройовій частині) від 18.05.2020 року, а також наказ командира 145 окремого ремонтно - відновлюваного полку № 23 PC (по особовому складу) від 18.05.2020 року винесені безпідставно та є протиправними, позивачем 04 червня 2020 року, у відповідності до cт. 88. Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, подано скаргу Командувачу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в/ч НОМЕР_3 , щодо скасування вказаних наказів, однак на момент звернення до суду відповідь не було отримано.
Проаналізував матеріали справи, діюче законодавство, суд дійшов наступного.
Згідно п.48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999року №551-XIV (далі -Дисциплінарний статут) на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно п.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглого може передувати службове розслідування.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №75 від 22.04.2020р. було призначено службове розслідування.
Згідно п.86 Дисциплінарного статуту якщо вину повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення і обрання його виду враховується характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань військовослужбовця.
Згідно наказу командира військової частини від 01.04.2020р. №67 позивач перебував у щорічній відпустці з 01.04.2020р. по 21.04.2020р.
З тексту наказів командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 №72 від 13.04.2020р. та №74 від 22.04.2020р. вбачається зобов'язання командирам підрозділів 14.04.2020р. о 15.00 представити особовий склад для проведення стройового огляду з подальшим відрядженням 21.04.2020р. в район проведення бойового злагодження. Серед військовослужбовців зазначених в даному наказі було також прізвище позивача.
З акту службового розслідування за фактом відмови від виконання даних наказів командира військової частини від 06.05.2020р. вбачається, що 22.04.2020р., після виходу з відпустки позивачу на ранковому шикуванні тимчасово виконуючим обов'язки командира ремонтно - відновлювального батальйону бронетанкової техніки підполковником ОСОБА_3 було доведено текст наказу №72 від 13.04.2020р. Зазначено, що позивач відмовився вибувати у відрядження 22.04.2020р.
На думку суду, вина позивача відповідачем при проведенні службового розслідування повністю не встановлена, не враховано характер та обставини вчинення правопорушення. Як було зазначено вище, текст наказів передбачає відрядження 21.04.2020р. - це день в який позивач ще перебував у відпустці. Дійсно позивач відмовився виконувати наказ безпосереднього начальника ОСОБА_3 про відбуття у відрядження 22.04.2020р., але притягнуто до відповідальності позивача було за невиконання наказів №72 від 13.04.2020р. та №74 від 22.04.2020р., в яких про відрядження саме 22.04.2020р. не йшлося.
Таким чином, суд вважає що відповідача незаконно притягнуто до відповідальності, згідно наказу №134 від 06.05.2020р шляхом оголошення "попередження про неповну службову відповідність".
Винесені накази командира Військової частини НОМЕР_1 №139 (з основної діяльності) від 08.05.2020 року про притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді - "пониження у посаді"; наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 97 (по стройовій частині) від 18.05.2020 року, зобов'язання старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону здати справи та посаду у зв'язку з переміщенням на нижчу посаду з ШПК «старший сержант» та ШПК "молодший сержант"; наказ командира №145 окремого ремонтно - відновлюваного полку № 23 PC (по особовому складу) від 18.05.2020 року, щодо звільнення з посади старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону та призначення на посаду ШПК «молодший сержант»; також підлягають скасуванню, як такі, що винесені всупереч порядку та черговості накладення дисциплінарних стягнень передбачених п.48 Дисциплінарного статуту.
Суд вважає за необхідне зазначити, що факт порушення військової дисципліни в результаті неприбуття на інструктаж добового наряду о 12.00 24.04.2020р. існував. Як зазначено в акті службового розслідування від 08.05.2020р. старший лейтенант ОСОБА_4 повідомила 24.04.2020р. о 10.27 год старшому лейтенанту ОСОБА_1 про те, що він повинен був прийти на 12.00 на інструктаж добового наряду. Дане повідомлення позивач проігнорував, виклавши технічні причини неможливості прибуття на інструктаж.
Згідно ст.286 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV визначені наказом по військовій частині військовослужбовці відповідно до службового призначення у встановлений час напередодні або в день заступання в наряд прибувають на заняття (інструктаж) добового наряду, який проводиться заступником командира військової частини чи призначеною для цього командиром військової частини іншою службовою особою. З офіцерами, військовослужбовцями військової служби за контрактом, які заступають у наряд у вихідні, святкові та неробочі дні, інструктаж (заняття) проводиться в передостанній робочий день тижня напередодні заступання в наряд. Стаття 14 Статуту передбачає, що із службових і особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. Таким чином, Закон зобов'язує в таких випадках військовослужбовців повідомляти про причини неможливості виконання наказів безпосередньому начальнику, що ОСОБА_1 здійснено не було.
Крім того, позивач ставить питання щодо стягнення коштів на його користь в розмірі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди, завданої протиправними діями, відповідача.
З приводу такої вимоги суд зазначає наступне.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади
(органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, підставою для відшкодування шкоди є незаконне рішення, дія чи бездіяльність органу державної влади або її посадової чи службової особи.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В основу обгрунтування своєї вимоги позивач покладає відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади не посилаючись при цьому ані на норми законодавства, якими передбачено відшкодування такої шкоди, ні іншими доказами не підтверджує отриману шкоду , а також жодним чином не обгрунтовує її розмір.
Для суду є не зрозумілим розрахунок самої шкоди, а саме: з чого виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 50 000,00 гривень.
Також, як було зазначено вище, частково вина позивача у здійсненні порушень військової дисципліни існувала, що впливає на вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди не на користь позивача.
Отже, суд вважає, що розмір моральної шкоди є необгрунтованим, та визначений позивачем без урахування засад розумності та не відповідає характеру немайнових втрат та обсягу моральних страждань.
Виходячи із вищевикладеного, підстави для відшкодування моральної шкоди, визначеної позивачем, у суду цілком відсутні.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача суд зазначає наступне:
Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч.3, 8 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Разом із клопотанням від 04.11.2020 року представником позивача надано Договір №07/05 про надання правової допомоги від 07.05.2020 року.
Згідно п.1 Договору Адвокат зобов'язується здійснити представництво Клієнта, що вказане у цьому Договорі, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Пунктом 4 Договору за надання Адвокатом правничої допомоги за цим Договором, що вказана у пункті 1 Договору, Клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Згідно опису-розрахунку винагороди (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги за договором №07/05 від 07.05.2020 року сторони погодили фіксовану суму гонорару (винагороди) у розмірі 5100,00 грн.
Згідно опису розрахунку виконавець виконав для замовника роботи за Договором №07/05 від 07.05.2020 року, а саме: складання позовної заяви-2000 грн, ознайомлення з матеріалами справи та вивчення матеріалів-600 грн,направлення запитів, збір доказів та складання скарги -1000,00 грн, складання відповіді на відзив- 1500,00 грн
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №133 від 03.11.2020 року адвокат отримав від ОСОБА_1 5100,00 гривень.
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17,"розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги".
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Судом встановлено, що представником позивача складено та подано через суд позовну заяву.
Суд також погоджується з тим, що наявне фактичне понесення витрат, на підтвердження чого до суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера №133 від 03.11.2020 року.
Згідно п.1 ч. 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Згідно зазначеного вище Висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт
(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги». З цієї підстави суд не може брати до уваги ті послуги, опис яких не є конкретизованим або щодо яких відсутні чітко встановлені результати проведеної роботи.
З урахуванням того, що представником позивача надано документальні підтвердження наданих послуг, їх детальний опис, а матеріали справи містять фактичні результати наданих послуг, суд вважає, що, з урахуванням встановлених ч.5 ст.134 КАС України вимог, суд вважає, що стягненню підлягають витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень у повному обсязі, оскільки спір в суді виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати:
- наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №134 (з основної діяльності) від 06.05.2020 року в частині притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисципланарної відповідальності у вигляді - оголошення "попередження про неповну службову відповідальність";
- наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №139 (з основної діяльності) від 08.05.2020року про притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді - "пониження у посаді";
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 №97 (по стройовій частині) від 18.05.2020 року, зобов'язання старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону здати справи та посаду у зв'язку з перемішанням на нижчу посаду з ШПК «старший сержант» та ШПК "молодший сержант";
- наказ командира 145 окремого ремонтно - відновлюваного полку № 23 PC (по особовому складу) від 18.05.2020 року, щодо звільнення з посади старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника ремонтної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону та призначення на посаду ШПК «молодший сержант»;
3.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , грошову премію за травень 2020 року в розмірі 3234,00 грн;
4. В іншій частині позовних вимог відмовити;
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1051,00 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 5100,00 грн (п'ять тисяч сто гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. П. Фульга