28 грудня 2020 року справа №320/7985/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.
Позивач вважає, що обставини справи та норми законодавства свідчать про те, що відповідач, приймаючи рішення стосовно відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивача, порушує законне право позивача, а відтак, є підстави для скасування даного рішення та зобов'язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.
Ухвалою суду від 14.09.2020 в даній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, у якому просить суд відмовити в задоволенні вимог, оскільки з 25.09.2006 року до березня 2020 року (дата подання заяви на призначення пенсії) ОСОБА_1 працює в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика на посаді доцента кафедри, вказаний заклад та посада, яку обіймає ОСОБА_1 , не дають права на призначення пенсії за вислугу років і отримання десяти місячних пенсій. За наявними в пенсійній справі документами, пенсія призначена і виплачується відповідно до діючого законодавства, підстави для проведення інших перерахунків відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Київській області (Броварський відділі обслуговування громадян) та отримує пенсію за віком.
06.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, в якій також ставив прохання про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV).
20.04.2020 року позивач отримав першу виплату пенсії у розмірі 14203 грн. 35 коп., однак грошова допомога виплачена не була.
09.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з проханням пояснити причини затримки у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та виплатити її.
Листом № 4928-7578/Б-02/8-1000/20 від 06.08.2020 року відповідач надав відповідь, що з 25.09.2006 року до березня 2020 року (дата подання заяви на призначення пенсії) позивач працює в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика на посаді доцента кафедри, вказаний заклад та посада, яку він обіймає, не дають права на призначення пенсії за вислугу років і отримання десяти місячних пенсій.
Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними і таким, що не відповідають вимогам законодавства, тому звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до статті 52 Закону № 1788-ХІІ (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно довідки № 41 від 11.03.2020 року, виданої КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8», позивач з 01.05.2013 року працює в цій лікарні на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії.
Факт його роботи на посаді лікаря у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8», також підтверджується довідкою № 692 від 01.07.2020 року. Згідно вказаної довідки позивач дійсно працював в комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня № 8» на посаді лікаря-анестезіолога з ліжками для інтенсивної терапії з 01.05.2013 року, по сумісництву на 0,25 ставки. Звільнений з посади 31.03.2020 року.
Додатково, факт роботи позивача, на день звернення за призначенням пенсії, у комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня № 8», підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Зокрема, з яких вбачається, що починаючи з 2013 року дана установа сплачувала за позивача страхові внески до Пенсійного фонду.
Постановою КМ України № 909 від 04.11.1993 року затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років Зокрема, до таких закладів відносяться Лікарняні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, а посадами, які дають право вийти на пенсію за вислугу років є лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим Постановою КМ України № 1191 від 23 листопада 2011 року, До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону ( 1058-15 ), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Судом встановлено, що на день досягнення пенсійного віку позивач:
1. працював у закладі (установі) комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
2. мав понад 35 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3. не отримував будь-яку пенсію.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З посиланням на ст.22 Конституції України, слід зазначити, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
У відповідності до ст.7 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: - законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; - диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Все вищенаведене свідчить про те, що відповідач, приймаючи рішення стосовно відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти його місячних пенсій, порушує права позивача, а відтак, є підстави для скасування даного рішення та зобов'язання відповідача виплатити спірну одноразову грошову допомогу.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій. Водночас, доводи відповідача, викладені у відзиві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернені з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., отже вказані витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.