28 грудня 2020 року справа №372/2456/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ЦОП Обухівської ДПІ Обухівського управління ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ЦОП Обухівської ДПІ Обухівського управління ГУ ДФС у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача про необхідність сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які мають бути сплачені фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 157125 грн. 49 копійок.
Позивач вважає, що з вини відповідача він не отримав вчасно (до 1 липня 2020 року) за минулий час спірного податкового повідомлення-рішення про необхідність сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які мають бути сплачені фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Окрім того з помилкою щодо перебування у власності позивача об'єктів житлової нерухомості, в той час, як є власником саме об'єкта нежитлової нерухомості, податок на який повинен обчислюватись з іншої величини. У зв'язку з викладеним позивача вважає, що спірне рішення має бути визнане судом протиправним та скасоване.
Ухвалою суду від 28.09.2020 в даній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, у якому просить суд відмовити в задоволенні вимог, оскільки на виконання вимог п.п.266.7.1 п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) було проведено обчислення суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік фізичній особі - платнику податку ОСОБА_1 . Податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 157 125,49 грн. за 2018 рік нараховано за комплекс загальною площею за «інше» загальною площею 2813,6 квадратних метрів, який зареєстровано 10.07.2017 року відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації№КС143171531913, від 02.06.2017 року.
Відповідно до наявної інформації фізична особа платник податку зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На час розгляду скарги фізична особа - платник податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Обухівської ДПІ ГУ ДПС у Київській області із заявою щодо проведення звірки даних щодо об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності не звертався.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 здійснене за податковим повідомленням - рішенням від 14.05.2019 №0146588-5506-1016 відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», від 28.12.2014 № 71-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Нормою підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 ПК України закріплено пільги зі сплати податку.
Зокрема, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одним із видів податку на майно, особливістю якого, є встановлення його ставок та пільг на місцевостях відповідними повноважними органами місцевого самоврядування.
Згідно п.п. 266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промисловості.
Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПКУ базою оподаткування є загальна площа об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у праві власності фізичних осіб.
Згідно з п.п. 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України №2755-УЇ від 02.12.2010 (із змінами та доповнення), далі ПКУ, базою оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно пп.266.10.3 п.266.10 ст. 266 ПКУ податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди в межах строків, визначених п. 102.1 ст.102 ПКУ.
Згідно до п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленного згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з п.п. ''а" п.п. 266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами-протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення.
Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п.п. ''а" п.п. 266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами-протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення.
Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У відзиві податковий орган зазначає, що на виконання вимог п.п.266.7.1 п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України було проведено обчислення суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік фізичній особі - платнику податку ОСОБА_1 . Податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 157 125,49 грн. за 2018 рік нараховано за комплекс загальною площею за «інше» загальною площею 2813,6 квадратних метрів, який зареєстровано 10.07.2017 року відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КС143171531913, від 02.06.2017 року.
Водночас, з копії корінця спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що відповідач визначив зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які мають бути сплачені фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, щодо якої встановлено інший відсоток для обчислення суми податку.
Також суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів належного надіслання (вручення) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси такого податкового повідомлення-рішення. Разом з цим податковим органом не добросовісно використано/не використано повноваження щодо перевірки об'єкта оподаткування.
Отже суд вважає обгрунтуваними доводи позивача про те, що з вини відповідача він не отримав вчасно (до 1 липня 2020 року) спірного податкового повідомлення-рішення про необхідність сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які мають бути сплачені фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Окрім того з помилкою щодо перебування у власності позивача об'єктів житлової нерухомості, в той час, як є власником саме об'єкта нежитлової нерухомості, податок на який повинен обчислюватись з іншої величини.
У зв'язку з викладеним, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і допустимих доказів, а відтак, не довів правомірність свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.05.2019 форми "Ф" №0146588-5506-1016 про необхідність сплати ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які мають бути сплачені фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 157 125 гривень 49 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.