28 грудня 2020 року справа №320/7878/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №1471 від 23 квітня 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з січня місяця 2020 року.
Позивач вважає, що він належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, як особа, що станом на 01.01.1993 року постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, тому відмова відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ є протиправною.
Ухвалою суду від 11.09.2020 в даній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, у якому висловив думку про те, що
- Головним управлінням Пенсійного фонду України Київської області при розгляді заяви Позивача від 23.04.2020 року про призначення пенсії згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі поданих Позивачем документів вірно встановлено, що станом на 01.01.1993 року період проживання та роботи Позивача у зоні посиленого радіологічного контролю становив менше передбачених вказаною статтею 4 років, у зв'язку з чим рішення № 1471 від 23.04.2020 року про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є правомірним;
- позивачем не враховано положення абз. 9 пп. 5 п. 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 в частині документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
у зв'язку з чим відсутня законодавчо передбачена можливість призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі поданих Позивачем документів, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Громадянин України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кизел Пермської області. З 1969 року постійно проживає в місті Фастів Київської області по теперішній час.
У січні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Фастівського відділення) з відповідною заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовив, вказавши у своєму рішенні №1471 від 23 квітня 2020 рок, що станом на 01.01.1993 р. позивачем документально не доведено період проживання не більше 5 років в зоні посиленого радіоекологічного контролю, тобто в місті Фастів Київської області.
Позивач вважає вказане рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся з цим позовом до суду.
Постановою «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію Законів Української PCP « Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » від 23.07.1991 р. № 106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. № 106), згідно якого місто Фастів Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до частини 2 статті КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 15 Закону України « Про пенсійне забезпечення » №1788-ХІІ від 05.11.1991 p., що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української PCP "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №796-ХІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ визначено, що до потерпілих Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 ( пункт 4 частини першої статті 13 Закону №796- XII).
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особами, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема особами, які постійно проживали або постійно проживають у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили у цій зоні не менше 4 років-на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Як вбачається з роз'яснень Пенсійного фонду відповідно до пп. 5 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » (Закону №796-ХІІ) право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
Згідно зі статтею 14 Закону №796-ХІІ такі особи належать до 4 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, статус яких підтверджується відповідним посвідченням.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що свої вимоги позивач підтверджує наступними доказами:
1. Копія паспорта серії НОМЕР_1 громадянина України, виданого 21 жовтня 1998 р. Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області.
2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, яка занесена до Державного реєстру фізичних осіб 26.05.1998 р.
3. Копія атестата №575 про закінчення Фастівського міського професійно- технічного училища №32 по професії електрогазозварник, виданого 15 липня 1982 р.
4. Копія військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого Фастівським міським військовим комісаріатом 12 травня 1983 року, в якому зазначено, що позивач пройшов дійсну строкову службу з 12.05.1983 року по 04.06.1985 року та прийнятий на військовий облік 10.09.1985 р. по теперішний час.
5. Копія трудової книжки серії НОМЕР_3 , в якій зазначено, що в період з 09 липня 1985 року по 16 березня 1987 року позивач працював в Локомотивному депо станції Київ-пасажирський електрогазозварником.
З 01 квітня 1987 року по 07 квітня 1989 року працював в автобазі «Югозаптранстрой» в м. Фастові.
З 17 квітня 1989 року по 07 вересня 1990 року позивач працював на Фастівському заводі газомазутних горелочних приладів и газовикористовуючої апаратури.
6. Копія особової картки Локомотивного депо станції Київ-пасажирський, в якій вказано, що позивач прийнятий електрогазозварником і що його особа засвідчена паспортом серії НОМЕР_4 , виданим відділом внутрішніх справ Фастівського міськвиконкома 26 лютого 1981 року та вказана домашня адреса: АДРЕСА_1 .
7. Копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого Бортницькою сільською радою Фастівського району 03 жовтня 1987 року, але в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зазначено, що позивач мешкає в місті Фастів Київської області.
8. Копія договору купівлі продажу будинку від 27 листопада 1987 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 , купив у ОСОБА_2 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 .
9. Копія довідки Фастівського бюро технічної інвентаризації №286 від 26 серпня 2020 року, в якій вказано, що дійсно 27 листопада 1987 року позивач купив 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 .
10. Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , в якому зазначено, що дочка позивача - ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Фастів і зареєстрована відділом ЗАГСу Фастівського міськвиконкому 23 лютого 1988 року.
11. Копія договорі дарування будинку від 17 липня 1996 року, в якому зазначено, що позивач як «обдарований ОСОБА_1 », що прописаний та проживає за адресом « АДРЕСА_2 » отримав в дар 1/2 частини будинку АДРЕСА_3 .
12. Копія посвідчення серії НОМЕР_7 (категорія 4) громадянина, що постійно проживає в зоні радіоактивного забруднення, видане ОСОБА_1 , 20 грудня 1996 року Київською обласною державною адміністрацією.
Таким чином, суд вважає доведеним факт постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року, тобто, більше 5 років.
Тому позивач належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, як особа, що станом на 01.01.1993 року постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, тому відмова відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ є протиправною.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-1V пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій. Водночас, доводи відповідача, викладені у відзиві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернені з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 878,80 грн., отже вказані витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №1471 від 23 квітня 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_8 ) пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з січня місяця 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_8 ) сплачений судовий збір в розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.