29 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/4947/20 пров. № А/857/13559/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій (суддя суду І інстанції: Гулкевич І.З., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16.10.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
25.06.2020р. представник адвокат Хлопецький О.О., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати старшому солдату запасу ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з розміру його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09.07.2019р.; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому солдату запасу ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2017 року по 2019 рік, виходячи з розміру його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09.07.2019р.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн. (а.с.1-7).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27 і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09.07.2019р.
Водночас, судом не встановлено правових підстав для розподілу судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду в частині розподілу судових витрат, його оскаржив представник адвокат Хлопецький О.О., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права (п.2 ч.3 ст.134 КАС України), просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення в частині судових витрат, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. (а.с.47-50).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що представленими документами (зокрема, договором про надання правової допомоги, ордером, прайс-листом з вартістю послуг, актом виконаних робіт, довідкою про проведення готівкової оплати) підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Наголошує на тому, що чинним законодавством не визначено конкретної форми розрахункового документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на правову допомогу.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу представника адвоката Хлопецького О.О., діючого на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, до 09.07.2019р. позивач ОСОБА_1 проходив службу у лавах Збройних Сил України.
03.07.2017р. позивачу Військовою частиною НОМЕР_2 Повітряних Сил Збройних Сил України видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 (а.с.11).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) № 148 від 09.07.2019р. позивача з 09.07.2019р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас (а.с.12).
При виключенні із списків особового складу частини позивача не було розраховано за всіма видами забезпечення, а саме: йому не нарахована та не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Згідно відомостей, що вказані у довідці Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 350/486/200/843 від 19.06.2020р., позивачу ОСОБА_1 у період з 03.08.2017р. по 09.07.2019р. додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, не надавалася (а.с.25).
В червні 2020 року адвокатом Хлопецьким О.О. в інтересах ОСОБА_1 подано запит до відповідача щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017-2019 роки (а.с.22).
Листом № 350/486/200/842 від 19.06.2020р. Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України повідомила про те, що відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання видів відпусток (крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії) припиняється. Також виплата грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, здійснюється у випадку звернення осіб, звільнених з військової служби у встановленому законодавством порядку, виключених із списків особового складу, на підставі відповідного рішення суду після набрання ним законної сили (а.с.23-24).
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09.07.2019р.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Водночас, представником адвокатом Хлопецьким О.О., діючим на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , оскаржується рішення суду в частині відмови в розподілі судових витрат.
Приймаючи рішення в цій частині суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не представлено належних доказів оплати послуг професійної правничої допомоги.
При цьому, суд вбачав доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від адвокатської діяльності, незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, або в адвокатському об'єднанні шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затв. наказом Міндоходів України № 481 від 16.09.2013р. «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», або відповідних бухгалтерських документів обліку доходів юридичної особи у випадку отримання гонорару за послугами адвокатського об'єднання.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в суді першої інстанції на стадії пред'явлення позову, в загальному розмірі 4000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено:
договір про надання правової допомоги № 42-20 від 04.06.2020р., за яким правничу допомогу позивачу надано адвокатом Хлопецьким О.О. (а.с.13-16);
прайс-лист з вартістю послуг адвоката Хлопецького О.О. на 2020 рік (а.с.17-19);
акт виконаних робіт від 24.06.2020р. за договором № 42-20 від 04.06.2020р. про надання правничої допомоги (а.с.20);
довідку про проведення готівкової оплати від 24.06.2020р. на суму 4000 грн. (а.с.20).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких інших документів в частині понесених витрат на правничу допомогу позивач не надавав.
Водночас, представлені документи містять істотні недоліки, які враховуються судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, між сторонами договору не узгоджений чіткий перелік правових послуг та вартість кожної послуги. Натомість, представлений прайс-лист підписаний лише адвокатом Хлопецьким О.О., що виключає можливість стверджувати про погодження сторонами таких робіт та їх вартості, незважаючи на покликання на такий прайс-лист у договорі про надання правової допомоги.
Відомості складеного 24.06.2020р. акту виконаних робіт вказують про включення до нього послуг щодо супроводу судової справи в суді першої інстанції «під ключ» наперед (на майбутнє), оскільки позов ОСОБА_1 поданий до суду 25.06.2020р.
До матеріалів справи надано документ про сплату готівкових коштів на користь адвоката у формі довідки про проведення готівкової оплати.
Відповідно до положень ст.14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про форму та зміст розрахункових документів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016р., та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом гонорару, а також не встановлено форму такого документа.
Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Таким чином, представлена позивачем довідка про проведення готівкової оплати, яка передбачена умовами укладеного договору про надання правової допомоги, може вважатися належним доказом понесення витрат на правову допомогу в розмірі, який вказаний позивачем.
Отже, надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу саме в розглядуваній справі.
Щодо оцінки заявлених до відшкодування адвокатських витрат (їх складу та вартості) колегія суддів вважає їх істотно завищеними, оскільки розглядувана справа віднесена процесуальним законом до справ незначної складності.
Оцінюючи в сукупності викладене, враховуючи доводи відповідача, який вказує на неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу із складністю справи та ціною позову, колегія суддів вважає за таких умов позивачем не підтверджено несення витрат на правові послуги в розглядуваній справі у заявленому розмірі.
Водночас, за таких умов суд не позбавлений об'єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.
Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді вивчення та аналізу доказів по справі, скерування адвокатського запиту, підготовки позову та додатків до нього.
Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено в письмовому провадженні без виклику сторін), витрачений час, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для особи, яка є стороною по справі, апеляційний суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в розмірі 1500 грн.
Решта вимог позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджені належними доказами, і є неспівмірними.
При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у додатковій постанові від 08.05.2018р. у справі № 810/2823/17, в постановах від 15.05.2018р. у справі № 821/1594/17, від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, від 16.04.2020р. у справі № 727/4597/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1500 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги представника адвоката Хлопецького О.О., діючого на підставі ордера від імені та в інтересах ОСОБА_1 , є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення норм процесуального права (в частині розподілу судових витрат), через що оскаржуване рішення суду слід в цій частині скасувати та прийняти нову постанову про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 1500 грн.
При цьому, таке вирішення питання про розподіл судових витрат не впливає на правильність рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2020р. в адміністративній справі № 380/4947/20 скасувати в частині розподілу судових витрат.
В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_5 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 30.12.2020р.