ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
28 грудня 2020 року м. Київ№ 826/4174/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи заяву про поновлення пропущеного строку в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства Оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Міністерства Оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить:
- стягнути солідарно на користь позивача з Міністерства оборони України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху 98 679 (дев'яносто вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень невиплаченої йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що при звільненні з військової служби за станом здоров'я, із позивачем не було здійснено розрахунку щодо грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, перелік та вартість якого наведено у довідці від 04.10.2017 року №281.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 18.08.2018 року об 09:20 годин.
08.06.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника Міністерства оборони України, у якому він просить замінити первинного відповідача - Міністерство оборони України належним відповідачем - Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
24.07.2018 року Державним підприємством обслуговування повітряного руху України через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, де вважає, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не може бути належним відповідачем по адміністративній справі №826/4174/18, оскільки відповідно до статті 20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" прийняття на військову службу за контрактом здійснюється у відповідності до форми, порядку і правил укладення контракту з громадянином, припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців.
Суд протокольною ухвалою 18.08.2018 року залучив в якості відповідача Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
31.10.2018 року Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, де вказує, що з позовної заяви та додатків до неї не вбачається, що відповідна позовна заява всупереч статті 9-1 Закону України №2011-ХІІ, пункту 242 Положення та пунктів 1, 4 Порядку ОСОБА_1 була подана після звільнення останнього з військової служби.
Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак в судовому засіданні 10.12.2018 року суд дійшов висновку здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.08.2018 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, де позивач посилається на те, що йому у кінці грудня 2017 року стало відомо, що Міністерство оборони України та Украерорух відмовляють у виплаті грошової компенсації за неотримане грошове майно, на підставі чого він подав позовну заяву до суду 14.03.2018 року, тобто, позивач вважає, що термін для звернення до суду, коли йому стало відомо про такі обставини, не пройшов. На думку позивача, виплата грошової компенсації з неотримане речове майно відноситься до трудового спору, а тому, для звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач керувався частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, коли встановлюється шестимісячний строк.
01.11.2018 року Державним підприємством обслуговування повітряного руху України подано відзив на заяву про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку та просить відмовити у задоволенні вказаної заяви позивача, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду з порушенням строку звернення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши заяву позивача про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, суд приходить до наступних висновків.
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Тобто, враховуючи предмет позову, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено місячний строк звернення до суду з даною позовною заявою, з огляду на що, посилання позивача щодо застосування до даних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду є помилковим.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
З матеріалів справи висновується, що позивач просить стягнути солідарно на користь позивача з Міністерства оборони України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху 98 679 (дев'яносто вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень невиплаченої йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні, перелік та вартість якого наведено у довідці від 04.10.2017 року №281
Як зазначає сам, позивач, йому у кінці грудня 2017 року стало відомо, що Міністерство оборони України та Украерорух відмовляють у виплаті грошової компенсації за неотримане грошове майно, на підставі чого він подав позовну заяву до суду 14.03.2018 року.
Таким чином, враховуючи зазначене позивачем, що йому стало відомо про порушення його прав у кінці грудня 2017 року, місячний строк звернення до суду стікає у кінці січня 2018 року. Тому, слуд дійти висновку, що позовну заяву подано поза межами строків, встановлених частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Будь-яких доказів та/або обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного позивачем не надано, у зв'язку із твердженням про існування у позивача права на звернення до суду в межах шестимісячного строку.
При цьому, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Проте, з наданих позивачем пояснень судом не встановлено обставин неможливості з поважних причин оскаржити висновки Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України з дотриманням місячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому, суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», N 23436/03, пункти 22-23).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою 14.03.2018 року, тобто, з порушенням місячного строку, а причин, які умеможливлювали позивачу звернення до суду, останнім взагалі не зазначено.
Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву про поновлення пропущеного строку в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Л.О. Маруліна