ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 грудня 2020 року м. Київ № 640/12873/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві №Ф-56812-17 від 15 травня 2019 року зі сплати єдиного внеску на суму 21030 грн. 90 коп. (двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 копійок).
Мотивуючи позовні вимоги позивач стверджує, що контролюючим органом прийнято податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56812-17 від 15.05.2019 року з порушенням Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі також - Інструкція), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі також - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі також - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року №469, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2018 року за №508/26953. Так, зокрема, позивачем вказано, що вона була впевнена, що її підприємницька діяльність припинена, тому 22.05.2019 року, після отримання вимоги ще раз звернулася із заявою про припинення підприємницької діяльності.
Ухвалою суду від 22.07.2019 року відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача через канцелярію суду 23.08.2019 року подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та стверджує про правомірність прийнятого ним рішення. У відзиві зазначено, що відомості про припинення державної реєстрації в ЄДР датуються 22.05.2019 року, тому вимога прийнята в межах чинного законодавства. Крім того, вказано, що обов'язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.
Оскільки, на день розгляду справи Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019 року) у зв'язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби», суд дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.11.2012 року, номер запису: 20650000000031981 та перебувала на обліку в Державній податковій інспекції в Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
22.05.2019 року діяльність позивача припинена, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 1926510703110.
15.05.2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесена податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56812-17.
Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку що станом на 30.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску у позивача становить 21030,90 грн. Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДФС у м. Києві вимагає сплатити недоїмку у сумі 21030,90 грн.
Як зазначено представником відповідача в наданому відзиві, згідно електронної бази ІС «Податковий блок», «Реєстрація ПП» ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 03.12.2012 року по 22.05.2019 року, з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року платником була обрана спрощена система оподаткування у зв'язку з чим, станом на 06.08.2019 року в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців), у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік, І-ІV квартали 2018 року, І квартал 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування, а саме: за 2017 рік в сумі 8448, 00 грн.; за 2018 рік в сумі 9828, 72 грн.; за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, позивачем подано скаргу 29.05.2019 року до Державної фіскальної служби України. Однак, відповідачем, за результатами розгляду скарги винесено рішення від 01.07.2019 року №30014/6/99-99-11-05-02-25, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року №Ф-56812-17 ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Отже, позивач не погоджується із існуванням будь-якої заборгованості, а тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі також - Закон №2464).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із положеннями пункту 2 частини четвертої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що позивач є платником єдиного податку, який зобов'язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок, базою нарахування якого є сума доходу (прибутку), отриманого від його діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а за відсутності доходу визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу фізичної особи-підприємця, а також вчинення інших реєстраційних дії передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдині державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємнице діяльності цією фізичною особою.
Отже, з огляду зазначену норму Закону, припинення підприємницької діяльності пов'язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Таким чином, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску, а не у зв'язку з відсутністю факту здійснення підприємницької діяльності.
Разом з цим, обов'язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.
Посилання позивача на те, що вона не займалась підприємницькою діяльністю безпідставними, оскільки в силу частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницькі діяльності та фінансового стану платника.
За таких обставин твердження позивача в цій частині не свідчать про протиправність оскаржуваної вимоги.
Що ж стосується порядку прийняття спірної вимоги, судом встановлено наступне.
Статтею 9 Закону №2464 визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п'ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Поряд з цим, наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року №469, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2018 року за №508/26953 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Розділом VI Інструкції визначено наступне.
До платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до наступних висновків:
по-перше, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
По-друге, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Звідси слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) може бути сформована для платника фізичної особи на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7.
Судом встановлено, що спірна вимога винесена відповідачем з урахуванням даних інформаційних систем ДФС, що, в свою чергу, не суперечить положенням Інструкції.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними твердження позивача про порушення порядку винесення податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки).
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що безпосередньо обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
В даному випадку, відсутні обставини обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів, заборгованість по сплаті такого внеску встановлено даними інформаційної системи органу доходів і зборів, а оскаржувана вимога складена за формою згідно додатку №7.
З огляду на наведене, твердження позивача про необхідність проведення перевірки, складання акту, і як наслідок порушення контролюючим органом порядку винесення податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають фактичним обставинам справи та спростовано вищевикладеним.
Жодних інших доводів позивачем, як підстави для скасування оскаржуваної вимоги у позовній заяві не наведено.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірної вимоги критеріям, які встановленні положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267);
Повне судове рішення складено 29.12.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна