Справа № 444/1696/20 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 33/811/1710/20 Доповідач: Гуцал І.П.
24 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного Гуцал І.П., за участю представника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - адвоката Гандзюк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Гандзюк Ірини Романівни на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
постановою судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 420 гривень 40 копійок судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 4 липня 2020 року о 02 год. 30 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська» під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну з Республіки Польща прикордонному наряду «Перевірка документів» пред'явив паспорт громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 24 жовтня 2018 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пред'явив паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданий 21 лютого 2019 року, який відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» у правових відносинах Україною визнається лише громадянином України, чим порушив вимоги ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянами України», п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України затвердженого Постановою KM України від 27 січня 1995 року № 57, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 204-1 ч. 1 КУпАП.
На постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гандзюк І.Р. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу чи без дозволу відповідних органів влади.
При цьому ОСОБА_1 4 липня 2020 року о 02 год. 30 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська» під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну з Республіки Польща прикордонному наряду «Перевірка документів» пред'явив два наявні в нього паспорти, як громадянина України для виїзду за кордон, так і громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон, вважаючи за обов'язкове представити всі наявні у нього документи.
Вказує, що наявність у ОСОБА_1 дійсного паспорта громадянина Республіки Польща не містить ознак протиправності, а тому не може бути підставою для притягнення його до відповідальності. А тому висновок судді суду першої інстанції про спробу ОСОБА_1 перетнути державний кордон України без відповідних документів фактичним обставинам справи не відповідає.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Гандзюк І.Р. посилається на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 , без належного повідомлення його про судовий розгляд, про винесення постанови дізналися лише 11 листопада 2020 року, ознайомившись з копією постанови від 27 липня 2020 року, яка була направлена на електронну адресу адвоката.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду ОСОБА_1 пропущений з поважних причин, оскільки у матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення останнього про час та місце розгляду справи. Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що апелянт ознайомився з постановою раніше, ніж 11 листопада 2020 року, а тому процесуальний строк оскарження постанови підлягає поновленню.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Гандзюк І.Р. на підтримку апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону суддя місцевого суду, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотрималася в повному обсязі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Тобто об'єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України одним із наступних способів: 1) поза пунктами пропуску через державний кордон України; 2) в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; 3) в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу; 4) в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів влади.
При цьому порядок перетинання громадянами України державного кордону України визначається ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
У ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведено перелік документів, які надають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, зокрема це: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну пред'явив паспорт громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 24 жовтня 2018 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення співбесіди він пред'явив паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданий 21 лютого 2019 року.
Таким чином, під час проходження прикордонного контролю у ОСОБА_1 був наявний лише паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації
З наведеного слідує, що громадянин України має право здійснювати в'їзд та виїзд за межі України лише на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також інших документів, визначених ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Паспорт громадянина України до їх переліку не входить. Відтак, під час перетину кордону для здійснення в'їзду на територію України, у ОСОБА_1 були відсутні відповідні документи, що становить об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
З огляду на наведене, доводи апелянта не беруться до уваги суддею апеляційного суду, оскільки такі суперечать матеріалам справи, зокрема, в частині того, що у ОСОБА_1 під час проходження прикордонного контролю був наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
При цьому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, як вірно встановлено суддею суду першої інстанції, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 332898 від 4 липня 2020 року; рапортом працівників прикордонної служби від 4 липня 2020 року; письмовими поясненнями громадянина України ОСОБА_1 ; копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 21 лютого 2019 року; копією паспорта громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 24 жовтня 2018 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідкою від 4 липня 2020 року року за результатами перевірки бази даних Гарт-1/П Ризик ВПС «Рава-Руська» протягом року до адміністративної відповідальності не притягався.
Суддя апеляційного суду погоджується з висновками судді суду першої інстанції, але вважає за доцільне звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, що має наслідком закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Так, згідно зі ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника, характеру і обставин вчинення правопорушення, так і можливість пом'якшення та навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, його вік, те, що останній вперше притягається до адміністративної відповідальності, а вчинене ним правопорушення за своїм характером та наслідками не становить великої суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, а тому є малозначним, приходжу до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, у відповідності до ст. 22 КУпАП, з закриттям провадження у справі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
поновити адвокату Гандзюк Ірині Романівні строк на апеляційне оскарження постанови судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 липня 2020 року.
Апеляційну скаргу адвоката Гандзюк Ірини Романівни - задовольнити частково.
Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 липня 2020 року - скасувати.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за малозначністю та оголосити йому усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - закрити.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Гуцал І.П.