Справа № 459/3384/19 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/811/1582/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія:70
28 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду та просить змінити (зменшити) розмір аліментів, які стягуються з нього у користь відповідачки на утримання дітей із 1/2 частини усіх його доходів на тверду грошову суму в розмірі 3900 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що із ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі від якого у них народилося троє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час діти проживають із матір'ю та згідно судового наказу Червоноградського міського суду Львівської області від 07.11.2019 року з нього стягуються аліменти в користь відповідачки на утримання дітей у розмірі 1/2 усіх видів його заробітку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Зазначає, що розмір аліментів є необгрунтованим та завищеним з огляду на те, що стан його здоров'я є незадовільним через отримані травми в зоні АТО внаслідок чого він офіційно не працевлаштований та змушений заробляти на проживання тимчасовими (сезонними) заробітками. Однак даний факт не було прийнято до уваги судом на момент винесення судового наказу. Через поганий стан здоров'я позивач також змушений багато коштів витрачати на лікування, що не дає йому можливості сплачувати аліменти у потрібному розмірі, тому цей факт також має істотне значення для вирішення даної справи. Вказує, що постійно у добровільному порядку надавав відповідачці кошти на утримання дітей, хоча підозрює, що остання тратить їх на свої потреби, оскільки має залежність до азартних ігор. Посилаючись на норми чинного законодавства позивач просить суд змінити (зменшити) розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання дітей, із 1/2 частини усіх його доходів на тверду грошову суму.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - відмовлено.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, несправедливим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд здійснив розгляд справи без його участі. Звертає увагу, що стягнення з нього аліментів в розмірі, що становить 1/2 частини від всіх видів його доходів щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, оскільки він не має стабільної роботи на території України, а стягнення аліментів в твердій грошовій сумі відповідатиме інтересам його дітей. Зазначає, що при ухваленні рішення судом не було з'ясовано стан його здоров'я та чи має він можливість сплачувати аліменти в визначеному розмірі.
В поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2020 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18 грудня 2020 року, є дата складення повного судового рішення - 28 грудня 2020 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що з 31.01.2009 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час сімейних відносин у сторін народилося троє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно судового наказу №459/3018/19 від 07.11.2019р. Червоноградським міським судом Львівської області вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 24.10.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
З копії посвідчення серії НОМЕР_1 вбачаєтьсяя, що ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України, як ветерана війни - учасника бойових дій.
Також встановлено, що в серпні 2015 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні гнійної хірургії в/ч НОМЕР_2 Дніпропетровського базового військового клінічного госпіталю, про що свідчить копія виписного епікризу №3579/409.
Також у матеріалах справи наявні протокол обстеження ОСОБА_1 на томографі від 10.02.2016р. із висновком: патологічних змін не виявлено; копії аудіограми та копії медичних записів із поточного нагляду; витяг із медичної карти позивача із діагнозом за 2016 рік: стан після перенесеної акутравми у вигляді лівобічної сенсоневральної приглухуватості, астено-вегетативного синдрому.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з тих обставин, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом або ж через стан здоров'я він не здатен сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі визначеному рішенням суду.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України (ч.2 ст.182 СК України).
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін і що ця зміна, впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Згідно положень статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначають: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», були внесені зміни до ч.2 ст.182СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв'язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розмірі аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір не повинен бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено такі розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2018 році: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 грн., з 1 липня - 1699 грн., з 1 грудня -1779 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 грн., з 1 липня - 2118 грн., з 1 грудня -2218 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено такі розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2019 році: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 грн., з 1 липня - 1859 грн., з 1 грудня -1921 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 грн., з 1 липня - 2318 грн., з 1 грудня -2395 грн.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок отриманих травм в зоні АТО у нього погіршився стан здоров'я, погіршився матеріальний стан, оскільки офіційно не працевлаштований, тому не має фінансової можливості в подальшому сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі визначеному рішенням суду.
Із наданої копії посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України, як ветерана війни - учасника бойових дій.
В серпні 2015 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні гнійної хірургії в/ч НОМЕР_2 Дніпропетровського базового військового клінічного госпіталю, про що свідчить копія виписного епікризу №3579/409.
Також у матеріалах справи наявні протокол обстеження ОСОБА_1 на томографі від 10.02.2016р. із висновком: патологічних змін не виявлено; копії аудіограми та копії медичних записів із поточного нагляду; витяг із медичної карти позивача із діагнозом за 2016 рік: стан після перенесеної акутравми у вигляді лівобічної сенсоневральної приглухуватості, астено-вегетативного синдрому.
Звертаючись з позовом до суду з даним позовом, колегія суддів вважає, що позивач фактично не вказав обставин, що мають істотне значення для зміни способу стягнення аліментів, що фактично має під собою зменшення розміру аліментів та, як і не надав доказів про погіршення його матеріального стану та стягувача (відповідача). Натомість долучені представником відповідача докази свідчать про те, що ОСОБА_1 як учасник бойових користується субсидією щодо оплати житлово-комунальних послуг, має пільгову знижку у межах соціальних норм, отримав монетизацію субсидії та щорічно із 2016 року отримує разову грошову допомогу до 5 травня.
Враховуючи, що судовий наказ про стягнення аліментів видано на початку листопада 2019 року та вже в кінці місяця він звертається до суду із даним позовом, беручи до уваги той факт, що погіршення його здоров'я відбулося ще у 2015-2016 роках, інших доказів на погіршення здоров'я за 2019-2020 рік суду не надано, натомість долучено історію захворювання, перекладену на українську мову, про госпіталізацію позивача в грудні 2019 року до медичної установи із діагнозом гострий панкреатит не свідчить про погіршення його стану здоров'я до такого рівня, що не дозволяє забезпечити своїм дітям виплату в аліментів в розмірі раніше визначеному судом.
Районний суд доречно звернув увагу, що позивач має нормальний стан здоров'я, є працездатною особою, інвалідність йому не встановлена, що в свою чергу дозволяє йому виконувати свої зобов'язання щодо сплати аліментів в розмірі, визначеному судом.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не доведено факту зміни його матеріального становища як платника аліментів ОСОБА_6 , так і їх одержувача - ОСОБА_2 , погіршення чи поліпшення стану їх здоров"я, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність, передбачених законом, підстав для зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з позивача в користь відповідачки на утримання дітей трьох дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Окрім цього, колегія суддів погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважає, що визначений раніше судом розмір аліментів відповідає інтересам дітей щодо їх повноцінного та гармонійного розвитку.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2020 року залишити без змін.
Керуючись ч.5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник