Справа № 462/5390/20 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.
Провадження № 33/811/1690/20 Доповідач: Гончарук Л. Я.
23 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., за участі захисника Голуба С.І., розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 13 листопада 2020 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 420 грн. 40 коп.
Згідно постанови, ОСОБА_1 21.08.2020 о 05:35 год. у м.Львові, по вул..Городоцька, 188, керував транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку у присутності двох свідків за допомогою приладу Drager Alkotest 6820 ARJK-0297. Результат тесту становить 1,05 проміле.
Не погоджуючись з даною постановою особа, захисник Голуб С.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та закрити провадження у справі у зв'язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
На думку захисника постанова судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2020 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд послався на те, що до набрання чинності Закону № №2617-VIII Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав у ст. 130 адміністративну відповідальність за керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: з 01.07.2020 і до 03.07.2020 року, такі діяння криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1; а з 04липня 2020року такі діяння знову віднесені до ст.130 КУпАП.
Не погоджується з доводами викладеними в постанові суду враховуючи наступні обставини.
До положень ст.130 КУпАП (в редакції Закону №2617-УІІІ, якою скасовано адміністративну відповідальність за дії щодо керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції), а також ст.286-1 КК України, якою відповідальність за вищевказані дії криміналізовано, жодних змін станом на час розгляду цієї справи, а також відповідно і на час вчинення можливого правопорушення, не внесено.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Заслухавши виступ захисника Голуба С.І., який підтримав апеляційну скаргу, просив таку задовольнити, та розгляд справи проводити у відсутності ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи №462/5390/20 та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що така не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 539089 від 21.08.2020 (а.с.3); роздруківкою з приладу Драгер (а.с.1,2); відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.6,7) поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.8,9).
Стосовно покликання захисника на ті обставини, що за діяння, яке було вчинено після 1 липня 2020 року не можливо притягнути до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із скасування даної норми, а саме кваліфікація діяння є невірною з огляду на чинне законодавство України, суд вважає за необхідне роз'яснити окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 17 червня 2020 року.
Частиною третьою статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» передбачено, що комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.
Враховуючи положення частини п'ятої статті 94 Конституції України Комітет Верховної Ради України з питань правової політики вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Крім того, у зв'язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом № 2617-VIII, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було змінено.
Однак, Законом України №720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином Комітет вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК України виключена.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про вчинення ОСОБА_1 порушення п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КпАП України.
Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння а огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений за допомогою приладу Drager Alkotest 6820 ARJK-0297. Результат тесту становить 1,05 проміле, що стверджується зібраними матеріалами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, висновок суду першої інстанції, про керування ним автомобілем Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушено п.2.9а Правил дорожнього руху України, жодним чином не спростовано.
Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч.2 ст.33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст.33 КУпАП та є безальтернативним.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 13 листопада 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Голуба Степана Ігоровича - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Гончарук Л.Я.