Іменем України
28 грудня 2020 року м. Чернігів справа № 927/939/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Комунальне підприємство “Діловий центр” Чернігівської обласної ради,
код ЄДРПОУ 33469496, проспект Миру, 49 а, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Приватне підприємство “Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство”,
код ЄДРПОУ 37199047, проспект Миру, 20, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення 3 221,51 грн,
не викликались,
Комунальне підприємство “Діловий центр” Чернігівської обласної ради звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства “Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство”, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 3 221,51 грн, з яких 3 032,87 грн боргу, 6,03 грн інфляційних нарахувань, 61,36 грн - 10% річних та 121,25 грн штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Дії суду, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 27.10.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Також ухвалою від 27.10.2020 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 27.10.2020 відповідач отримав 28.10.2020.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 12.11.2020.
У встановлені судом строки сторони направили до суду заяви по суті, а саме: відповідач - відзив на позов з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу, та заперечення з доказами їх направлення позивачу, а позивач - відповідь на відзив з доданими до них документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу.
Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті з доданими до них документами (відзив, відповідь на відзив, заперечення), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 06/12 від 17.04.2012, в частині сплати орендної плати за березень, червень-вересень 2020 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 032,87 грн. У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати позивач нарахував та заявив до стягнення 6,03 грн інфляційних нарахувань та 61,36 грн - 10% річних та 121,25 грн штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Відповідач заперечує проти позову та у своєму відзиві просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:
- позивач не надав належних доказів надсилання відповідачу рахунків; надані копії рекомендованих повідомлень та конвертів, які повертались без вручення їх відповідачу, не можуть бути доказами направлення якогось листа, зважаючи на те, що між сторонами здійснюється інше листування; рекомендовані повідомлення в більшості мають інші дати, ніж супровідні листи та рахунки, які нібито були вкладені до таких відправлень;
- спірне орендоване приміщення площею 11,7 кв. м, яке знаходиться в підвалі та не має окремого входу, відповідач використовує як складське приміщення закладу громадського харчування, що розміщений у цьому ж підвальному приміщенні. Посилаючись на рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №91-23/VII, яким з 12.03.2020 і до завершення карантину звільнено від сплати орендної плати за оренду комунального майна заклади громадського харчування, відповідач вважає, що стягнення спірної заборгованості з орендної плати є незаконним;
- відповідач зазначає про існування двох рахунків про сплату орендної плати за березень 2020 року: №УА-0000524 від 31.03.2020 та №УА-0000956 від 31.05.2020, до якого включений розмір орендної плати з урахуванням рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020, та який був сплачений відповідачем у травні. Отже, стягнення орендної плати за березень 2020 року є безпідставним.
У відзиві на позов відповідач просить стягнути з позивача 2000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з таких підстав:
- позивач надав суду докази направлення рахунків відповідачу, а у супровідних листах зазначено, який саме рахунок йому направлявся. Відповідач не пред'являв претензій позивачу щодо неотримання рахунків. Крім того, відповідач здійснював часткові оплати вартості орендної плати, що свідчить про його обізнаність стосовно сум, належних до сплати;
- спірне майно передано в оренду з метою розміщення складу, а тому твердження позивача стосовно протиправного нарахування орендної плати є безпідставними;
- орендна плата за березень 2020 року була перерахована у травні відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII, а перерахунок був включений у рахунок №УА-0000956 від 31.05.2020. Тобто у травні нараховано орендну плату (за період з 11.05.2020-31.05.2020) у сумі 412,56 грн та відмінусовано суму орендної плати за березень, яка була перерахована - 388,62 грн. Усього до сплати у травні вийшло 23,94 грн.
Позивач заперечує проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що ним не надано суду жодних належних доказів на підтвердження понесення таких витрат, детального опису робіт (наданих послуг), звіту про виконану роботу, акту приймання-передачі послуг, банківської виписки про зарахування відповідних коштів.
У запереченнях відповідач наводить доводи, які зазначались ним у відзиві, а саме щодо ненадання доказів направлення рахунків відповідачу, використання спірного приміщення саме закладом громадського харчування; існування двох рахунків за березень 2020 року. Також у запереченнях наводить перелік послуг, наданих адвокатом, як правнича допомога.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
17.04.2012 між Комунальним підприємством “Діловий центр” Чернігівської обласної ради (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством “Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство” (далі - Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №06/12 (далі - Договір №06/12) (а.с. 10-17).
Відповідно до п. 1.1 Договору №06/12 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (далі - Майно), розташованій за адресою: проспект Миру, 20 у місті Чернігові, та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства “Діловий центр” Чернігівської обласної ради.
Частина приміщення підвалу (літ. 1-43), яке знаходиться у вищезазначеній будівлі, загальною площею 11,7 кв. м, що не має окремого входу (п. 1.1.1 Договору №06/12).
Вартість Майна, визначена згідно зі звітом про оцінку на 16.01.2012 і становить за незалежною оцінкою 21 390,79 грн (без ПДВ) (п. 1.1.2 Договору №06/12).
Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.2 Договору №06/12).
Відповідно до п. 2.1 Договору №06/12 Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта прийому-передачі Майна, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1).
Пунктом 3.1 Договору №06/12 встановлено, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який Орендар вносить Орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності Орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі майна в оренду та акту приймання-передачі майна з орендного користування.
Відповідно до п 3.3 Договору №06/12 розмір орендної плати визначається в порядку, передбаченому Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 (3 сесія 6 скликання), з урахуванням змін, затверджених рішенням обласної ради від 30.09.2011 (5 сесія 6 скликання) та з урахуванням результатів проведеного вивчення попиту на право оренди Майна (наказ по КП «Діловий центр» від 31.01.2012 №13-в).
Згідно з п. 3.4 Договору №06/12 розмір та порядок розрахунку орендної плати наведені у Додатку 2 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною, і становить за базовий місяць (січень 2012 року) розрахунку - 124,34 грн (без ПДВ). Орендна плата за перший (квітень 2012 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень та квітень 2012 року. ПДВ розраховується і сплачується у розмірах та порядку згідно з чинним законодавством.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.5 Договору №06/12).
Відповідно до п. 3.6 Договору №06/12 орендну плату Орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно у 10-денний строк після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць згідно виставлених рахунків Орендодавцем шляхом перерахування на поточні рахунки Орендодавця та обласного бюджету у співвідношенні: 50% - до обласного бюджету, 50% - Орендодавцю, згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Згідно з п. 3.8 Договору №06/12 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
У разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, Орендар повинен сплатити Орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми (п. 9.5 Договору №06/12).
Цей договір діє з 17.04.2012 по 23.08.2025 включно (п. 10.1 Договору №06/12).
Вказане Майно було передано позивачем відповідачу відповідно до акту №1 прийому-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 17.04.2012 (Додаток №1 до Договору №06/12) (а. с. 18).
Згідно з розрахунком №1 розміру орендної плати за оренду майна комунальної власності області по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, який є Додатком №1 до Договору №06/12, загальний розмір орендної плати (без ПДВ) за базовий місяць (січень 2012 року) становить 214,34 грн (а.с. 19).
25.09.2019 на дев'ятнадцятій сесії сьомого скликання Чернігівська обласна рада прийняла рішення №61-19/VII, у якому вирішила встановити для КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради на період з 01.08.2019 по 31.07.2020 включно наступний розподіл орендної плати - 100 відсотків орендної плати підприємству (а.с. 20).
01.07.2020 на двадцять четвертій сесії сьомого скликання Чернігівська обласна рада прийняла рішення №41-24/VII, у якому вирішила встановити для КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради на період з 01.08.2020 по 31.12.2020 включно наступний розподіл орендної плати - 100 відсотків орендної плати підприємству (а.с. 21).
12.05.2020 на двадцять третій сесії сьомого скликання Чернігівська обласна рада прийняла рішення №55-23/VII, у якому вирішила:
1. Звільнити з 12.03.2020 до 11.05.2020 усіх орендарів від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Чернігівської області, крім операторів мобільного зв'язку.
2. На період дії карантину орендарям нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Чернігівської області не нараховувати пеню за несвоєчасну сплату або сплачену не в повному обсязі орендну плату за період з 12.03.2020 по останню офіційну дату завершення дії карантину, яка встановлена Кабінетом Міністрів України (а.с. 39).
22.05.2020 на двадцять третій сесії сьомого скликання Чернігівська обласна рада прийняла рішення №91-23/VII, у якому вирішила внести зміни до рішення обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII, виклавши п. 1 у новій редакції:
« 1. Звільнити з 12.03.2020 до 11.05.2020 всіх орендарів від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Чернігівської області, крім операторів мобільного зв'язку та бюджетних установ.
Звільнити з 12.03.2020 до завершення карантину від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Чернігівської області, які орендують приміщення для розміщення закладів освіти приватної та державної форми власності, закладів громадського харчування».
Як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором №06/12, не сплатив позивачу орендну плату за березень, червень-вересень 2020 року.
Позивачем надано рахунки, які виставлялись відповідачу за оренду спірного приміщення, та залишились неоплаченими останнім: №УА-0000524 від 31.03.2020 (за березень 2020 року) на суму 602,36 грн, №УА-0001173 від 30.06.2020 (за червень 2020 року) на суму 610,22 грн, №УА-0001394 від 31.07.2020 (за липень 2020 року) на суму 606,56 грн, №УА-0001617 від 31.08.2020 (за серпень 2020 року) на суму 605,35 грн, №УА-0001837 від 30.09.2020 (за вересень 2020 року) на суму 608,38 грн.
Як докази направлення вказаних рахунків та отримання їх відповідачем позивач надав суду:
- рахунку №УА-0000524 від 31.03.2020 - супровідний лист від 16.04.2020 №254-20 про повторне направлення рахунку, копію конверту про повернення листа позивача з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», супровідний лист від 03.07.2020 №362-20 про повторне направлення листа від 16.04.2020 №254-20 та рахунків, копію поштового повідомлення про вручення 06.07.2020 відповідачу листа;
- рахунку №УА-0001173 від 30.06.2020 - супровідний лист від 16.07.2020 №411-20 про направлення рахунків, копію поштового повідомлення про вручення 21.07.2020 відповідачу листа;
- рахунку №УА-0001394 від 31.07.2020 - супровідний лист від 17.08.2020 №468-20 про направлення рахунків, копію поштового повідомлення про вручення 19.08.2020 відповідачу листа;
- рахунку №УА-0001617 від 31.08.2020 - супровідний лист від 15.09.2020 №533-20 про направлення рахунків, копію поштового повідомлення про вручення 17.09.2020 відповідачу листа;
- рахунку №УА-0001837 від 30.09.2020 - супровідний лист від 15.10.2020 №601-20 про направлення рахунків, копію поштового повідомлення про вручення 19.10.2020 відповідачу листа.
Крім того, відповідно до укладених між сторонами договорів оренди №41/10 від 02.09.2010 та №63/10 від 27.01.2011 в оренді у відповідача за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, де знаходиться спірне орендоване приміщення складу, перебувають й інші приміщення, передані з метою розміщення в ньому підприємства громадського харчування.
Так, відповідно до договору оренди приміщень в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, №41/10 від 02.09.2010 (далі - Договір №41/10) відповідачу передано в строкове платне користування частину нежилого приміщення, яке розташоване в підвалі будівлі по проспекту Миру, 20, у м. Чернігові, площею 377,3 кв.м, що мають окремий вхід, з метою розміщення в ньому підприємства громадського харчування: їдальні, дитячого кафе, буфету, кафе-морозиво (без реалізації горілчаних виробів), а саме: частина будівлі колишнього готельного комплексу «Десна» - приміщення підвалу: літ. 1-33, літ. 1-36, літ. 1-38, з літ. 1-40 по літ. 1-56, літ. 1-58, з літ. 1-70 по літ. 1-72, літ. 1-ІІ, літ. 1-ІІІ, площею 377,3 кв. м. Строк дії Договору №41/10 з 02.09.2010 по 23.08.2025.
Згідно з договором оренди приміщень в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, №63/10 від 27.01.2011 (далі - Договір №63/10) відповідачу передано в строкове платне користування частину нежилих приміщень, які розташовані в підвалі будівлі по проспекту Миру, 20, у м. Чернігові, площею 38,5 кв.м, що мають окремий вхід, з метою розміщення в ньому підприємства громадського харчування: їдальні, дитячого кафе, буфету, кафе-морозиво (без реалізації горілчаних виробів), а саме: частина будівлі колишнього готельного комплексу «Десна» - приміщення підвалу: з літ. 1-3 по л. 1-5, Ѕ літ. 1-2, площею 38,5 кв. м. Строк дії Договору №63/10 з 27.01.2011 по 31.12.2020.
Відповідач надав копію платіжного доручення №1666 від 07.07.2020 про сплату коштів у розмірі 23,94 грн за оренду приміщення по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, за травень 2020 року, згідно з рахунком УА-0000956 від 31.05.2020.
Рахунку УА-0000956 від 31.05.2020 сторонами суду не надано.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
Як встановив суд, власником приміщень, переданих в оренду відповідачу за Договорами №06/12, №41/10, №63/10, є територіальна громада сіл, селищ, міст Чернігівської області, тобто вони перебувають у комунальній власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
22.05.2020 на двадцять третій сесії сьомого скликання Чернігівська обласна рада прийняла рішення №91-23/VII, у якому вирішила шляхом внесення змін до рішення обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII, звільнити з 12.03.2020 до завершення карантину від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Чернігівської області, які орендують приміщення для розміщення закладів освіти приватної та державної форми власності, закладів громадського харчування.
Фактично спір між сторонами зводиться до того, вважається чи не вважається спірне приміщення закладом громадського харчування.
Відповідач зазначає, що спірне орендоване приміщення, площею 11,7 кв. м, яке не має окремого входу, він використовує як складське приміщення закладу громадського харчування, розміщеного у цьому ж підвальному приміщенні, та вважає неправомірним нарахування позивачем орендної плати за його користування, посилаючись на рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №91-23/VII, яким з 12.03.2020 і до завершення карантину звільнено від сплати орендної плати за оренду комунального майна заклади громадського харчування.
Визначення поняття «закладу громадського харчування» міститься, зокрема, у ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», відповідно до якої заклад громадського харчування - це ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.
Вимоги до проектування нових і тих, що реконструюються, підприємств харчування (закладів ресторанного господарства, далі - закладів РГ), які знаходяться у будинках, що стоять окремо, входять до складу багатофункціональних будинків і будинків іншого призначення, вбудовуються та прибудовуються до житлових будинків встановлені у Державних будівельних нормах «Будинки і споруди. Підприємства харчування (Заклади ресторанного господарства). ДБН В.2.2-25:2009», затверджених Мінрегіонбудом України (далі - ДБН В.2.2-25:2009).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 ДБН В.2.2-25:2009 ресторанне господарство (РГ) - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють діяльність у ресторанному господарстві через заклади РГ (ДСТУ 3862)
Підприємство харчування (заклад РГ) - організаційно-структурна одиниця у сфері РГ, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організувати дозвілля споживачів.
Згідно з п. 4.1.1 ДБН В.2.2-25:2009 підприємства харчування (заклади РГ) складаються з двох функціональних груп приміщень: а) призначених для обслуговування відвідувачів (розділ 6.2); б) призначених для виготовлення кулінарної продукції (розділ 6.3).
Відповідно до розділу 6.2 ДБН В.2.2-25:2009 до приміщень для відвідувачів належать, зокрема, обідні зали; допоміжні приміщення, до складу яких входять вестибюль з гардеробом, туалети, приміщення (місця) для відпочинку, кімнати для куріння тощо, а також приміщення з надання послуг відвідувачам, які встановлюються завданням на проектування.
У розділі 6.3 ДБН В.2.2-25:2009 до приміщень з виготовлення кулінарної продукції віднесені: виробничі приміщення (гарячий і холодний цехи; мийна столового і кухонного посуду тощо); приміщення приймання і зберігання продуктів (складські приміщення, комори, охолоджувальні камери тощо); службово-побутові приміщення (адміністративні приміщення та службові приміщення і приміщення персоналу).
Отже, заклади громадського харчування - це комплекс приміщень, до яких відносяться не лише обідні зали, передбачені для приймання їжі, та інші приміщення для відвідувачів, а й допоміжні приміщення, що забезпечують функціонування таких закладів та використовуються, зокрема, для приготування харчових продуктів, їх зберігання, зберігання інвентарю та інших засобів, миття посуду та ін.
Як вбачається з Договору №41/10, в оренду відповідачу з метою розміщення підприємства громадського харчування була передана частина нежилого приміщення, за адресою: проспект Миру, 20, у м. Чернігові, площею 377,3 кв.м, що має окремий вхід, а саме: частина будівлі колишнього готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - приміщення підвалу, у тому числі, з літ. 1-40 по літ. 1-56, а за Договором №06/12 - частина приміщення підвалу з метою розміщення складу (літ. 1-43), яке знаходиться у вищезазначеній будівлі, загальною площею 11,7 кв. м, що не має окремого входу.
Тобто за Договором №06/12 відповідачу вже була передана частина того самого приміщення, яке надано в оренду за Договором №41/10 саме з метою розміщення підприємства громадського харчування, і з огляду на спільність таких приміщень, суд доходить висновку, що спірне орендоване приміщення, загальною площею 11,7 кв. м, яке не має окремого входу, також використовується відповідачем для забезпечення функціонування закладу громадського харчування.
Іншою обставиною, що підтверджує використання спірного приміщення саме у складі закладу громадського харчування, суд вважає однаковий строк дії оренди за договорами №06/12 та №41/10 (до 23.08.2025), предметом яких є одне й те ж приміщення літ. 1-43.
Доказів використання відповідачем спірного орендованого приміщення з іншою метою позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд визнає обставини щодо використання відповідачем спірного орендованого приміщення, загальною площею 11,7 кв. м, як складського приміщення з метою забезпечення функціонування закладу громадського харчування встановленими, з огляду на більшу вірогідність поданих відповідачем доказів.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19» (зі змінами, внесеними постановами КМУ №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, №291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020) відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня до 22 травня 2020 року в Україні введено карантин.
Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 з подальшими змінами та від 22.07.2020 №641 продовжено дію карантину на всій території України до 19.12.2020.
Таким чином, враховуючи прийняте Чернігівською обласною радою рішення від 22.05.2020 №91-23/VII, продовження дії карантину на території України, використання відповідачем спірного орендованого приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Чернігівської області, як складського приміщення закладу громадського харчування, суд доходить висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу орендну плату за Договором №06/12, починаючи з 12.03.2020.
Отже, нарахування відповідачу орендної плати за Договором №06/12 за березень 2020 року можливе лише за період з 01.03.2020 по 11.03.2020.
Позивач надав рахунок №УА-0000524 від 31.03.2020, який він виставив відповідачу за оренду спірного приміщення за березень 2020 року, на суму 602,36 грн.
Таким чином, розмір орендної плати за Договором №06/12 за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 становить 213,74 грн.
З огляду на умови Договору №06/12 та правила обчислення строків, встановлені ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що останнім днем сплати відповідачем орендної плати за березень 2020 року є 21.04.2020.
Доказів сплати заборгованості з орендної плати за Договором №06/12 за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 у розмірі 213,74 грн відповідач суду не надав.
При цьому відповідач зазначає про ненадання позивачем належних доказів надсилання йому рахунків щодо сплати орендної плати.
Суд відхиляє вказані заперечення відповідача та зазначає, що рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Умовами Договору №06/12 встановлено розмір орендної плати та строк її сплати, а тому наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов'язку сплатити у визначений договором строк орендну плату за користування приміщенням.
Крім того, відповідач зазначає про наявність двох рахунків про сплату орендної плати за березень 2020 року: №УА-0000524 від 31.03.2020 та №УА-0000956 від 31.05.2020 на суму 23,94 грн, до якого включений розмір орендної плати з урахуванням рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020, та який був сплачений відповідачем у травні 2020 року згідно з платіжним дорученням №1666 від 07.07.2020, а відтак і про безпідставність стягнення орендної плати за березень 2020 року.
Позивач не визнає таких обставин, а у відповіді на відзив зазначає про те, що у рахунок УА-0000956 від 31.05.2020 (за травень 2020 року) був включений перерахунок за березень (відмінусовано орендної плати за 20 днів березня), з урахуванням чого розмір орендної плати за травень 2020 року склав 23,94 грн.
Щодо вказаних доводів сторін суд зазначає, що в матеріалах справи міститься лише рахунок №УА-0000524 від 31.03.2020 на сплату орендної плати за березень 2020 року у розмірі 602,36 грн, рахунку №УА-0000956 від 31.05.2020, на які посилаються сторони, суду не надано.
Жодних інших доказів, з яких можливо встановити здійснення перерахунку орендної плати за березень 2020 року та виставлення нового рахунку №УА-0000956 від 31.05.2020 на сплату орендної сплати саме за цей місяць, відповідач суду не надав.
Як вбачається з платіжного доручення №1666 від 07.07.2020 про сплату відповідачем коштів у розмірі 23,94 грн, призначенням платежу є оренда приміщення по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, за травень 2020 року, згідно з рахунком УА-0000956 від 31.05.2020. Посилання на договір оренди, за яким сплачувались кошти, вказане платіжне доручення не містить.
Таким чином, відповідач не довів належними доказами сплату орендної плати за березень 2020 року за спірним договором.
Щодо порядку зарахування коштів слід зазначити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Наведений вище алгоритм стосується також розподілу коштів, якщо наявна сплачена сума грошей є більшою за суму боргу, тобто надлишково сплачених коштів.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем орендної плати за Договором №06/12, починаючи з 12.03.2020, обов'язок сплати орендної плати за травень 2020 року за цим договором у відповідача був відсутній.
Однак, зважаючи на недоведеність відповідачем сплати коштів у розмірі 23,94 грн саме за Договором №06/12, суд не може здійснити зарахування цих коштів у рахунок погашення заборгованості зі сплати орендної плати за березень 2020 року.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив у визначений Договором №06/12 строк орендну плату за березень 2020 року (за період з 01.03.2020 по 11.03.2020), розмір якої становить 213,74 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 213,74 грн.
Також позивач нарахував та заявив до стягнення 6,03 грн інфляційних нарахувань, 61,36 грн - 10% річних та 121,25 грн штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Щодо заявлених до стягнення 10% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У п. 9.5 Договору №06/12 сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, Орендар повинен сплатити Орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період з 01.03.2020 року у розмірі 213,74 грн, 10% річних, інфляційні втрати та штраф підлягають нарахуванню на цю суму, з урахуванням визначеного позивачем періоду здійснення таких нарахувань.
Проте, як вбачається з наданого розрахунку, позивач невірно визначив початок періоду розрахунку 10% річних, які нараховані за зобов'язаннями зі сплати орендної плати за березень 2020 року.
Враховуючи те, що останній день строку сплати орендної плати за березень 2020 року, припадав на вихідний день, тому з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, останнім днем закінчення строку її сплати слід вважати наступний робочий день, а відтак нарахування 10% річних за зобов'язаннями березня 2020 року повинно здійснюватися з 22.04.2020.
За перерахунком суду розмір 10% річних за період з 22.04.2020 по 21.10.2020, нарахованих на суму заборгованості 213,74 грн, становить 10,69 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.
Розмір інфляційних втрат за період травень-вересень 2020 року за перерахунком суду становить 0,42 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 10% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірах 10,69 грн та 0,42 грн, відповідно.
Щодо заявленого до стягнення штрафу.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони у п. 3.8 Договору №06/12 передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати у розмірі 10% від суми заборгованості, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці.
За перерахунком суду розмір штрафу, нарахованого на суму заборгованості 213,74 грн, становить 21,37 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у розмірі 21,37 грн.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, розмір якого становить 160,66 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що він планує понести витрати на надання правової допомоги адвокатом у суді у розмірі 2000,00 грн, а у запереченнях навів опис виконаних адвокатом робіт, а саме: надання усних консультацій, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, підготовка та подання заперечень, усього на загальну суму 2000,00 грн.
Як докази понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2020, укладеного з адвокатом Лопаткою В.М., копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданим адвокатом Лопаткою В.М., копію платіжного доручення №1697 від 06.11.2020 про сплату відповідачем коштів за надання правничої допомоги у розмірі 2 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2020 розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги складає 2 000,00 грн по кожній судовій інстанції окремо, які сплачується Клієнтом на користь Адвоката протягом 10 робочих днів з дня підписання цього договору.
Позивач заперечує проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що ним не надано суду жодних належних доказів на підтвердження понесення таких витрат, детального опису робіт (наданих послуг), звіту про виконану роботу, акту приймання-передачі послуг, банківської виписки про зарахування відповідних коштів.
Отже, позивач заявляє про ненадання відповідачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, проте не зазначає та не доводить неспівмірності таких витрат.
Розглянувши подані позивачем заперечення, суд доходить висновку про їх необґрунтованість, оскільки надані відповідачем докази підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
З урахуванням часткового задоволення позову, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачем становить 1 847,14 грн.
Відповідно до ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки суд поклав судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є більшими ніж витрати на сплату судового збору у позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача сплатити відповідачу різницю таких витрат, що становить 1 686,48 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство” (код ЄДРПОУ 37199047, проспект Миру, 20, м. Чернігів, 14000) на користь Комунального підприємства “Діловий центр” Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 33469496, проспект Миру, 49 а, м. Чернігів, 14000) 213,74 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 10,69 грн - 10% річних, 0,42 грн інфляційних втрат та 21,37 грн штрафу.
3. Стягнути з Комунального підприємства “Діловий центр” Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 33469496, проспект Миру, 49 а, м. Чернігів, 14000) на користь Приватного підприємства “Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство” (код ЄДРПОУ 37199047, проспект Миру, 20, м. Чернігів, 14000) 1 686,48 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
4. У решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун