Іменем України
28 грудня 2020 року м. Чернігів справа № 927/880/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Комунальне некомерційне підприємство “Козельщинська центральна районна лікарня” Козельщинської районної ради Полтавської області,
код ЄДРПОУ 01999320, вул. Монастирська, 20, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100
Відповідач: Фізична особа-підприємець Конош Марина Василівна,
ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
фактична адреса: АДРЕСА_2
Предмет спору: про повернення коштів у розмірі 190 734,00 грн,
не викликались,
Комунальне некомерційне підприємство “Козельщинська центральна районна лікарня” Козельщинської районної ради Полтавської області звернулось до суду із позовом до Фізичної особи-підприємця Конош Марини Василівни, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 190 734,00 грн, з яких 190 000,00 грн, перерахованих відповідно до договору №52 від 16.04.2020, та 734,00 грн - 3% річних, нарахованих на вказану суму.
Дії суду, пов'язані з розглядом справи.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.10.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Також ухвалою від 27.10.2020 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.10.2020, направлена на юридичну адресу відповідача (вул. Вокзальна, 51А/1, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку “за закінченням встановленого строку зберігання”.
06.11.2020 суд повторно направив копію ухвали від 27.10.2020 на фактичну адресу ФОП Конош Марини Василівни ( АДРЕСА_2 ), яка зазначена позивачем у позовній заяві та у п. 8 договору №52 від 16.04.2020. Копія вказаної ухвали суду знову повернулася неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку “інші причини”.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
У п. 991 Правил визначено, що рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка”, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка”. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка”, працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» може бути неврученим лише з поважних причин, якими можуть бути лише об'єктивні обставини - відсутність адресата за вказаною адресою або відмова від отримання листа, поштове відправлення з позначкою «Судова повістка» не може бути повернуто з підстави «за закінченням встановленого строку зберігання» або «інші причини», які не належать до об'єктивних причин невручення, а тому не може вказуватись на таких відправленнях.
Крім того, 17.11.2020 на електронну адресу суду від ФОП Конош М.В. надійшло клопотання про направлення всіх процесуальних документів по справі №927/880/20 на електронну адресу: Київ, 02160, вул. Каунаська, 13а, офіс 6.
Ухвалою суду від 19.11.2020 вказане клопотання було повернуто відповідачу без розгляду, оскільки не було підписано ЕЦП.
Однак сам факт звернення відповідача із зазначеним клопотанням свідчить про його обізнаність із відкриттям провадження у цій справі.
Також 18.11.2020 на номер телефону відповідача 0977429520, вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за допомогою додатку Viber відправлено повідомлення, у якому зазначено про відкриття провадження у справі №927/880/20 та встановлення строку для подання відзиву. Вказане повідомлення було доставлене адресату.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору №52 від 16.04.2020 позивач як замовник робіт з капітального ремонту перерахував відповідачу як виконавцю цих кошти у розмірі 190 000,00 грн. Оскільки відповідач не виконав передбачених договором робіт, позивач просить стягнути сплачені кошти у розмірі 190 000,00 грн та 3% річних у розмірі 734,00 грн, нарахованих на цю суму.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
16.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Конош Мариною Василівною (далі - Виконавець) та Комунальним некомерційним підприємством «Козельщинська центральна районна лікарня» Козельщинської районної ради Полтавської області (далі - Замовник) було укладено договір №52 (далі - Договір) (а.с. 11-13).
Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику роботи з капітального ремонту Комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення (РДК-ЦОЗ) чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) спеціально замовлених Виконавцем.
Згідно з п. 1.2 Договору Замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці роботи, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору.
Перелік робіт з капітального ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються у Специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору і його невід'ємною частиною (п. 1.3 Договору).
За умовами п. 2.1-2.4 Договору вартість робіт погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується у Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Крім вартості робіт, зазначених у п. 2.1 цього Договору, Замовник оплачує Виконавцю вартість матеріалів (запасних частин) Виконавця, яка вказується у Специфікації №1.
Оплата робіт і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у гривнях на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної протягом 10 робочих днів з моменту підписання цього Договору.
Загальна сума Договору складає 190 000,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 Договору Виконавець зобов'язаний, зокрема: безоплатно усувати недоліки, виявлені під час приймання виконаних за цим Договором робіт; гарантувати відповідність технічного стану Комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення (РДК-ЦОЗ) встановленим вимогам у межах проведеного ним ремонту.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020 року та до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 7.1 Договору).
У Специфікації (Додаток №1 до Договору) зазначені найменування робіт та їх вартість, а саме: капітальний ремонт Комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення (РДК-ЦОЗ); монтаж рентгенівської труби xd 50-30/50-125 Т2; вартість робіт - 190 000 грн без ПДВ (а.с. 14).
Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №709 від 16.04.2020 на оплату робіт, які є предметом Договору, на суму 190 000,00 грн без ПДВ (а.с. 15).
16.04.2020 позивачем та відповідачем підписаний акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому зазначено, що Виконавець виконав роботи (надав послуги) з капітального ремонту Комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення (РДК-ЦОЗ), монтажу рентгенівської труби xd 50-30/50-125 Т2 на суму 190 000,00 грн без ПДВ; роботи виконані повністю, сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 38).
Згідно з платіжним дорученням №1 від 22.04.2020 позивач перерахував відповідачу кошти за Договором у розмірі 190 000,00 грн (а.с. 18).
Позивач зазначає, що представник відповідача 20.06.2020 виконав роботи з заміни рентгенівської трубки, проте рентгенівський комплекс не працював.
29.07.2020 позивач направив відповідачу претензію від 28.07.2020 №013-10/2157, у якій зазначив про невиконання умов Договору та вимагав виконати належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором у 10-ти денний строк - до 07.08.2020 (а.с. 20).
Відповідач надала позивачу гарантійний лист, у якому гарантує повне виконання умов Договору щодо налагодження рентгенівської трубки xd 50-30/50-125 Т2 до 08.08.2020 (а.с. 21).
Позивач як доказ несправності рентгенівської трубки надав копію витягу з журналу технічного стану медичної техніки Рентгенкабінету Козельщинської ЦРЛ, у якому містяться такі записи: 20.06.2020 - проведена заміна R трубки за підписом техніка ПАТ «Розум»; 26.06 - перевірка працездатності R трубки з високою напругою; виконані контрольні знімки; 09.07 - проведено контроль дозоформуючих параметрів, виявлено несправність трубки, визначена потреба в подальшій діагностиці апарату; 06.08 - поставлена R трубка. Потребує налагодження спеціаліста заводу виробника апарату (а.с. 40).
Позивач вважає, що оскільки відповідач не виконав належним чином роботи, передбачені Договором, сплачена попередня оплата у розмірі 190 000,00 грн підлягає поверненню позивачу.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного між сторонами договору №52 від 16.04.2020 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За приписами ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з ч. 1-2 ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
За приписами ч. 1-3 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
При цьому норми ст. 849 Цивільного кодексу України регулюють відповідні взаємовідносини сторін до або під час виконання робіт, а норми ст. 852 цього Кодексу - після їх виконання.
Частинами 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України)
Як встановив суд, відповідно до умов договору №52 від 16.04.2020 відповідач за завданням позивача повинен був виконати капітальний ремонт Комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення (РДК-ЦОЗ) та монтаж рентгенівської труби xd 50-30/50-125 Т2; загальна вартість робіт становить 190 000 грн без ПДВ.
У цей же день, 16.04.2020, між сторонами підписано акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого Виконавець виконав роботи (надав послуги) з капітального ремонту Комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення (РДК-ЦОЗ), монтажу рентгенівської труби xd 50-30/50-125 Т2 на суму 190 000,00 грн без ПДВ, а Замовник претензій до Виконавця не мав.
При цьому позивач зазначив, що виконання робіт із заміни рентгенівської трубки здійснено 20.06.2020, про що внесено запис до журналу технічного стану медичної техніки Рентгенкабінету Козельщинської ЦРЛ.
У наданому витягу із вказаного журналу міститься запис за 20.06.2020 щодо проведення заміни R трубки за підписом техніка ПАТ «Розум».
Жодних обґрунтувань щодо виконання робіт не відповідачем, а іншою особою (ПАТ «Розум») позивач суду не надав.
Отже, доводи позивача про виконання спірних робіт саме у червні 2020 року суперечать наданому акту №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.04.2020.
Крім того, як вбачається у взаємовідносинах сторін, 28.07.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про невиконання останнім своїх зобов'язань та вимогою про їх виконання до 07.08.2020, відповідач на це гарантував їх виконання до 08.08.2020, і вже 06.08.2020 до журналу технічного стану медичної техніки вноситься запис про те, що поставлено R трубка; потребує налагодження спеціаліста заводу виробника апарату.
Наведені позивачем обставини та надані документи дають підстави дійти висновку, що відповідачем були виконані певні обумовлені роботи, проте у позивача наявні претензії щодо їх якості та відповідності умовам Договору.
Отже, до правовідносин сторін мають застосовуватись саме норми ст. 852, 853 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Разом з тим, жодних доказів невиконання відповідачем робіт з налагодження рентгенівської трубки з 06.08.2020 і по звернення до суду, надсилання претензій щодо неякісного виконання відповідачем спірних робіт, тобто допущення відповідачем істотних недоліків у роботі або інших істотних відступлень від умов договору позивач суду не надав.
Щодо обраного позивачем способу захисту.
Як вбачається з умов Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020 року та до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 7.1 Договору).
Позивач не надав доказів того, що Договір розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку, також відсутні докази відмови Замовника від цього договору.
Надана позивачем претензія від 28.07.2020 №013-10/2157 містить лише посилання на невиконання відповідачем умов Договору та вимогу до відповідача про виконання своїх зобов'язань у строк до 07.08.2020, про відмову від Договору у ній не зазначено.
Отже, Договір на теперішній час є чинним, а відтак зобов'язання сторін за цим договором не є припиненими.
У разі припинення зобов'язань сторін за договором, позивач міг би розраховувати на стягнення з відповідача сплаченого йому авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі 916/1701/18.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до ст. 852 Цивільного кодексу України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов'язання підрядника безоплатно виправити недоліки у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором, або вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
При цьому суд зазначає про неможливість застосування до договору підряду аналогії права з договором купівлі-продажу згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України, яка дозволяє такий спосіб захисту майнових прав покупця, як повернення авансу у випадку відмови від договору купівлі-продажу (постачання), оскільки в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов'язань за договором підряду відповідно до статті 852 ЦК України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 190 000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
У зв'язку з цим, не підлягає задоволенню і похідна вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 734,00 грн, нарахованих на таку суму.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун