Справа № 169/614/20 Провадження №11-кп/802/964/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
22 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Турійського районного суду Волинської області від 02 листопада 2020 року
Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 02 листопада 2020 року, під час розгляду кримінального провадження №12020030200000090, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 345 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю жителю АДРЕСА_1 , українцю, який не одружений, має базову загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, раніше судимий:
?вироком Турійського районного суду від 25 квітня 2013 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
?вироком Турійського районного суду від 27 грудня 2016 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці
продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів до 30 грудня 2020 року включно без права внесення застави.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор, - можливість переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, суттєво не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому враховано особу обвинуваченого, який є неодноразово судимим, має не зняті та непогашені судимості, що характеризує обвинуваченого як особу, схильну до вчинення злочинів, неодружений, не працює, офіційних доходів не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні трьох умисних злочинів, та стороною обвинувачення доведено, що будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним ризикам.
Не погодившись із таким судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу суду незаконною.
Зазначає, що відсутні допустимі і належні докази, які були б достатніми для встановлення його причетності у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Суд, при продовженні йому строку тримання під вартою належним чином не врахував цих обставин, у зв'язку з чим вважає відсутні обґрунтовані підстави для подальшого його утримання в умовах слідчого ізолятора.
З цих підстав просить ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які скаргу підтримали у повному обсязі та просили обрати більш м'який запобіжний захід, думку прокурора, який просив скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що в даний час у провадженні Турійського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12020030200000090 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 345 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
При цьому варто зауважити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку, тому доводи обвинуваченого щодо недостатності доказів його причетності до вчинення кримінальних правопорушень є непереконливими.
Продовжуючи обвинуваченому в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.
Встановлено і те, що слідчим суддею Турійського районного суду від 16 червня 2020 року ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого в подальшому судовими рішеннями продовжувався.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що з моменту взяття ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення останнього клопотання про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час суттєво не змінилися.
Оцінюючи тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінується обвинуваченому, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.1 ст. 345 КК України, суд враховує ступінь суспільної небезпечності цих злочинів в конкретних умовах місця і часу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу не втратили свою актуальність та не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_8 та тих обставин, які, як вважає апелянт, залишились поза увагою суду, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує застосування такого виняткового запобіжного заходу та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Турійського районного суду Волинської області від 02 листопада 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді