Справа № 156/868/20 Провадження №11-кп/802/870/20 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія:ч.1 ст. 309 КК України Доповідач : ОСОБА_2
23 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області ОСОБА_8 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 309 КК України
Даним вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого визнано винним і засуджено за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, на загальну суму 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок.
Вироком вирішено питання про долю речових доказів - поліетиленового мішка білого кольору з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою у перерахунку на суху речовину 196,8221 грама, що знаходяться у камері схову ГУНП у Волинській області, які слід знищити.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він в жовтні 2019 року, більш точної дати та часу встановити не надалося можливим, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, між селами Щенятин та Старосілля Іваничівського району, незаконно придбав, знайшовши у хащах та вирвав рослинну речовину зеленого кольору - канабіс, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, яку в подальшому незаконно переніс до гаражного приміщення за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 та зберігав в поліпропіленовому мішку білого кольору.
14 серпня 2020 року в період часу з 08 год. 00 хв. по 08 год. 55 хв. працівниками поліції в ході проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено поліпропіленовий мішок білого кольору з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою у перерахунку на суху речовину 196,8221 грама, відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів №760 від 17.08.2020 року, який ОСОБА_7 незаконно зберігав без мети збуту.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, ставить питання про скасування вироку у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та основні доводи апеляційної скарги, думку прокурора, яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, обвинуваченого, який також вважав, що вирок суду першої інстанції слід змінити в частині розміру штрафу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з положень ст. 409 КПК України, підставою для скасування вироку, зокрема, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке згідно зі ст. 413 КПК України, може бути у виді застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд не дотримався вказаних вимог кримінального і кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Вимогами ст. 5 КК України визначено низку умов, за яких допускається надання зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України щодо питання чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії, на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з'ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення діяння, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (ст.ст. 4, 6, 7 та 8 КК України).
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи призначення покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України в редакції Закону 270-VI, дійшов неправильного висновку щодо вчинення обвинуваченим правопорушення до 01.07.2020, тобто за висновками суду це жовтень 2019 року, та неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність.
Так, при триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тивалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. Завершення триваючого злочину (тобто момент фактичного завершення протиправних дій) може бути зумовлений різними обставинами: як об'єктивними, так і суб'єктивними. Об'єктивні обставини - це такі події, що не залежать від волі винної особи, і до їх числа можна віднести викриття особи у вчиненні злочину.У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.
Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію.
Так правопорушення, що тривають є закінченими з моменту припинення вчинення діяння або з моменту наступу події, яка виключає його вчинення.
Крім того, положення про зворотну дію більш м'якого закону застосовується до триваючих правопорушень лише у випадку, якщо вони були припинені до набрання цим законом чинності.
Приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні було виявлене правоохоронними органами та припинено 14 серпня 2020 року, таким чином часом його вчинення є 14 серпня 2020 року, то підлягає застосуванню санкція ч. 1 ст. 309 КК України в редакції Закону №2617-VIII, а покарання ОСОБА_7 слід призначати в межах вказаної санкції.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 в межах санкції частини 1 статті 309 КК України у редакції Закону №2617-VIII, у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень.
За змістом статей 408, 420 КПК України погіршення становища обвинуваченого можливе лише при ухваленні судом апеляційної інстанції свого вироку, а при постановленні ухвали не допускається.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
З огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду скасуванню в частині призначеного покарання.
Апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_7 прийняв до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, що обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання, не працевлаштований, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують його покарання.
На думку апеляційного суду покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 309 КК України, чинної на час вчинення ОСОБА_7 проступку (14.08.2020) в редакції Закону №2617-VIII буде відповідати вимогам ст. 50 КК України та за своїм видом і розміром в достатній мірі сприяти виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 413, 420 КПК України,апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 309 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
На цей вирок сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цього вироку.
Головуючий
Судді