Справа № 607/13916/20Головуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В.
Провадження № 33/817/508/20 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ст.44-3 КУпАП
24 грудня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Синюка А.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року,-
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 44-3 КУпАП, за малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, при цьому суд обмежився усним зауваженням, а адміністративну справу закрив.
Згідно з даною постановою, ОСОБА_1 15 серпня 2020 року о 00 год. 11 хв., будучи директором ТзОВ «БУНКЕРМУЗ», що розміщений за адресою по вул. Шевченка, 1, м. Тернополя, допустив порушення умов карантину, що виражалося в розміщенні більше чотирьох клієнтів за одним столиком, недотриманні відстані не менше 1.5 метра між сусідніми столиками, чим порушив абз. 2 п.3 постанови Головного державного санітарного лікаря України №32 від 02 червня 2020 року.
В апеляційній скарзі адвокат Синюк А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову та закрити провадження у зв”язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови, ОСОБА_1 , отримав лише 03.12.2020 року, у судовому засіданні присутнім не був.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції порушено право на захист, оскільки справу розглянуто без участі ОСОБА_1 .
Звертає увагу суду на те, що господарську діяльність у ресторані " ІНФОРМАЦІЯ_1 " здійснює ТОВ "Буркіт", якій дане приміщення надано ТОВ "Бункермуз" на підставі договору оренди №1 від 30.12.2019 року.
Стверджує, що ОСОБА_1 будь-якого відношення до ТОВ "Буркіт" немає, а є лише директором ТОВ "Бункермуз", яке володіє приміщенням за адресою Бульвар Шевченка, 1 у м. Тернополі, в якому здійснюється господарська діяльність.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити з викладених у ній мотивів, приходжу до наступних висновків.
Вважаю, причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною у зв”язку з отриманням постанови суду лише 03.12.2020 року, а тому апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 280 КупАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями, закріпленими вст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, оскільки він є обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується доказами у справі, а саме протоколом серії АПР18 № 715767 від 18 серпня 2020 року про адміністративне правопорушення; електронним рапортом від 15 серпня 2020 року; відеоматеріалами із ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (що розміщений за адресою по АДРЕСА_1 ) від 15 серпня 2020 року .
Доводи апелянта стосовно порушення права на захист, оцінюються судом критично, оскільки суд першої інстанції повідомляв про розгляд даної справи ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмаю від 28.08.2020 року (а.с. 17), а тому суд керувався ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 скористався правом на апеляційне оскарження та йому надана можливість використати весь обсяг прав передбачених законодавством.
Перевіряючи доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_1 не здійснює господарську діяльність у ТОВ "Бункермуз" у зв”язку з тим, що лише володіє приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , яке передав в оренду ТОВ "Буркіт" виходжу з наступного.
Як вбачається з витягу з ЄДР щодо інформації про юридичну особу ТОВ "БУНКЕРМУЗ" з поміж інших видів діяльності, якою займається дане ТОВ є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (яка є основною). Керівником даного ТОВ є ОСОБА_1 , який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори. В матеріалах адміністативної справи міститься наказ №1 від 20.06.2013 року який підтверджує те, що директором ТзОВ “БУНКЕРМУЗ” з 20.06.2013 року є ОСОБА_1 .
Подані стороною захисту докази, а саме наказ №8 про звільнення та переведення працівника залу бару " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 01.08.2019 року, підписаний директором ОСОБА_2 , наказ №10 про прийняття на роботу від 01.12.2017 року підписаний ОСОБА_2 , трудовий договір №32 від 01.12.2017 року підписаний ОСОБА_2 , вважаю такими що не спростовують винуватість ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення оскільки вони датовані до укладеного договору оренди приміщення між ТОВ "Буркіт" та ТОВ "Бункермуз" 30.12.2019 року та повноваження ОСОБА_2 з приводу можливості ним підписувати вищезазначені документи, суду не надано.
Здійснення підприємницької діяльності у приміщенні по АДРЕСА_1 виключно ТзОВ “Буркіт” з огляду на укладений між "Бункермуз" та ТОВ "Буркіт" договір оренди №1 від 30.12.2019 року, не доведено апелянтом під час рогляду справи у суді оскільки укладення договору оренди не виключає можливості здійснення ТОВ "Бункермуз" господарської діяльності в даному приміщенні, у договорі не конкретизовано чи дане приміщення здано в оренду повністю чи частково, а також чи діяв він на час скоєння адміністративного правопорушення чи його було розірвано .
Крім того, вказані документи є лише ксерокопіями, а тому не можуть бути допустимими доказами.
Також не зрозуміло, яким чином ТОВ "Буркіт", директором якого є ОСОБА_2 , могло видавати внутрішні накази щодо переведення та звільнення з роботи, а також укладати трудові договори, які стосувались працівників ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", оскільки в матеріалах справи наявний лише договір оренди №1 від 30.12.2019 року, на який посилається сторона захисту.
Слід зазначити, що під час складання адміністративних матеріалів працівниками поліції, ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо здійснення ТзОВ “БУНКЕМУЗ”, директором якого він є, господарської діяльності в приміщенні по вул.Шевченка,1 у м.Тернополі не висловлював.
З огляду на вищезазначне вважаю, що апеляційну скаргу адвоката Синюка А.С. в інтересах ОСОБА_1 слід відхилити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 слід залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити адвокату Синюка А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження.
В задоволенні апеляційної скарги адвоката Синюка А.С. в інтересах ОСОБА_1 - відмовити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя