Справа № 605/632/20Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О.
Провадження № 33/817/502/20 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
24 грудня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М.
за участю ОСОБА_1 та його захисника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2020 року,-
Постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста ) грн. 40 (сорок) коп.
Згідно з постановою суду, 25 жовтня 2020 року близько 02год. 05хв. ОСОБА_1 керував в с.Сільце Підгаєцького району Тернопільської області, транспортним засобом марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різким запахом алкоголю з ротової порожнини. Водій від проходження огляду для визначення степені алкогольного сп'яніння за допомогою прилада Драгер на місці зупинки та огляду в медичному закладі, у присутності двох свідків, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а справу щодо нього закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено право на захист, оскільки справу розглянуто без його участі.
Також посилається на відсутність у поліцейських визначених законом підстав для зупинки керованого ним транспортного засобу, на підтвердження чого наводить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2020 року, яким скасовано постанову від 25.10.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення вимог ПДР України.
Вважає не зазначення в постанові суду про притягнення його до адміністративної відповідальності відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис адмінправопорушення, підставою для визнання його недопустимим доказом.
Зазначає що у працівників поліції, які пропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп”яніння, не було спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, сертифікату відповідності з свідоцтвом про його повірку, відомостей із журналу реєстрації алкотестерів, про отримання працівником поліції ОСОБА_2 спеціального технічного засобу на патрулювання 25 жовтня 2020 року, а також те, що вони не проінформували його про порядок застосування цього технічного пристрою.
Посилається на відсутність в матеріалах справи доказів наявності проходження працівником поліції спеціальної підготовки проведення огляду водіїв на стан сп'яніння.
Вважає газоаналізатор Alcotest Drager 6820 №ARMK-0240 таким, що не дозволений до застосування, з огляду на те, що Наказ МВС України від 01.03.2010, №33 “Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовується в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху” втратив чинність на підставі Наказу МВС №1052 від 26.12.2018 року.
Зазначає, що всупереч вимогам Інструкції затвердженої наказом МОЗ та МВС від 09.11.2015 року №1452/735 працівником поліції не складено направлення його на огляд до найближчого закладу охорони здоров'я.
Вказує на порушення судом принципу безпосередності дослідження доказів у зв”язку з тим, що він не допитав свідків у судовому засіданні.
Також вбачає суперечність вимогам вказаної Інструкції у тому що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено його дій щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які проссили задовольнити подану апеляцію з викладених у ній мотивів, приходжу до наступних висновків.
Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме: даними, які містяться у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення серії БР № 021515 від 25.10.2020 року, що відповідає вимогам ст.256 КУпАП; письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких вони підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного пристрою на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, а також відмову від підписання протоколу; диску з відеозаписами з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом , та факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного пристрою на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі в присутності двох свідків та відмову від підписання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Даних вимог ПДР України ОСОБА_1 не виконав, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тому вважаю, що судом першої інстанції обгрунтовано визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта стосовно порушення права на захист у зв'язку із розглядом справи без його участі оцінюю критично, оскільки в матеріалах справи міститься рекомендований лист з повідомленням про вручення ОСОБА_1 судової повістки(а.с. 17), а тому суд, враховуючи вимоги ст.ст 277, 38 КУпАП, суд діяв відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП, згідно вимог якої присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою. Надання апелянтом інформації про те, що він отримав вказану повістку з запізненням не свідчить про недобросовісність дій судді місцевого суду, оскільки на наявному у матеріалах справи повідомленні міститься інформація про те, що ОСОБА_1 отримав її завчасно, до дати судового розгляду.
Крім цього ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження, де йому представлена можливість повністю використати весь обсяг прав, визначених законодавством.
Посилання апелянта на безпідставність його зупинки працівниками поліції спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом та копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАБ №233643 стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП. Представлене ним рішення про скасування даної постанови, яке не вступило в законну силу, не підтверджує спрямованості умислу працівників поліції на безпіставність зупинки керованого ним автомобіля.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність в постанові суду відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис поліцейськими хоча і є підставним, проте, не є настільки істотним порушенням вимог закону, яке слугувало б підставою для скасування рішення місцевого суду.
На долученому працівниками поліції до матеріалів справи відеозаписі з нагрудних камер поліцейських та з їх автомобіля чітко зафіксована процедура відмови водія від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп”яніння, тому сумніві у його об”єктивності не виникає.
Твердження апелянта про відсутність в працівників поліції спеціального технічного засобу, який дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, сертифікату відповідності з свідоцтвом про його повірку, відомостей із журналу реєстрації алкотестерів щодо отримання працівником поліції ОСОБА_2 спеціального технічного засобу на патрулювання 25 жовтня 2020 року, а також непроходження працівником поліції спеціальної підготовки щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння спростовуються матеріалами справи, крім того їх наявність чи відсутність не впливає на суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке полягало у його відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп”яніння .
Газоаналізатори Drager Alcotest 6820 віднесені до переліку зареєстрованих та внесених до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення засобів, затвердженого наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529, а тому доводи апелянта щодо неправомірності їх застосування не заслуговують на увагу.
Також необґрунтованими є доводи апелянта щодо порушення принципу безпосередності дослідження доказів, а саме посилання суду на письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки жодних клопотань про їх виклик у судове засіданні від апелянта не надходило, вимоги ст.266 КУпАП щодо їх присутності на місці зупинки транспорного засобу при відмові водія від огляду на стан алкогольного сп”яніння поліцейськими дотримано та у КУпАП не міститься жодних обмежень щодо можливості дослідження в якості доказів письмових пояснень.
З урахуванням наведеного, вважаю що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської обласі від 16 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя