ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2020 року м. Київ № 826/7255/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у місті Києві
про скасування вимоги №Ф-13974-23 від 08.11.2017
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про скасування вимоги №Ф-13974-23 від 08.11.2017.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що він є фізичною особою-підприємцем та з 01.01.2012 застосовує спрощену систему оплакування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку, водночас є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років з 1998 року, проте досягнув пенсійного віку (60 років) у 2005 році У зв'язку з наведеним позивач стверджує, що в силу положень частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З огляду на викладене дії відповідача щодо встановлення обов'язку позивача сплати такого внеску у 2017 році позивач вважає протиправними та, відповідно, вимога ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався, заяв / клопотань до суду не направляв.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки на день розгляду справи Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв'язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві).
Матеріали справи містять неодноразові звернення позивача до суду про пришвидшення розгляду справи у зв'язку з великим значенням вирішення спору по суті для відновлення порушених прав позивача.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 12.08.2008. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №732216 від 12.01.2012, виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, позивач обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012.
З 28.07.1998 позивачу призначена пенсія за вислугу років у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей. Відповідно до паспортних даних, ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_1 виповнилося 60 років.
Також згідно матеріалів справи, 08.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві була сформована та надіслана ФОП ОСОБА_1 вимога за № Ф-13974-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 21717,99 грн.
10.01.2018 позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві з проханням анулювати неправомірно нараховану суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску.
У відповідь на звернення позивача ГУ ДФС у м. Києві своїм листом №4657/Д/26-15-1303-10 від 13.02.2018 повідомило позивача, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій » внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема до пункту 4 частини четвертої статті 4 цього Закону, якою встановлено, що особи, зазначені, зокрема, у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначена норма набрала чинності з 01.01.2018. Враховуючи зазначене, з 01.01.2018 фізичні особи - підприємці, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звільняються від сплати єдиного внеску за себе. Таким чином, у ГУ ДФС у м. Києві відсутні підстави для анулювання боргу з єдиного внеску.
Наполягаючи на протиправності оскаржуваної вимоги № Ф-13974-23 від 08.11.2017, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом при вирішенні спору по суті враховується таке.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тут і далі - у відповідній редакції), пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Особам, які є інвалідами війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.
Відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у відповідній редакції) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами частини четвертої статті 4 цього ж Закону, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а як і постанові від 13.11.2018 у справі №809/127/18, викладаючи правову позицію у подібних правовідносинах наголошував, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують, відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За висновком Верховного Суду, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В силу частин першої - третьої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, законодавством визначено обов'язкову умову для добровільної сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка є пенсіонером та отримує пенсію - укладення такою особою договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріали справи не містять доказів укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, вимога ГУ ДФС України у м. Києві про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-13974-23 від 08.11.2017 у 2017 році є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що обрав спрощену систему оподаткування, і 19.11.2005 досяг віку, з якого призначається пенсія за віком.
Таким чином, позивач звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлений права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-13974-23 від 08.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21717,99 грн.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гриві 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська