ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 грудня 2020 року м. Київ № 640/24401/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши матеріали справи
за позовомОСОБА_1
доКиївської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення № 216 кадрової комісії №2 від 09.04.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури міста Києва від 09.09.2020 №1879к;
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення в суді управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва та органів прокуратури з 10.09.2020 або рівнозначній посаді в Київській міській прокуратурі;
стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.
Ухвалою суду від 22.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Від Офісу Генерального прокурора надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини дев"ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Згідно із частиною першою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд вирішує питання щодо провадження за яким буде розглядатися справа при відкритті провадження у справі.
Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати позовне провадження, в порядку якого буде розглядатись справа з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного та враховуючи зміст заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, в тому числі прокурори, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.
Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Керуючись положеннями ст.ст. 171, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Бояринцева