14 вересня 2020 року Справа № 160/6050/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з 24.09.2018 року протиправними;
- зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 24.09.2018 року з урахуванням періоду роботи у «Культурно-спортивному центрі «Сталь» заводу ім.Петровського на посаді керівника студії акторської майстерності «Маска» з 01.09.1995 по 31.05.2000 роки та всього періоду навчання у Рязанському культпросвітучилищі з 16.09.1981 по 09.01.1982 роки.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не врахував період роботи позивача з 01.09.1995 по 31.05.2000 у «Культурно-спортивному центрі «Сталь» заводу ім.Петровського на посаді керівника студії акторської майстерності «Маска», чим порушив конституційне право на соціальний захист щодо призначення пенсії на підставі наданих документів, а саме: трудової книжки, індивідуальних даних про застраховану особу, показниками свідків.
Ухвалою суду від 13.08.2020 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на відсутність законних підстав, оскільки запис у трудовій книжці внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня інформація про правонаступництво (перейменування) установи щодо періоду роботи керівником студії акторської майстерності «Маска» з 01.09.1995 по 31.05.2020, тому вказаний період не можливо врахувати до загального трудового стажу.
Вивчивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, їй відмовлено через недостатність страхового стажу, оскільки не враховано періоду навчання у Рязанському культпросвітучилищі з 16.09.1981 по 09.01.1982 роки, а також час роботи у «Культурно- портивному центрі «Сталь» заводу ім.Петровського з 01.09.1995 по 31.05.2000.
09.04.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про підтвердження стажу за засвідченнями двох свідків.
04.07.2019 року рішенням комісії підтверджено період роботи у «Культурно-спортивному центрі «Сталь», проте стаж не підтверджено, оскільки відсутні відомості щодо перейменування підприємства.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України (ч.1 ст.46 Конституції України).
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058 (далі - Закон №1058), пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії з 01.01.2018 року за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, зокрема, час навчання на денному відділенні у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (до 01.01.2004 року).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Частиною 2 ст.24 зазначеного закону встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз зазначених правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов'язок щодо проставлення печатки при звільненні працівника та внесення достовірної інформації у належний спосіб покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що час навчання у зазначених закладах підтверджується дипломами, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії управління Пенсійного фонду розглядає не пізніше 10 днів з дня їх надходження та приймає рішення про призначення (перерахунок) або відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Отже, Пенсійний фонд призначає пенсію відповідно наданих документів та має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, посилається на відсутність інформації у трудовій книжці щодо правонаступництва (перейменування) установи, а згідно записів трудових книжок наданих свідками вбачається, що вони працювали у «Культурно-спортивному центрі «Стиль», а не у студії акторської майстерності «Маска».
Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком необхідно встановити факт роботи останньої у «Культурно-спортивному центрі «Сталь» заводу ім.Петровського на посаді керівника студії акторської майстерності «Маска», а для цього необхідно звернутись до суду загальної юрисдикції, оскільки розгляд справ щодо підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав здійснюється місцевими загальними судами (ст.315 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач відповідно ч.2 ст.2 КАС України, діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована така відмова.
Суд вважає, необґрунтованими та передчасними позовні вимоги позивача.
Згідно частин 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлені позивачем вимоги не є обґрунтованими та передчасні, а тому позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова