30 листопада 2020 року Справа № 160/7973/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) №0400-0305-8/41415 від 10.06.2020 року в призначенні пенсій по інвалідності 3 групи відповідно до ст.32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи період роботи в “Дніпродзержинському госпрозрахунковому плодово-овочевому комбінаті” з 18.11.1982 року по 03.02.1983 року.
- зобов'язання відповідача призначити пенсію по інвалідності з 04.03.2020 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що звернулась до відповідача за призначенням пенсії по інвалідності, проте отримала відмову у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Крім того, зазначено про неможливість зарахування до загального стажу період з 18.11.1982 по 03.02.1983 роки, оскільки на першій сторінці трудової книжки неможливо прочитати назву підприємства на печатці, тому необхідно надати відповідну довідку. Разом з тим, позивач вказує, що з Архівного управління Кам'янської міської ради неможливо надати довідку на підтвердження трудового стажу, оскільки документи підприємства на довгострокове зберігання не надходили, тому вважає дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи до загального страхового стажу такими, що порушують право на соціальний захист.
Ухвалою суду від 27.10.2020 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на відсутність у позивача необхідного стажу роботи для призначення пенсії по інвалідності, також зазначив, що за розрахунком стажу позивача зараховано період з 13.08.1980 по 12.08.1983 по догляду за дитиною до 3 років, тому спірний період роботи враховано до загального стажу, який складає 13 років 04 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до діючого законодавства.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та надала необхідні документи.
Відповідач листом №0400-0305-8/41415 від 10.06.2020 відмовив у призначенні пенсії, оскільки за наданими документами, загальний страховий стаж складає 13 років 04 місяці 12 днів. Також, період роботи з 18.11.1982 по 03.02.1983 роки неможливо зарахувати до загального стажу, оскільки на першій сторінці трудової книжки неможливо прочитати назву підприємства на печатці.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності. За наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Статтею 45 Закону №1058-IV встановлені строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, а саме: п.2 визначає, що пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.п.2, 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз зазначених правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов'язок щодо проставлення печатки при звільненні працівника та внесення достовірної інформації у належний спосіб покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З наданого до матеріалів справи розрахунку стажу ОСОБА_1 вбачається, що до загального страхового стажу останньої зараховано період з 13.08.1980 по 12.08.1983 по догляду за дитиною до 3 років, а відтак спірний період роботи з 18.11.1982 по 03.02.1983 вже враховано до загального страхового стажу, який складає 13 років 4 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності згідно ч.1 ст.32 Закону №1058-IV, оскільки особи яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявністю такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова