19 червня 2020 року Справа № 160/8747/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) №Ф-5429-50/67 від 13.11.2018 року, якою визначено до сплати суму суму єдиного внеску у розмірі 15'819грн. 54коп.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог зазначає, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.04.1997 року, однак довгий час не здійснював підприємницьку діяльність, про що повідомив податкову інспекцію. Тривалий проміжок часу ОСОБА_1 не здавав будь-яку звітність та не сплачував відповідні податки та внески, оскільки фактично припинив господарську діяльність. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу. Внесок нараховується на визначену самостійно суму доходу і гранично обмежений. У фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Крім того, вважає, що відповідачем порушено строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, що свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю відповідної вимоги.
Ухвалою суду від 13.04.2020р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на те, що відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування. При цьому, абз.2 п.2 ст.7 цього Закону визначено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з даними інформаційної системи контролюючого органу позивачу нарахований єдиний соціальний внесок та відповідно до приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449, на загальну суму боргу у розмірі 15' 819грн. 54коп. винесено вимогу, оскільки обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску, тому відповідач зазначає, що вимога є такою, що винесена виключно на законних підставах.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований 15.04.1997 як фізична особа-підприємець.
За даними інтегрованої картки наданої відповідачем до відзиву, 12.02.2018 позивачу було нараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448,00грн. (704 грн.*12 місяців), за 2018 рік у сумі 9828,72грн. (819,06 грн.*12 місяців).
Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15' 819грн. 54коп., тому відповідачем винесено вимогу №Ф-5429-50/67 від 13.11.2018 року.
Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон № 2464).
Частиною 1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з вимогами ч.12 ст.9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Проаналізувавши вище викладені норми Закону №2464, суд дійшов висновку, що платники єдиного внеску зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок не менше за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, твердження позивача, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі, спростовується вище викладеними нормами чинного законодавства.
Разом з тим, приписами ч.3 ст.9 Закону №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого), відповідно до цього Закону, нараховується єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25 Закону №2462).
Недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. (частина 1 статті 1 Закону №2464).
Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів. (Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, контролюючий орган, на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу, формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Однак, згідно з матеріалами справи, вимогу про сплату боргу (недоїмки) сформовано на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області 13.11.2018 року за періоди: 2017 рік, 2018 рік, тобто, з порушенням законодавчо встановлених строків для прийняття відповідних вимог.
Згідно з п.2 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року № Ф-5429-50/67 сформована з порушенням вимог Закону №2462 та строків, встановлених Інструкцією №499, тобто, з порушенням процедури нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, а тому, є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява є обгрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768грн. 40коп., що підтверджується квитанцією №72726 від 09.09.2019 року, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) №Ф-5429-50/67 від 13.11.2018 року, якою визначено до сплати суму суму єдиного внеску у розмірі 15' 819грн. 54коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова