ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2020Справа № 910/10670/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі"
про звернення стягнення на предмет застави
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача Єфіменко А.О. (адвокат);
від відповідача Волощук Р.А. (адвокат);
від третіх осіб не з'явилися.
В судовому засіданні 08.12.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 22.12.2020 року.
22 липня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (позивач) надійшла позовна заява № 194 від 15.07.2020 року до ОСОБА_1 (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку у рахунок часткового погашення заборгованості за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011, перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (ЄДРПОУ 42682150, 01601, м. Київ, площа Спортивна, 1, корпус А, р/р для повернення боргу: № НОМЕР_1 в АТ "Банк Січ"), яка станом на 22 лютого 2019 року складає: 459 871,33 грн., звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 та підтверджується листом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, шляхом продажу з прилюдних торгів.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" зобов'язання за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року, у зв'язку з чим позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" перед ТОВ "Стар Інвестмент Ван" за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року, яка станом на 22.02.2019 року складає 459 871,33 грн., звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 та підтверджується листом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, шляхом продажу з прилюдних торгів.
У зв'язку з тим, що відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою, Господарський суд міста Києва звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вищевказаної особи.
10 серпня 2020 року через відділ діловодства суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит суду.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 10.08.2020 року по 21.08.2020 року у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі суд вирішує після виходу з відпустки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10670/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2020 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі".
21.09.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 24.09.2020 року судом оголошувалася перерва.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 20.10.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/10670/20 до судового розгляду по суті на 10.11.2020 року.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання у даній справі, призначене на 10.11.2020 року не відбулося, судове засідання призначено на 01.12.2020 року, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 30.10.2020 року.
В судових засіданнях 01.12.2020 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 08.12.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представники третіх осіб в судове засідання 08.12.2020 року не з'явилися.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк», як кредитодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі", як позичальником, укладено договір банківського кредиту № 162-K/11. З врахуванням додаткових угод до вказаного договору сума кредиту складала - 700 000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитом - 25%; строк повернення кредиту - до 25 вересня 2015 року.
Виконання позичальником зобов'язань за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року забезпечене договором застави, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» та ОСОБА_2 , посвідчений 28.09.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. за реєстровим номером № 3425.
Предметом застави є транспортний засіб: марка - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого м. Київ, МРЕВ-9 ДАІ ГУ-УМВС України 02 березня 2006 року.
Вартість предмету застави (в редакції додаткового договору № 1 від 11.10.2013 року) становить 59 700,00 грн.
В п. 1.1. договору визначено, що предмет застави забезпечує виконання зобов'язання позивальника за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюється договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. такими, що збільшують розмір основного зобов'язання/змінюють порядок його виконання).
Підпунктом 3.1.2. договору застави передбачено, що у разі невиконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором та/або за цим договором застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (у т.ч. вилучити предмет застави як у заставодавця так і в третіх осіб).
Заставодержатель має право за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги) (п. 3.1.4. договору застави).
За умовами п. 3.1.5. договору, якщо у разі звернення стягнення на предмет застави суми, одержаної від його реалізації, буде недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право отримати суму, якої недостає, з іншого майна заставодавця.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
При цьому сторони вправі обирати та погоджувати будь-які умови договору, які необхідні сторонам для належного виконання правочину та не суперечать вимогам чинного законодавства відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України.
Тобто зміст спірного Договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
При цьому застава завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем зобов'язання. Законодавством розрізняється застава, надана боржником, та застава, надана третьою особою (майновим поручителем).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про заставу" застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Згідно із статтею 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу").
Частиною першою статті 584 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Частинами третьою, четвертою статті 577 Цивільного кодексу України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
07.04.2015 року постановою Правління Національного Банку України № 217 Публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 70 від 07.04.2015 року з 08.04.2015 року в ПАТ «Укргазпромбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію.
14.09.2015 року Постановою Правління Національного Банку України № 602 у ПАТ «Укргазпромбанк» відкликано банківську ліцензію, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 168 від 14.09.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.
24.01.2019 року відбувся аукціон № UA-EA-2018-12-21-000021-р з продажу пулу активів банків, що ліквідуються, та складається з активів 21 банку (прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, векселів, а також дебіторської заборгованості), № лоту F170GL38061, замовником якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
Відомості про зазначений аукціон, його підготовку, проведення та результати є публічною інформацією з вільним режимом доступу, що розміщена в мережі Інтернет на вебпорталі ProZorro.Продажі за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-12-21000021-b.
У складі зазначеного лоту № F170GL38061 містилися активи ПАТ «Укргазпромбанк», зокрема і право вимоги за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року.
Переможцем аукціону (покупцем вказаного лоту) стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» (новий кредитор).
19.02.2019 року новим кредитором у повному обсязі сплачено на користь ПАТ «Укргазпромбанк» (первісного кредитора) за придбані права вимоги.
22.02.2019 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» укладено договір № 65 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк відступив, а новий кредитор прийняв у власність права вимоги до боржників первісного кредитора, зазначених у додатку № 1, зокрема права вимоги до ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року.
27.02.2019 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Недоступом Д.В. за реєстровим номером № 83, на підставі якого новим кредитором прийнято у власність права вимоги до боржників первісного кредитора, які зазначені у додатку № 1, зокрема права вимоги до ОСОБА_2 за договором застави б/н від 28.09.2011 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповнення до вказаного договору, тощо.
Рішенням № 5 учасника ТОВ «ЕйПіЕс Україна» від 30.05.2019 року здійснено зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіEc Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван".
На підставі вищевказаних договорів ТОВ "Стар Інвестмент Ван" набуло статусу нового заставодержателя за договором застави (транспортного засобу) від 28.09.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. за реєстровим № 3425.
Позивач зазначає, що ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" зобов'язання за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року не виконало та не повернуло грошові кошти у визначений даним кредитним договором строк.
Згідно листа № 31/26-313АЗ від 26.05.2020 року Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві автомобіль RENAULT MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі НОМЕР_2 , 16.06.2016 року перереєстровано на нового власника - ОСОБА_1 .
Відповідно положень ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому з приписами вказаної статті кореспондуються норми ст. 19 Закону України "Про заставу", згідно якого за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Випадки, коли заставодержатель набуває права стягнення на предмет застави, визначені сторонами в розділах 3, 4 договору застави.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.
Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
З огляду на законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов'язання, заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета застави.
В постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 910/17648/18 визначено, що зазначена відповідальність заставодавців не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідних договорах застави, адже початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 591 Цивільного кодексу України, визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду (тобто обов'язкове визначення вартості не передбачається у рішенні суду).
Згідно з частиною першою статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
За змістом ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" зобов'язань за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року, то в силу приписів ст. 589 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та п. 3.1.4. договору застави у позивача виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу майна шляхом звернення стягнення.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Так, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження зокрема шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечив, з підстав пропуску строків позовної давності до заявлених позовних вимог. На думку відповідача строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з боржника сплинув 25.09.2018 року, оскільки зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Позивач проти доводів відповідача заперечив, мотивуючи це тим, що 15.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною вчинено виконавчий напис та запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб: марка - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого м. Київ, MPEB-9 ДАІ ГУ-УМВС України 02 березня 2006 року, примусове виконання якого здійснювалося Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві.
04.10.2016 року старшим державним виконавцем Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бердар М.М. було винесено постанову про розшук майна боржника.
Головним державним виконавцем Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Штойка Л.Р. 27.09.2019 року винесено постанову від про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», з підстав того, що боржник чи транспортний засіб боржника не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що шляхом пред'явлення до примусового виконання виконавчого напису від 15.09.2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною Враховуючи, та враховуючи дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу було перервано перебіг строку позовної давності, оскільки метою звернення стягнення на транспортний засіб за виконавчим написом в межах виконавчого провадження ВП № 52347311 було примусово змусити боржника виконувати свої зобов'язання перед стягувачем за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року.
Таким чином, суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності факту переривання перебігу позовної давності, та, відповідно, вважає відсутніми підстави для застосування позовної давності до спірних вимог.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" зобов'язань за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року та встановлене в п. 3.1.4. договору застави право застоводержателя звернути стягнення на предмет застави, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить вжити заходів щодо збереження предмету застави шляхом передачі його в управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" до моменту його реалізації.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Законодавцем передбачено, що такий перелік, зазначений в частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16 ЦК України).
Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У тих випадках, коли спеціальна норма закону установила інший, ніж визначений статтею 16 ЦК України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадку, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.
Відтак обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Встановивши відсутність правових та фактичних підстав позову, суд відмовляє в його задоволенні повністю.
За таких обставин, в частині заявлених позовних вимог про вжиття заходів щодо збереження предмету застави шляхом передачі його в управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" до моменту його реалізації позивачем невірно обрано спосіб захисту.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. В рахунок часткового погашення заборгованості за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року, перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (ідентифікаційний код 42682150, адреса: 01601, м. Київ, площа Спортивна, 1, корпус А, р/р для повернення боргу: № НОМЕР_1 в АТ "Банк Січ"), яка станом на 22 лютого 2019 року складає: 459 871,33 грн., звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ), шляхом продажу з прилюдних торгів.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (ідентифікаційний код 42682150, адреса: 01601, м. Київ, площа Спортивна, 1, корпус А) судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.12.2020р.
Суддя О.В. Котков