ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2020Справа № 910/11951/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/11951/20
За позовом Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія"
до Торгово-промислової палати України
про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача: Семенов С.В.;
від відповідача: Суткович М.А.
Комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Торгово-промислової палати України про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що, у зв'язку із введенням карантину та відповідних обмежувальних заходів на території України, у позивача виникли форс-мажорні обставини, які полягають у неможливості здійснювати своєчасно виплати по основній сумі субкредиту відповідно до графіку погашення до договору про субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014. Проте, відповідач безпідставно відмовив у видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин за заявою № 01110/974 від 13.05.2020 КП "Міськтепловодоенергія" за договором про субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014, відтак позивач звернувся за захистом порушених прав до суду та просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Торгово-промислової палати України щодо відмови у видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин за заявою № 01110/974 від 13.05.2020 КП "Міськтепловодоенергія" за договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014;
2) зобов'язати Торгово-промислову палату України повторно розглянути заяву "Міськтепловодоенергія" № 01110/974 від 13.05.2020 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями з урахуванням досліджених обставин справи в судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 позовну заяву КП "Міськтепловодоенергія" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали.
14.09.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яка подана у визначений судом строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.10.2020.
29.09.2020 на електронну пошту Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, обґрунтоване значною відстанню, часом та витратами на дорогу представника, а також складною епідемічною ситуацією в Україні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
19.10.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позову заперечує.
Судове засідання 22.10.2020 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 повідомлено учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання у справі на 12.11.2020.
09.11.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив
11.11.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Присутній у підготовчому засіданні 12.11.2020 представник відповідача не заперечував щодо відкладення розгляду та просив надати йому час для підготовки заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 26.11.2020.
25.11.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив; від позивача - клопотання про проведення підготовчого засідання у справі без участі представника позивача та призначення справи до судового розгляду по суті.
26.11.2020 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі № 910/11951/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою системи EasyCon.
Присутній у підготовчому засіданні 26.11.2020 представник відповідача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2020.
Присутній у судовому засіданні 10.12.2020 представник позивача, який приймав участь в засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon", позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 10.12.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
КП «Міськтепловоденергія» звернулося до Торгово-промислової палати України із заявою №01 10/974 від 13.05.2020 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями.
Листом №705/05-5.4 від 20.05.2020 Торгово-промислова палата України повідомила позивача про відсутність підстав для засвідчення форс-мажорних обставин, зазначивши, що керуючись П.П. 6.9, 6.14 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин №44(5) від 18.12.2014 (далі по тексту - Регламент) не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за заявою 00 110/974 від 13.05.2020.
Позивач вважає відмову у видачі Торгово-промисловою палатою України сертифікату про визнання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протиправною з наступних підстав.
20.11.2014 між КП «Міськтепловоденергія» та Кам'янець-Подільською міською радою, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерством фінансів України укладено договір про субкредитування, відповідно до п.2.1 якого Міністерство фінансів України (далі - Субкредитор) крекредитує КП «Міськтепловоденергія» (далі - Субпозичальник) частину коштів Позики (далі - Субкредит) у сумі 13 361 000 доларів США та включає початкову разову комісію (0,25% від суми Субкредиту, що складає 31 000 доларів США), на платній, зворотній, строковій основі, а Субпозичальник зобов'язується використовувати надані кошти відповідно до умов цього договору, угоди про позику, виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором, повернути отриману суму Субкредиту, в тому числі початкову разову комісію, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, нараховані згідно з положенням цього договору. Міністерство зобов'язується належним чином виконувати функції відповідального виконавця Проекту, зокрема, забезпечити виконання належать до компетенції Субкредитора та Субпозичальника, в тому числі забезпечувати залучення до виконання Угоди про позику та Проекту інші державні органи відповідно до їх компетенції, прийняття у разі потреби відповідних нормативно-правових актів, забезпечити належне провадження Субпозичальником договору та, в межах своєї компетенції, належне виконання умов Угоди про позику та цього договору, здійснювати контроль за належним впровадженням Проекту та інше.
Розділом V договору про субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014 встановлено, що сторони не вважаються такими, що не виконали умов цього договору та вимог Угоди про Позику. У разі настання форс-мажорних обставин - непередбачених подій, що відбуваються незалежно від волі і бажання сторін договору (війна, блокада, страйк, пожежа, аварія, поводок, інше стихійне лихо, заборона експорту (імпорту), валютні обмеження або інші обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, у тому числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним державним органом тощо). Форс-мажорні обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, що видані Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом.
Згідно положень ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ визначено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) на усій території України установлено карантин та передбачено обмежувальні заходи, пов'язані із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Також, відповідно до положень Закону України від 17.03.2020 №530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» внесено зміни, доповнивши перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Крім того, зазначеним Законом встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі (підпункт 4, 5 пункту 3 Прикінцевих положень Закону). Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Факт встановлення обмежувальних заходів у зв'язку з введенням карантину на території України також підтверджується рішеннями виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, зокрема № 150-р від 12.03.2020 про запобігання поширенню на території міста Кам'янця-Подільського коронавірусу COVID-19 (в тому числі прийняті зміни № 180-р від 02.04.2020): № 151-р від 12.03.2020 про заходи щодо обмеження безконтрольного відвідування громадянами приміщень міської ради; № 229 від 19.03.2020 про заходи щодо запобігання поширенню на території міста гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в тому числі прийняті зміни №230 від 23.03.2020); 0231 від 24.03.2020 про перевезення медичних працівників до закладів охорони здоров'я: №232 від 25.03.2020 про забезпечення засобами індивідуального захисту, дезінфікуючими засобами та засобами медичного призначення.
Таким чином, позивач вважає, що введення карантину та відповідних заходів на території України прямо вказує на виникнення форс-мажорної обставин, яка полягають у неможливості позивача здійснювати своєчасно виплати по основній сумі Субкредиту відповідно до графіка погашення до договору про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014.
З огляду на викладене, просить суд визнати протиправною бездіяльність Торгово-промислової палати України щодо відмови у видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорної обставини за заявою №01 10/974 від 13.05.2020 КП «Міськтепловоденергія» за договором про субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014 та зобов'язати Торгово-промислову палату України повторно розглянути заяву КП «Міськтепловоденергія» №0110/974 від 13.05.2020 про засвідчення форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання фізичних осіб за договірними зобов'язаннями.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили)є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили(далі - Регламент).
Відповідно до п. 6.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) (із змінами та доповненнями, внесеними Рішеннями Президії ТПП України від 26 квітня 2016 року № 11(6), від 28 вересня 2016 р. № 15 (13), від 23 лютого 2017 р. № 20 (1)), від 24 травня 2017 р. № 23(5), 16 липня 2018 року №36(4), від 12 травня 2020 року №56 (7) (далі - Регламент), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності.
Згідно з п. 6.3 Регламенту заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (Додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою.
У заяві, зокрема, зазначається, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форсмажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості.
Відповідно до п. 6.9 Регламенту, надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:
надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);
непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання відповідного обов'язку);
невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/ix наслідків);
причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
Як встановлено судом, у заяві, поданій ТПП, позивач посилався на неможливість погашення основної суми Субкредиту відповідно до графіка погашення за договором про субкредитування № 13010-05/102 від 20 листопада 2014 року, укладеним з Міністерством фінансів України у зв'язку з карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Проте, позивачем не було доведено наявності між встановленим КМУ карантином та неможливістю погашення сум Субкредиту відповідно до графіка погашення причинно-наслідкового зв'язку.
Жодних документів, які підтверджують неможливість та обмеження/заборону здійснення фінансових операцій (сплати), у зв'язку із зазначеними обставинами, а також зазначеного договору, позивачем відповідачу надано не було.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.
Обмежено діяльність певних підприємств, однак установи банків під час карантину здійснювали платіжні операції, що означає наявність у позивача об'єктивної можливості здійснити платежі.
Позивач як на підставу неможливості виконати зобов'язання у заяві про засвідчення форс-мажорних послався на свій фінансовий стан, при цьому не надав жодних доказів, що його б підтверджували.
Віднесення карантину до переліку форс-мажорних обставин та винесення КМУ та іншими державними органами постанов щодо зазначеного не означає автоматичне звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності та не є беззаперечою підставою для видачі ТПП відповідного сертифікату про форс-мажорні обставині. Необхідним є доведення, що порушення зобов'язання (умов договору) сталося внаслідок запроваджених обмежень у встановленому законом порядку.
При цьому, суд зазначає, що будь-які затримки оплати послуг позивача з боку споживачів послуг з водопостачання не підпадає під визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), так як не є надзвичайними і непередбачуваними обставинами. Водночас, вплив карантинних заходів на споживачів не стосується договірних відносин між Позивачем і Субкредитором.
Пунктом 6.14. Регламенту передбачено, що у разі, якщо за результатом розгляду заяви і наданих документів вбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) недостатньо обґрунтовані або відсутні підстави/умови для засвідчення (передбачені п. 6.5., 6.9. Регламенту) і т.п., ТПП України/регіональна ТПП надсилає заявникові відповідь про відкладення розгляду заяви для можливості надання додаткових пояснень, документів, доказів тощо або про відмову в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за встановленою формою (Додаток № 9 до Регламенту).
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у відповідності з Регламентом та правомірно відмовив позивачу в засвідченні форс-мажорних обставин.
Суд також зазначає, що Законом України "Про торгово-промислові палати України" саме до компетенції відповідача віднесено вирішення питання чи є вказані у поданій позивачем заяві обставини форс-мажорними (обставини непереборної сили) і в цьому випадку суд не вправі замість Торгово-промислової палати України надавати оцінку викладеним позивачем в заяві обставинам як форс-мажорним (обставинам непереборної сили).
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.03.2018 у справі 910/7036/17.
З огляду на викладене суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Торгово-промислової палати України щодо відмови у видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорної обставини за заявою №01 10/974 від 13.05.2020 КП «Міськтепловоденергія» за договором про субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014.
Також, суд відмовляє в задоволенні вимоги про зобов'язання Торгово-промислової палати України повторно розглянути заяву КП «Міськтепловоденергія» №0110/974 від 13.05.2020 про засвідчення форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання фізичних осіб за договірними зобов'язаннями, з огляду на наступне.
Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
Також, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Оскільки, Регламентом не передбачено можливості ТПП повторно розглядати заяви, щодо яких вже винесено рішення, вимога про зобов'язання Торгово-промислової палати України повторно розглянути заяву КП «Міськтепловоденергія» №0110/974 від 13.05.2020 не є належним способом захисту.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2020.
Суддя А.І. Привалов