ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/465/20
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,
(у зв'язку з відрядженням судді Разюк Г.П., склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №535 та протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020)
секретар судового засідання Станкова І.М.,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Бондаревський О.М. ,
від Одеської міської ради - Танасійчук Г.М.,
від ТОВ «Варда Плюс» - Салімоненко О.С. (адвокат), Ігнатенко М.П. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020
за позовом Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3
до:
1. Одеської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Варда Плюс»
про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку, -
В лютому 2020 року Перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 (далі Прокурор)звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради та ТОВ «Варда Плюс» (далі ТОВ) в який просить суд:
- визнати незаконним рішення Одеської міської ради №3678-VII від 19.09.2018 «Про надання дозволу ТОВ «Варда Плюс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією»;
- визнати незаконним рішення Одеської міської ради №4457-VII від 20.03.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду ТОВ «Варда Плюс»;
- визнати недійсним договір оренди землі №397 від 06.08.2019 року;
- зобов'язати ТОВ «Варда Плюс» повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 0,6844 га.
Позов обґрунтований тим що спірна земельна ділянка надана ТОВ для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, якого фактичного за зазначеною адресою не існує.
Крім цього, прокурор зазначив, що на спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, загальною площею 303,1 кв.м., право власності на які ТОВ набуло на підставі іпотечного договору від 26.03.2018. Загальна площа земельної ділянки, на якій розташовані зазначені нежитлові будівлі, складає 3690 кв.м. (0,3690 га). Однак, в проекті землеустрою щодо відведення ТОВ «Варда Плюс» земельної ділянки відсутнє обґрунтування збільшення площі земельної ділянки до 0,6844 га, у зв'язку з чим позивач вважає, що Одеською міською радою безпідставно, у поза конкурентний спосіб, в порушення ст. 120,134 Земельного кодексу України, передано ТОВ земельну ділянку площею 0,6848 га, більша частина якої ніколи не перебувала в користуванні зазначеного Товариства та була вільна від будь-якої забудови.
Також, позивач зазначає, що згідно відомостей державного земельного кадастру та умов договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ на спірну земельну ділянку встановлено наступні обмеження у використанні:
водоохоронна зона; прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах (площа земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження - 0,6844 га; зона особливого режиму забудови.
Таким чином, розташування спірної земельної ділянки у зоні рекреаційного призначення не виключає режим її використання з врахуванням обмежень, встановлених ст. 90 Водного Кодексу України. Проте, на спірній земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти, передбачені ст. 90 ВК України.
Враховуючи викладене, на думку прокурора, Одеською міською радою спірна земельна ділянка, в порушення норм Земельного кодексу України, Водного кодексу України, виділена для цілей, які не відповідають вимогам діючого законодавства щодо використання земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги.
Крім цього, Одеською міською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення) та надано її в оренду ТОВ за відсутності необхідного погодження Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, що передбачено ч. 3 ст. 186-1 ЗК України.
Отже, прокуратура вважає, що порушення Одеською міською радою вимог законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Прокурор, як позивач у справі, не підтвердив свої доводи про безпідставне, значне перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ та не спростував того факту, що визначена у проекті землеустрою площа є необхідною для обслуговування об'єкту нерухомості. Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано належний ТОВ на праві власності об'єкт нерухомого майна, належить до земель комунальної власності. Право користування попереднього власника нерухомого майна спірною земельною ділянкою в установленому законом порядку оформлено не було.
Також, судом встановлено що спірна земельна ділянка на підставі оскаржуваних рішень Одеської міської ради надана ТОВ саме в оренду, що дозволено нормами ч. 4 ст. 59 ЗК України з урахуванням дотримання обмежень, встановлених законом.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка була отримана ТОВ в оренду в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур. А отже, відповідальність за вказані процедури у жодному випадку не може покладатися на ТОВ, яке розраховувало на їх належність та легітимність.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Прокурор звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не прийнято до уваги, що відповідно до оспорюваних рішень ради та умов договору оренди земельної ділянки ТОВ надано в оренду земельну ділянку під обслуговування вже існуючого яхт-клубу, а не під нове будівництво яхт-клубу, проте документів, що підтверджують існування такої гідротехнічної споруди як яхт-клуб надано не було, в матеріалах справи належні та допустимі докази цього факту відсутні.
Крім цього, апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги та не надано оцінки в судовому рішенні доводам Прокурора, що відповідно до Генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015, Плану зонування території (зонінгу) м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016, спірна земельна ділянка розташована в рекреаційний зоні активного відпочинку Р-2п (пляжі) (в більшій частині), в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-3п (парки, сквери бульвари та інші озеленені території, що активно використовуються населенням для відпочинку), в межах проектної прибережної захисної смуги.
Також в апеляційній скарзі прокурор звертає увагу суду, що ТОВ отримало в оренду земельку дiлянку у розмірах, що перевищують площу належних йому будівель, однак за приписами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсягах та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.
На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним обставинам та письмовим доказам, що призвело до невірного застосування ст. 1861 Земельного Кодексу України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 16.12.2020 року.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» 9далі ГО), яка не брала участі у справі в суді першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі, остання просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду від 18.11.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО, об'єднано з апеляційною скаргою Прокурора в одне провадження та призначено до розгляду на 16.12.2020.
07.12.2020 до суду від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційні скаргу, в якому остання просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін у зв'язку з тим, що затверджений оскаржуваними рішеннями у договорі оренди вид використання земельної ділянки повністю відповідає положенням містобудівельної документації. Також, Одеська міська рада звернула увагу суду на те що оскаржені рішення є актами індивідуальної дії, а тому вичерпали свою дію шляхом державної реєстрації за відповідним суб'єктом речового права на користування переданої йому земельної ділянки. При цьому, положення даних рішень жодним чином не стосуються громадської організації, з врахуванням чого не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти для неї будь-які права чи обов'язки.
09.12.2020 до суду від ТОВ надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких останнє просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, оскільки ГО «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» не зазначає, на які її права та інтереси вплине рішення у даній справі, а апеляційна скарга прокуратури є необґрунтованою та безпідставною.
Ухвалою суду від 16.12.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» закрито, оскільки апеляційним судом встановлено, що оскаржене рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки зазначеної організації не вирішувалися, у зв'язку з чим, судова колегія переглядає в апеляційному порядку, тільки апеляційну скаргу прокуратури.
Представник прокуратури в судовому засіданні 16.12.2020 надав пояснення в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню, рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні 16.12.2020 представники Одеської міської ради та ТОВ надали пояснення, в яких заперечували проти апеляційної скарги Прокурора та просили суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.1960 рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 349 «Об отводе земельных участков государственным организациям под строительство», було вирішено відвести Спортивному товариству «Динамо» при УВС Одеського Облвиконкому земельну ділянку площею до 1000-1200 кв.м, з розташованими на ній будівлями на прибережній захисній смузі на кордоні із пляжем санаторію «Росія», для організації водної станції, без права капітального будівництва, без огородження ділянки та берегової смуги, для забезпечення вільного доступу трудящих до моря (п. 2 рішення) (т.1, а.с. 38).
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:48:001:0010, розташована за адресою м. Одеса, Французький бульвар 1/5 належить на праві комунальної власності територіальної громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, має загальну площу 0,6844 га.
Нежитлові будівлі, загальною площею 303,1 кв.м. з 13.07.2018 належать на праві приватної власності ТОВ на підставі іпотечного договору від 26.03.2018р., укладеного із Громадською організацією «Одеська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. зареєстровано в реєстрі за №1617, що підтверджується Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №195480941 від 02.01.2020 року(т.1 а.с.22-31).
Рішенням Одеської міської ради від 19.09.2018 №3678-VII надано дозвіл ТОВ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією (т.1 а.с.12-13).
Проект землеустрою був розроблений за завданням ТОВ Приватним підприємством «Одесгеосервіс» (т.3 а.с.37-239).
Рішенням Одеської міської ради від 20.03.2019 №4457-VII вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ на 10 років, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, затверджено проект договору оренди (т.1 а.с.14-16).
На підставі вказаного 06.08.2019 між Одеською міською радою та ТОВ укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., зареєстрований в реєстрі за №397 (т.1 а.с.17-21).
Щодо позовних вимог про визнання незаконними рішень Одеської міської ради №3678-VII від 19.09.2018 та №4457-VII від 20.03.2019, судова колегія зазначає наступне.
Судова колегія зазначає, що розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 29.03.2012 № 284/А-2012 «Про визначення місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області» (у редакції розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 04.07.2017 № 549/А-2017) (т.1, а.с.60-67), яке втратило чинність 19.09.2019, проте було чинним на момент прийняття оскаржуваних рішень Одеської міської ради та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки та від 19.09.2019 № 1131/А-2019 «Про визначення місць облаштування пристаней, причалів, баз для стоянки і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області» (т.1 а.с.54-59), на які посилається прокурор у позові, не обліковують яхт-клуби на території Одеської області, а визначають місця, в яких облаштовуються об'єкти базування в межах прикордонної смуги або контрольованого прикордонного району, які в свою чергу спочатку повинні пройти відповідну реєстрацію в Морській адміністрації у визначеному в них порядку.
Тобто, відсутність у переліку місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області, визначеному у вищезазначених розпорядженнях Одеської обласної державної адміністрації, не свідчить про відсутність яхт-клубу за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 1/5, як стверджує позивач, а може свідчити лише про те, що на момент видання вказаних розпоряджень яхт-клуб за вказаною адресою не пройшов усіх необхідних процедур згідно вимог законодавства для набуття статусу саме бази для стоянки маломірних суден, зокрема, реєстрації в Морській адміністрації.
При цьому перелік документів, що подається для проходження такої реєстрації, свідчить про необхідність попереднього одержання, зокрема акту відводу земельної ділянки. Вказане дозволяє зробити висновок, що отримання земельної ділянки у користування передує та є необхідним для набуття об'єктом статусу бази-стоянки, що спростовує доводи позивача про те, що для отримання земельної ділянки з метою її подальшого використання для експлуатації яхт-клубу його місце розташування має міститися у переліку, затвердженому облдержадміністрацією.
Крім цього, в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ наявний Акт огляду земельної ділянки, складений відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (т.1 а.с.52), з якого вбачається що 04.09.2018 проведено огляд земельної ділянки, яка відповідно до наданих графічних матеріалів має площу 0,8000 га. За результатами візуального обстеження встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходяться будівлі, споруди, місця для збереження човнів.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив доводи прокурора, що площа наданої земельної ділянки ТОВ для обслуговування існуючих нежитлових будівель необґрунтовано збільшена з 0,3690 га до 0,6844 га, адже прокурор не довів належними доказами, яка саме площа спірної земельної ділянки необхідна для обслуговування нерухомості, що знаходиться на вказаній земельній ділянці та належить ТОВ. При цьому, землевпорядною організацією ПП «Одесгеосервіс» був розроблений проект землеустрою щодо відведення ТОВ земельної ділянки площею саме 0,6844 га (т.3 а.с.37-239). Вказаний проект був погоджений Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (висновок № 01-11/4525-239пз від 14.11.2018) (т.3 а.с.173-155), а також Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (висновок № 11739/82-18 від 28.11.2018) (т.3 а.с.176-177), у тому числі щодо меж і розміру земельної ділянки, розрахованого, зокрема, на підставі Відомості вирахування площ угідь в розрізі землекористувача (т.3 а.с.140-142).
Також, судова колегія із загального аналізу статей 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу дійшла висновку, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об'єкти. При цьому такі земельні ділянки або права на них в силу частини 2 статті 134 ЗК не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Щодо порушення земельного та водного законодавства Одеською міською радою при прийнятті оскаржуваних рішень, а також відсутність необхідного погодження Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, що передбачено ч. 3 ст. 1861 ЗК України, судова колегія зазначає, що земельна ділянка площею 0,6844 га. знаходиться у прибережній захисній смузі Чорного моря у м. Одесі. Водночас, вказане жодним чином не свідчить про протиправність оскаржуваних рішень. Так, за змістом ч.4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Аналогічні положення встановлені ч.3 ст.85 ВК України.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, площею 0,6844 га. на підставі оскаржуваних рішень Одеської міської ради надана ТОВ саме в оренду, що дозволено нормами ч. 4 ст. 59 ЗК України з урахуванням дотримання обмежень, встановлених законом.
При цьому, як в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду так й в договорі оренди вказаної враховані та зазначені всі обмеження для здійснення на ній господарської діяльності, встановлені законом.
Отже, передача в оренду ТОВ земельної ділянки здійснювалася з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив прокурору в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними рішень Одеської міської ради №3678-VII від 19.09.2018 та №4457-VII від 20.03.2019.
Стосовного позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі №397 від 06.08.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Судова колегія враховує що вказані вимоги є похідними від вимог прокурора про визнання незаконними рішень Одеської міської ради №3678-VII від 19.09.2018 та №4457-VII від 20.03.2019 в задоволенні яких було відмовлено, а отже підстави для визнання недійсним договору оренди землі відсутні та судом правомірно було відмовлено в задоволенні позову в цій частині.
Також, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання повернути Одеській міській раді спірну земельну ділянку є похідними від позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено прокурору та суд апеляційної інстанції погодився з господарським судом. У зв'язку з цим, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання повернути Одеській міській раді спірну земельну ділянку та суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимог в цій частині. При цьому, суд вірно звернув увагу прокурора, що зобов'язання одного відповідача виконати певні дії на користь іншого відповідача господарським процесуальним законодавством не передбачено.
Щодо доводів прокурора, що судом першої інстанції не надано оцінки що відповідно до Генерального плану міста Одеси, плану зонування території (зонінгу) м. Одеса, спірна земельна ділянка розташована в рекреаційний зоні активного відпочинку Р-2п (пляжі) та в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-3п, в межах проектної прибережної захисної смуги, судова колегія зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 22.10.2018 № 01-18/2049 (т.1 а.с.39) спірна земельна ділянка буде відноситись до земель рекреаційного призначення. Однак, згідно з ч.4 ст. 59 ЗК України та ч.3 ст.85 ВК України громадянам та юридичним особам можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
Доводи апеляційної скарги, що ТОВ отримало в оренду земельку дiлянку у розмірах, що більше ніж в 22 рази перевищують площу належних йому будівель та посилання прокурора на ДБН, судова колегія вважає помилковими, оскільки ДБН це будівельні норми, яких необхідно дотримуватись при будівництві, однак в даній справі іншій предмет спору, який не стосується будівництва. Так, спірна земельна ділянка була надана в оренду ТОВ не для будівництва, а для експлуатації та обслуговуванні нежитлових будівель які розташовані на спірній земельній ділянці (п. 5.1. Договору оренди).
При цьому, судовою колегією враховано, що при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ використовувався технічний паспорт на нежитлові будівлі за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, виготовлений на замовлення ГО «Одеська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» станом на 02.02.2018 (т.3 а.с.146-153). Так, з плану земельної ділянки, що міститься у вказаному технічному паспорті, вбачається, що розташовані на ній будівлі знаходяться на певній відстані одна від одної, тобто не являються єдиним об'єктом, що потребує наявності під'їздів та проходів на місцевості до кожної із будівель, а отже визначити площу земельної ділянки, що є необхідною для їх експлуатації, можливо лише за допомогою спеціальних знань. Загальна площа земельної ділянки під будівлями у вказаному технічному паспорті не визначена. Також судова колегія зазначає, що жодний нормативний акт не встановлює порядку визначення або нормативу розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування об'єктів нерухомого майна.
Щодо посилань Прокурора на лист Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 19.12.2019 №5955/05-41/5712.
Дійсно, згідно листа Департаменту (т.1 а.с.47-48), проект землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ земельної ділянки, площею 0,6844 га, на розгляд Департаменту не надходив, висновки про погодження документації із землеустрою не надавались. У вказаному листі зазначено, що ПП «Одесгеосервіс» листом від 18.12.2018 зверталось до Департаменту про надання інформації щодо необхідності погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6844 га. в оренду ТОВ за рахунок земель рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, за результатом розгляду якого Департаментом листом від 28.12.2018 № 8388/05-45/5741 надано відповідь відповідно до до компетенції Департаменту не входить погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель рекреаційного призначення.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 1861 Земельного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення ТОВ спірної земельної ділянки був погоджений Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (висновок № 01-11/4525-239пз від 14.11.2018) (т.3 а.с.173-155), а також Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (висновок № 11739/82-18 від 28.11.2018) (т.3 а.с.176-177). Отже, спірна земельна ділянка була отримана в оренду ТОВ в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, а отже відповідальність за вказані процедури у жодному випадку не може покладатися на ТОВ, яке розраховувало на їх належність та легітимність.
Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.12.2020.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Принцевська Н.М.
Савицький Я.Ф.