Постанова від 15.12.2020 по справі 922/2875/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 922/2875/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року

по справі №922/2875/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс"

про стягнення 52 379 548,35 грн. в частині розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги,

за участю представників сторін:

від позивача - Ковальчук Т.О., за ордером,

від відповідача - Корнелюк В.В., за ордером,

господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул. Театральна, 18, суддя Павленко Н.А., повний текст складено 22.10.2020 року,

У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/3787/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова Група Лігал Фінанс" про стягнення 1359500,00 грн. та вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Фізичної особи-підприємця Кривошеєва Олександра Івановича про стягнення 52379548,35грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 позовні вимоги до ТОВ "Таврида-Плюс" та ФОП Кривошеєва О.І. про стягнення 52379548,35грн., що є майновою шкодою в результаті загибелі рисових культур, виділено у самостійне провадження. Справі присвоєно № 922/2875/18.

Ухвалою від 22.10.2018, справу № 922/2875/18, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, передано за підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою від 20.03.2019 Господарського суду Херсонської області провадження у справі, в частині позовних вимог до ФОП Кривошеєва О.І., було закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку із відмовою позивача від позову у цій частині.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 у задоволенні позову до ТОВ "Таврида-Плюс" відмовлено. Заяву відповідача про розподіл судових витрат задоволено частково. Постановлено стягнути з ТОВ "Агро-Тріус" на користь ТОВ "Таврида-Плюс" суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 550000,00 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного суду від 22.01.2020 рішення від 10.10.2019 у справі № 922/2875/18 в частині розподілу судових витрат в розмірі 550000 грн. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2020 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 у справі №922/2875/18 в частині розподілу судових витрат ТОВ "Таврида-Плюс", пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 550000,00 грн. скасовано.

Справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року по справі №922/2875/18 (Павленко Н.А.) вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" витрат на професійну правничу допомогу по справі № 922/2875/18 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" 165 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" у стягненні 1 213 068 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" від 13.11.2020 (вх.№1431/20) про поворот виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 по справі № 922/2875/18 задоволено частково. В поворот виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 по справ № 922/2875/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" 385 000,00 грн.

Приймаючи рішення, суд визнав акт прийому-передачі виконаних робіт №77 від 31.07.2018 таким, що не є належним доказом, який дає змогу суду виокремити витрати на правничу допомогу які понесені відповідачем у зв'язку з розглядом справи №922/2875/18 та які понесенні в межах справи №922/3787/17 у зв'язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог, створення штучної підсудності у м.Харкові, відкликання довіреності на власного представника, відкликання позову в суді першої інстанції та які стосуються розгляду справи №922/2875/18, тому відмовлено у задоволенні вимог ТОВ "Таврида-Плюс" про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 1074781грн.

Щодо акту виконаних робіт (наданих послуг) №40 від 15.04.2019 (т.13, а.с.78) в якості доказів понесених судових витрат на суму 303287грн., судом встановлено, що ТОВ "Агро-Тріус" не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості понесених витрат у розмірі 138 287грн., в свою чергу, відповідач належним чином обґрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат на правничу допомогу в цій частині, який загалом складає 165000грн., що складає 110 годин витраченого адвокатським об'єднанням часу для надання правничої допомоги по справі №922/2875/18.

З огляду на часткове задоволення заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, враховуючи що на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 ТОВ "Агро-Тріус" перерахувало ТОВ "Таврида -Плюс" 550000грн., судом першої інстанції здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 по справі №922/2875/18 шляхом стягнення з ТОВ "Таврида-Плюс" на користь ТОВ "Агро-Тріус" грошових коштів у розмірі 385000грн., тобто різниці між сумою, стягнутою з ТОВ "Агро-Тріус" на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 по справі №922/2875/18 та сумою ухваленою до стягнення з ТОВ "Агро-Тріус" при новому розгляді справи в частині витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області у справі № 922/2875/18 від 20.10.2020 р. в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та відмови стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" 1 213 068 грн. витрат на професійну правничу допомогу і часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус'' від 13.11.2020 (вх.№1431/20) про поворот виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 по справі №922/2875/18 та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному обсязі, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро- Тріус" в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду в повному обсязі по справі № 922/2875/18.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував ст.126 ГПК України та не надав належної оцінки доводам наведеним відповідачем в обґрунтування заяви про розподіл судових витрат, невірно провів аналіз попередніх судових рішень у справі та трактував їх у розрізі нормам законодавства.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно трактував Постанову ВС у справі №922/3787/17 від 18.06.2019 р., як таку що взагалі вказує на те, що витрати за актом прийому передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 не підлягають задоволенню і зробив незаконний висновок у спірному рішенні від 20.10.2020 р., не прийнявши вказаний акт в якості належного доказу на підтвердження витрат на правову допомогу понесених відповідачем в межах справи №922/2875/18.

В Постанові ВС у справі № 922/3787 /17 від 18.06.2019 р. чітко зазначено, що заява про розподіл судових витрат відповідача, подана у справі № 922/3787/17, підлягає розгляду в рамках справи № 922/2875/18.

Крім того, в додатку № 2 від 01.12.2017 р. до Договору про правову допомогу, чітко вказано, що сторони обумовили правову допомогу за правовий супровід справи №922/3787/17 в господарському суді Харківської області, де і розглядалася заява позивача про збільшення позовних вимог і рішення суду першої інстанції по суті вказаної заяви було прийнято 10.04.2018 р., переглянуто в апеляції та скасовано 22.08.2018 р. і здійснено відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог в окрему справу №922/2875/18 ухвалою суду від 18.10.2018 р.

Тобто з хронології процесуальних документів суду та судових процесів у справі №922/3787/17 зрозуміло, що додаток 2 від 01.12.2017 р. та акт виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 р. на суму 1 074 781 грн. було укладено сторонами узгоджено, виконано та оплачено, саме під час розгляду справи № 922/3787/17 з моменту винесення судом ухвали господарського суду Харківської області про прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог (ухвала суду від 23.11.2017 р.) та до моменту відокремлення вказаної заяви позивача у справу № 922/2875/18 (ухвала суду від 18.10.2018 р.) саме в цей період укладався додаток № 2 узгоджувався та виконувався акт № 77 та був оплачений відповідачем.

Додаткова угода № 6 була укладена сторонами 22.10.2018 р., в ній чітко вказано, що вказана додаткова угода укладена на надання правової допомоги у справі № 922/2875/18, яка буде розглядатися господарським судом Херсонської області.

За доводами апелянта, відхиляючи акт № 77 від 31.07.2018 р на суму 1 074 781 грн., суд першої інстанції не врахував, що акт вже був підставою розподілу судових витрат у даній справі та за рішенням суду першої інстанції від 10.10.2019 р. суд частково задовольнив заяву позивача про розподіл судових витрат та стягнув з позивача на користь відповідача 550 000 грн. судових витрат.

При цьому, ні суд першої інстанції, ні апеляційної, ні Верховний суд, не заперечували, що судові витрати за актом № 77 від 31.07.2018 р. підлягають розгляду саме в рамках справи № 922/2875/18 та не заперечували проти прийняття до уваги акту № 77 від 31.07.2018 р., а лише ВС в постанові від 16.06.2020 р. вказав, що перегляд розміру слід здійснити з врахуванням практики ВС та об'єктивно визначити розмір таких витрат.

Слід звернути увагу апеляційного суду, що суд першої інстанції так і не виконав вимоги зазначені в Постанові ВС у даній справі від 16.06.2020 р., які є обов'язковими для виконання для суду першої інстанції під час перегляду справи.

З викладених підстав, ТОВ «ТАВРИДА-ПЛЮС» вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, вважає, що суд апеляційної інстанції повинен надати належну оцінку наданим послугам адвокатів за актом виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 р. та здійснити розподіл судових витрат, шляхом стягнення суми витрат в розмірі 1 074 781 грн. з позивача на користь відповідача, оскільки дії позивача під час розгляду справи №922/3787/17 з подачі заяви про збільшення позовних вимог в листопаді 2017 р. мали необґрунтований характер, про що свідчать результати розгляду справи №922/3787/17 та відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог в окрему справу №922/2875/18.

Відповідач вважає, що в рамках розгляду справи №922/3787/17 та справи № 922/2875/18 позивач зловживав власними процесуальними правами, однак судом першої інстанції під час прийняття рішення від 20.10.2020 р. не прийнято вищевказаних доводів відповідача.

Позивач вказував у заявах про розподіл судових витрат, що з метою захисту власних прав, з моменту порушення відповідного кримінального провадження та подачі заяви позивачем від 23.11.2017 р. про збільшення позовних вимог (в рамках справи № 922/3787/17) та залучення співвідповідачем у справі ТОВ «Таврида-Плюс», відповідач вимушений був укласти договір з адвокатами № 19/10/17 від 19.10.2017 р. та укладати додатки та додаткові угоди до нього щодо супроводу кримінального провадження та судових справ з цього приводу в судах та правоохоронних органах.

Слід звернути увагу апеляційного суду, про що представники ТОВ «Таврида¬Плюс» (відповідача) наголошували також і у судових засіданнях в м. Харкові, що витрати на правничу допомогу в розмірі 1 074 781 грн. виникли у відповідача до моменту відокремлення заяви позивача від 23.11.2017 р. про збільшення позовних вимог в окрему справу №922/2875/18 в жовтні місяці 2018 р., що підтверджується перерахуванням коштів в липні місяці 2018 р. та підписанням акту виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 р.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру витрат на правову допомогу за актом № 40 від 15.04.2019 р. з 303 287 грн. до 165 000 грн.

Щодо нарад вказаних в акті № 40 з Клієнтом з приводу відносин з позивачем, які виникли в 2017 році, за доводами апелянта, суд першої інстанції не вірно трактує речення з акту виконаних робіт та вказує на те, що у 2018 році та наприклад в 2019 р. не могли проходити наради адвокатів з працівниками Клієнта, щодо відносин з позивачем, які виникли в 201 7 році.

Слід звернути увагу апеляційного суду, що до цього часу триває розгляд справи №922/2875/18 предметом якої є розподіл судових витрат (які беруть свій початок зі справи №922/3787/17), предметом спору відповідно якої є стягнення збитків з відповідача за нібито потраву врожаю в 2017 р. У зв'язку з чим всі відносини позивача та відповідача і надання правової допомоги у зв'язку з цим виникли саме в результаті інциденту, який виник в 2017 р.

Також неодноразово адвокати відповідача знайомилися з матеріалами справи №922/2875/18, про що свідчать клопотання про ознайомлення від 15.07.2019 р., від 15.10.2020 р. та інші та відмітки в матеріалах справи про ознайомлення з матеріалами справи адвокатів відповідача. Зважаючи на те, що справа складається з більше ніж десяти томів, час на ознайомлення необхідно чималий, тому 15 000 грн. це десять годин роботи адвоката, на ознайомлення з матеріалами справи це не великий розмір оплати, адвокати спокійно могли витрати цей час лише на одне ознайомлення.

Суд першої інстанції помилково вважає, що підготовка до судового засідання взагалі не повинна відбуватися, тому не прийняв до уваги часи зазначені адвокатами на підготовку до судових засідань в розмірі 30000 грн., однак на кожному судовому засіданні по слуханню справи № 922/2875/18, яких було більше десяти, був присутній один або два адвоката відповідача, що підтверджується журналами судових засідань, до судового засідання, елементарно підготуватися займає біля 1 години, а то і 2 і 3 години, зважаючи на тривалість і складність розгляду справи № 922/2875/18, відповідач вважає, що сплачує кошти адвокатам 1500 грн. за годину в надії, що вони будуть приходити на засідання суду підготовлені, а не в якості слухачів.

Відповідач вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні витрат на послуги адвокатів за актом № 40 у розмірі 138 287грн.

Для відповідача справа № 922/2875/18 мала не аби який резонанс, на протязі часу з грудня 2017 р. по лютий 2018 р. намагався накласти арешт на всі активи відповідача (подаючи неодноразово заяви про забезпечення позову), таким чином намагаючись заблокувати та паралізувати діяльність підприємства відповідача, з метою позбавлення його можливостей захищатися від рейдерського нападу, тому правовий супровід справи був вимушеним та обов'язковим.

Позивач розуміє, що його дії відносно відповідача є необґрунтованими, про це свідчить не оскарження рішення суду першої інстанції по суті, а лише в частині витрат на професійну правничу допомогу, сплата 550000 грн. яка вже відбулась. Слід звернути увагу апеляційного суду, що саме внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідач на протязі трьох років втягнутий в розслідування надуманих позивачем кримінальних проваджень, в тому числі ініційованого позивачем щодо доведення до банкрутства ТОВ «ТАВРИДА-ПЛЮС», яке також закрите на сьогодні, втягнутий у слухання штучно створених позивачем судових справ, весь цей час відповідач ніс ризики та фінансові витрати, втрачав контрагентів, ділову репутацію та не міг отримати кредитів від банків, зважаючи на інформацію в ЄР ДР та ЄДРСР, не міг нормально планувати та здійснювати фінансово-господарську діяльність та терпів інших незручностей у зв'язку з надуманими обвинуваченнями позивача.

Про складність справи вказують розмір позовних вимог, визначення підсудності справи, наявність більше 13 томів у справі, безліч процесуальних заяв та клопотань сторін у справі, неодноразове направлення справи до судів апеляційної та касаційної інстанції, тощо.

При цьому, відповідач вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення від 20.10.2020 р. не дослідив належним чином обставини та доводи наведені відповідачем, необґрунтовано та без врахування норм законодавства зменшив розмір витрат на правову допомогу, яку реально поніс з вини позивача, відповідач у справі, у зв'язку з чим відповідач вважає, що справа повинна бути переглянута судом апеляційної інстанції та по суті заяви відповідача про розподіл судових витрат повинно бути прийнято обґрунтоване рішення у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі № 922/2875/18 та призначено до розгляду на 15 грудня 2020 року о 10:30 годині.

Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, розгляд справи №922/2875/18 призначено на 15 грудня 2020 року о 10-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.

Відзив на апеляційну скаргу, заяви чи клопотання до суду не надходили.

В судовому засіданні 15.12.2020 року представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу - без задоволення; представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ "Агро-Тріус" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Консалтингова Група Лігал Фінанс" грошових коштів в розмірі 1359500,00 грн.

Підставою позовної вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1359500,00 грн з посиланням на приписи ст.ст.173, 175, 179 Господарського кодексу України та ст.ст.252, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов'язальне право, визначено невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг від 20.12.2016, зокрема п. 2.1 договору, у зв'язку з чим відповідач мав понести відповідальність, передбачену п. 8.6 договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі №922/3787/17 за вказаним позовом.

23.11.2017 до господарського суду Харківської області позивачем в рамках справи №922/3787/17 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд прийняти збільшення позовних вимог, а саме: стягнути з ТОВ "Таврида-Плюс" майнову шкоду у розмірі 52 379 548,35 грн; стягнути солідарно з ТОВ "Таврида-Плюс" та ТОВ "Консалтингова Група Лігал Фінанс" грошові кошти у розмірі 1 359 500,00 грн.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Таврида-Плюс" майнової шкоди в розмірі 52 379 548,35 грн. позивач посилався на те, що у період часу з 10 по 15 червня 2017 року невстановленими особами з числа службових осіб та працівників ТОВ "Таврида-Плюс", умисно, шляхом використання літаків АН-2 підприємства із застосуванням хімічної речовини було вчинено отруєння рисових культур на полях ТОВ "Агро-Тріус" № 1-6, розташованих на території с.Бабенківка Каланчацького району Херсонської області, в результаті чого відбулася загибель рисових культур та спричинено майнову шкоду ТОВ "Агро-Тріус" в особливо великих розмірах. Як на підставу вказаної позовної вимоги, позивач посилався на приписи ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2017 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про збільшення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" майнової шкоди у розмірі 52 379 548,35 грн. Одночасно вирішено питання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" до участі у справі у якості співвідповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2018 залучено в якості співвідповідача ФОП Кривошеєва О.І.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2018 по справі №922/3787/17 в позові відмовлено частково.

Залишено позов без розгляду в частині стягнення на користь позивача: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-плюс" майнової шкоди у розмірі 52 379 548,35 грн.; солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова Група Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1 359 500,00 грн, а також судових витрат. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 219 607,50 гривень сплаченого за платіжним дорученням № 690 від 13 листопада 2017 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 по справі №922/3787/17 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кривошеєва Олександра Івановича та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида - Плюс" про приєднання до апеляційної скарги задоволено частково. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2018 у справі № 922/3787/17 скасовано. Справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" (вх.№29205 від 09.10.2018) в частині роз'єднання позовних вимог. Роз'єднано позовні вимоги у справі №922/3787/17, виділивши позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення майнової шкоди в розмірі 52 379 548, 35 грн в самостійне провадження. Визначено розгляд інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" здійснювати в межах провадження у справі № 922/3787/17. Визначено питання про передачу виділених позовних матеріалів за підсудністю розглянути в межах новоствореної справи. Справі присвоєно №922/2875/18.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2018 справу №922/2875/18 на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України передано за підсудністю до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою від 20.03.2019 Господарського суду Херсонської області провадження у справі, в частині позовних вимог до ФОП Кривошеєва О.І., було закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку із відмовою позивача від позову у цій частині.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року по справі №922/2875/18 у задоволенні позову до ТОВ "Таврида-Плюс" відмовлено. Заяву відповідача про розподіл судових витрат задоволено частково. Постановлено стягнути з ТОВ "Агро-Тріус" на користь ТОВ "Таврида-Плюс" суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 550000,00 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного суду від 22.01.2020 рішення від 10.10.2019 у справі № 922/2875/18 в частині розподілу судових витрат в розмірі 550000 грн. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2020 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 у справі №922/2875/18 в частині розподілу судових витрат ТОВ "Таврида-Плюс", пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 550000,00 грн. скасовано.

Справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Приймаючи постанову, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав на наступне:

- суди належним чином не виконали вимоги законодавства щодо врахування при розподілі судових витрат критеріїв, визначених у частині 4 статті 126 і частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в наведених постановах Верховного Суду, підстав для відступу від яких Суд не вбачає;

- всупереч вимогам частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України та висновкам Верховного Суду суд першої інстанції не навів жодної оцінки викладеним у клопотанні аргументам позивача, які стосуються реальності та розумності розміру адвокатських витрат за вказаними позиціями, їх дійсності та необхідності з урахуванням конкретних обставин розгляду справи. Зокрема, суд першої інстанції не зазначив про мотиви відхилення доводів позивача про необґрунтованість витрат на підготовку до судових засідань кваліфікованих адвокатів, витрат на підготовку адвокатських запитів, заяв і клопотань через ненаведення їх переліку для визначення необхідного часу для їх підготування, доказового значення в цій справі тощо, завищення витрат на підготовку заяви про приєднання до апеляційної скарги, яка, на думку Позивача, є за змістом ідентичною відповідній апеляційній скарзі.

- задовольняючи заяву у частині стягнення з Позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 550000,00грн, суд першої інстанції, окрім висновку про обґрунтованість суми витрат у розмірі 307500,00грн, зазначив лише про підтвердження доказами участі адвокатів у судових засіданнях у Господарському суді Харківської області та водночас визнав витрати відповідача дещо завищеними. Але суди не вказали, з чого складається решта присудженої до стягнення суми витрат на правову допомогу та, відповідно, чи є такі витрати реальними, а їх розмір розумним, зокрема, з огляду на кількість годин, що є обґрунтованою для обчислення судових витрат на участь адвокатів у вказаних відповідачем судових засіданнях. Тобто, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у наведених постановах, суди першої та апеляційної інстанцій конкретно не зазначили, які саме витрати у цій частині підлягають та не підлягають відшкодуванню з певних мотивів. Доводи позивача в зазначеній частині жодної правової оцінки також не отримали.

Отже, враховуючи вказівки касаційного суду та межі доводів та вимог апеляційної скарги, справа №922/2875/18 розглядається в частині розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді Господарським судом Харківської області справи №922/3787/17, ТОВ "Таврида-Плюс" разом з відзивом, поданим у підготовчому засіданні у справі №922/3787/17, подало попередній розрахунок судових витрат, а саме витрат на правову допомогу на суму 1074781грн.(т.4, а.с.116). При цьому ТОВ "Таврида-Плюс" вказало, що заявлена до стягнення сума обрахована з суми позовних вимог та складає 2% від заявленої до стягнення суми.

У подальшому після виділення позовних вимог ТОВ "Агро-Тріус" до ТОВ "Таврида-Плюс" про стягнення майнової шкоди в розмірі 52379548,35грн. в самостійне провадження, з присвоєнням номеру справи №922/2875/18 та передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Херсонської області, ТОВ "Таврида-Плюс" подавши відзив на позов (т.8, а.с.159-226) зазначило про збільшення витрат на правову допомогу на 303287грн., оскільки справа розглядається з 23.11.2017. ТОВ "Таврида-Плюс" вказало, що витрати на правову допомогу будуть складати 1378068грн.

17.04.2019 ТОВ "Таврида-Плюс" було подано заяву про розподіл судових витрат (т.13, а.с.67-90) і стягнення з позивача 1378068грн. судових витрат на правову допомогу адвокатів.

ТОВ "Таврида-Плюс" вказує, що витрати на правничу допомогу в розмірі 1074781грн. виникли у ТОВ "Таврида-Плюс" до моменту відокремлення заяви позивача від 23.11.2017 про збільшення позовних вимог в окрему справу №922/2875/18 в жовтні 2018, що підтверджується перерахуванням коштів в липні 2018 та підписанням акту виконаних робіт №77 від 31.07.2018.

ТОВ "Таврида-Плюс" вважає, що у зв'язку з порушенням саме позивачем правил об'єднання позовних вимог у справі №922/3787/17, витрати на професійну правничу допомогу, які виникли при розгляді справи №923/3787/17 мають бути розподілені судом при розгляді справи №922/2875/18, оскільки вони також виникли у зв'язку з розглядом судом заяви про збільшення позовних вимог позивача від 23.11.2017, яка у подальшому і була відокремлена у справу №922/2875/18.

В обґрунтування своєї позиції щодо стягнення заявленої суми судових витрат в якості доказів ТОВ "Таврида-Плюс" було надано:

- копію договору №19/10/17 від 19.10.2017 про надання правової допомоги (т.13, а.с.70-72);

- копію додатку №2 від 01.12.2017 до договору про надання правової допомоги від 19.10.2017 (т.13, а.с.73);

- копію рахунку на оплату №77 від 27.07.2018 (т.13, а.с.74);

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №77 від 31.07.2018 (т.13, а.с.75);

- виписку по особовому рахунку від 16.04.2019 (т.13, а.с. 76);

- копію додаткової угоди №6 від 22.10.2018 до договору про надання правової допомоги від 19.10.2017 (т.13, а.с.77);

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №40 від 15.04.2019 (т.13, а.с.78);

- копію рахунку на оплату №40 від 15.04.2019 (т.13, а.с.79);

- накази на відрядження (т.13, а.с. 80-86);

-виписка по особовому рахунку від 24.07.2020 (т.14, а.с.27);

05.07.2020 за вх.№2/1579/19 від ТОВ "Агро-Тріус" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу (т.13, а.с. 111-147).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Таврида-Плюс" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Дудченко, Корнелюк та Партнери" (адвокатське об'єднання) був укладений договір №19/10/17 від 19.10.2017 про надання правової допомоги (далі - Договір).

За умовами п.1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, зокрема, представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах (п.2.1.3 договору).

Сторони узгодили, що юридичну допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в національній валюті, шляхом щомісячного переказу суми коштів, обумовленої в додатку №1 до договору, на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання, моментом зарахування оплати, є момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання (п.4.1. договору).

Додаток №1 відповідачем не було надано до матеріалів справи.

Відповідно до п.4.7. договору, сума вказана в п.4.1 договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

За результатами надання юридичної допомоги може складатися акт приймання-передачі виконаних робіт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість (п.4.4. договору).

Відповідач та адвокатське об'єднання у п.4.8. договору узгодили, що в акті зазначеному в п.4.4. сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами складеного акту.

01.12.2017 ТОВ "Таврида-Плюс" та Адвокатським об'єднанням "Дудченко, Корнелюк та Партнери" уклали додаток №2 до Договору (далі - Додаток №2).

В преамбулі означеного Додатку № 2 вказано, що останній укладений у зв'язку із позовною заявою поданою ТОВ "Агро-Тріус" до господарського суду Харківської області про стягнення збитків.

Відповідно до п.1 та п.2 Додатку №2 за правову допомогу, щодо підготовки до розгляду справи №922/3787/17, аналізу документів та вибір правової позиції, участь у судових засіданнях, щодо ведення вказаної справи, відповідно до умов договору №19/10/17 від 19.10.2017, клієнт зобов'язується після закінчення розгляду справи в апеляційній інстанції додатково, крім суми щомісячної оплати, зазначеної в Додатку №1 до договору, виплатити одноразово адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 2% від суми позову - 1074781грн., шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок об'єднання. Додаткові витрати, які будуть виникати під час ведення справ, погоджені з клієнтом, компенсуються окремо на підставі наданого рахунку.

Фактично ТОВ "Таврида -Плюс" в якості доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу надано:

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №77 від 31.07.2018 на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 1074781грн.

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №40 від 15.04.2019 (т.13, а.с.78) в якості доказів понесених судових витрат на суму 303287грн.

Досліджуючи підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу за актом виконаних робіт (наданих послуг) №77 від 31.07.2018, колегія суддів доходить наступних висновків.

31.07.2018 ТОВ "Таврида-Плюс" та Адвокатським об'єднанням "Дудченко, Корнелюк та Партнери" підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) №77. (Т.13 А.С.75)

В означеному акті сторони зазначили, що останній складений про те, що сторони на підставі договору №19/10/17 від 19.10.17 та додатків і додаткових угод виконали роботи (надали послуги), а саме:

- правова допомога з грудня 2017 по липень 2018.

Додаткові послуги, додаток №2 від 01.12.2017 до договору №19/10/17, а саме супровід судової справи №922/3787/17 в господарському суді Харківської області складається з почасової оплати роботи адвокатів об'єднання, з розрахунку 1 година роботи адвоката - 1500,00 грн. та 1080,35 грн 1 година роботи адвоката у відрядженні з розрахунку погодинної оплати, враховуючи час на проїзд;

- правовий терміновий аналіз документів під час вивчення ситуації (3 адвоката по 18 годин) - 81000,00 грн;

- участь у нарадах з клієнтом і його працівниками (3 адвоката по 12 годин) - 54000,00 грн;

- підготовка адвокатських запитів (22 години) - 33000,00 грн;

- проведення адвокатського опитування (2 адвоката по 5 годин) - 15000,00 грн;

- підготовка заяв і клопотань (3 адвоката по 28 годин) - 126000,00 грн;

- підготовка до судових засідань (3 адвоката по 14 годин) - 63000,00 грн;

- участь у судових засіданнях у м. Харкові (відрядження адвоката до м.Харкова 05.12.2017, 14.12.2017, 16.01.2018, 01.02.2018, 13.03.2018, 20.03.2018, 22.03.2018, 10.04.2018 - загалом 8 засідань, з дорогою до м. Харкова та в зворотному напрямку 3 доби (72 години) 8x72 по 1080,35 грн) - 622281,00 грн;

- витрати на відрядження до м. Харкова (1 поїздка мінімум 1000 грн) - 8000 грн;

- підготовка відзиву на позов, додатків до відзиву на позов, додаткових пояснень, заперечень на клопотання (29 годин) - 43500,00 грн;

- підготовка заяви про приєднання до апеляційної скарги (8 годин) - 12000 грн;

- відправка кореспонденції - 2000 грн;

- участь у розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференцїї (2 адвоката приблизно 5 годин) - 15000 грн.

Згідно з Актом №77 адвокати витратили відповідно до Додатку №2 загалом 871 годину на суму 1074781,00 грн.

Грошові кошти в зазначеному розмірі сплачені Відповідачем на рахунок адвокатського об'єднання на підставі рахунку №77 від 27.07.2019, що підтверджується копією виписки банку за липень 2018 року про зарахування відповідної суми коштів від Відповідача на рахунок адвокатського об'єднання.

Частиною 5 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд серед іншого враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи та чи пропорційні ці витрати до предмета спору.

Тобто, законодавцем конкретизовано, що судові витрати повинні бути пов'язані з розглядом конкретної справи.

В постанові Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц колегією суддів зазначено, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.

В акті виконаних робіт (наданих послуг) №77 від 31.07.2018 вказано, що надано було додаткові послуги, а саме супровід судової справи №922/3787/17 в Господарському суді Харківської області.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 по справі №922/3787/17 зазначив, що відповідно, обставини, пов'язані, зокрема, з подання заяви про збільшення позовних вимог, створення штучної підсудності у м. Харкові, відкликання довіреності на власного представника, відкликання позову в суді першої інстанції, як свідчення недобросовісності дій позивача, та наслідки вчинення відповідних дій стосуються розгляду окремої судової справи №922/2875/18 та можуть бути предметом розгляду у зазначеній справі з дотриманням усіх правил юрисдикції та підсудності "судом, встановленим законом".

Відповідно, судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь позивача майнової шкоди в розмірі 52379548,35 грн також мають бути розглянуті в межах судової справи №922/2875/18.

Тобто Верховний Суд вказав у постанові від 18.06.2019 по справі №922/3787/17, що не всі витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем при розгляді справи №922/3787/17 мають бути розглянуті в межах справи №922/2875/18, а саме витрати пов'язані, зокрема, з подання заяви про збільшення позовних вимог, створення штучної підсудності у м. Харкові, відкликання довіреності на власного представника, відкликання позову в суді першої інстанції, як свідчення недобросовісності дій позивача.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 по справі №922/3787/17 надав оцінку судовим витратам заявленим до стягнення відповідачем в межах справи №922/3787/18, та вказав, що акт прийому передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат і не містить конкретизації щодо вимог, яких вони стосуються, в також посилань на документи у справі, якими підтверджується їх надання, що не надає змоги визначити обсяг виконаних адвокатами робіт під час розгляду позовних вимог з межах справи №922/3787/17.

Справа №922/3787/17 та справи №922/2875/18 мають різний предмет спору.

Як було зазначено вище, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) №77 від 31.07.2018 (т.13, а.с.75) останній складено у зв'язку з наданням додаткових послуг, а саме супровіду судової справи №922/3787/17 в господарському суді Харківської області.

Однак, враховуючи посилання апелянта на витрати, понесені у зв'язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог, створення штучної підсудності у м. Харкові, відкликання довіреності на власного представника, відкликання позову в суді першої інстанції, як свідчення недобросовісності дій позивача, колегія суддів зазначає, що для відшкодування витрат, наданих саме в рамках справи №922/2875/18 слід відокремити надання послуг з правничої допомоги в межах справи №922/3787/17 та в рамках справи №922/2875/18.

Проте, слід зазначити, що роз'єднання позовних вимог відбулось 18.10.2018 року ухвалою господарського суду Харківської області, а до цього моменту позовні вимоги про стягнення 52 379 548, 35 грн та про стягнення 1 359 500,00 грн розглядались в одному провадженні в рамках справи № 922/3787/17.

Однак, відповідачем в акті не розмежовано, яка правнича допомога надана стосовно позовних вимог про стягнення 52 379 548, 35 грн, а яка - стосовно вимог про стягнення 1 359 500,00 грн.

Після процесуальних дій суду з роз'єднання позовних вимог в дві окремі справи, що відбулось 18.10.2018, Акт №77 відповідачем не приведено у відповідність до нових обставин, а саме не розмежовано надані послуги окремо по кожній справі шляхом внесення змін до акту, складання додаткових актів тощо.

Крім того, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити відповідність матеріалів справи №922/2875/18 матеріалам справи №922/3787/17 та їх ідентичність, визначити конкретний об'єм наданих послуг по матеріалам справи №922/3787/17 та №922/2875/18 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що послуги щодо правового термінового аналізу документів під час вивчення ситуації (3 адвоката по 18 годин), що складає 81000,00 грн, участь у нарадах з клієнтом та його працівниками (3 адвоката по 12 годин), що дорівнює 54000,00 грн, підготовка заяв та клопотань (3 адвоката по 28 годин), що дорівнює 126000,00 грн, підготовка до судових засідань (3 адвоката по 14 годин), що дорівнює 63000,00 грн, підготовка відзиву на позов, додатків до відзиву на позов, додаткових пояснень, заперечень на клопотання (29 годин), що дорівнює 43500,00 грн, участь у судових засіданнях, підготовка заяви про приєднання до апеляційної скарги (8 годин), що дорівнює 12000,00 грн, відправка кореспонденції, що складає 2000,00 грн, з огляду на вказані вище обставини, не містить конкретизації щодо вимог, яких вони стосуються, в також посилань на документи у справі, якими підтверджується їх надання, що не надає змоги визначити обсяг виконаних адвокатами робіт під час розгляду позовних вимог з межах справи №922/2875/18.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що наданий ТОВ "Таврида -Плюс" акт виконаних робіт (наданих послуг) №77 від 31.07.2018 не дає змогу видокремити, які надані Адвокатським об'єднанням "Дудченко, Корнелюк та Партнери" послуги пов'язані з розглядом справи №922/3787/17, а які з розглядом справи №922/2875/18, а отже не дає змогу зробити висновок, які послуги і якої вартості слід розглядати в межах справи №922/2875/18.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази понесених адвокатами ТОВ «Таврида-Плюс» витрат на відрядження до м. Харків, як-то квитки на транспорт, докази бронювання та проживання в готелі тощо, матеріали справи не містять доказів, якими заявник обґрунтовує час, який витрачений на відрядження до міста Харкова.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно не прийняв в якості належного доказу на підтвердження витрат на правову допомогу понесених відповідачем в межах справи №922/2875/18 акт №77, та правомірно відмовив у задоволенні вимог ТОВ "Таврида-Плюс" про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 1074781грн.

Щодо акту виконаних робіт (наданих послуг) №40 від 15.04.2019 в якості доказів понесених судових витрат на суму 303287грн., судова колегія доходить наступних висновків.

22.10.2018 ТОВ "Таврида-Плюс" та Адвокатським об'єднанням "Дудченко, Корнелюк та Партнери" уклали додаткову угоду №6 до договору №19/10/17 про надання правової допомоги від 19.10.2017 (т.13, а.с.77).

В преамбулі означеної додаткової угоди вказано, що вона укладена у зв'язку із позовною заявою ТОВ "Агро-Тріус", яка слухається господарським судом Херсонської області.

За додатковою угодою №6 вартість правового супроводу справи за попереднім розрахунком склала 300000,00грн., виходячи з вартості роботи адвоката 1500,00 грн. за годину роботи.

У п.2 додаткової угоди №6, сторони узгодила, що додаткові витрати, які будуть виникати під час ведення справ, погоджені з клієнтом, компенсуються окремо, на підставі наданого рахунку.

У подальшому в акті виконаних робіт №40 від 15.04.2019 (далі - Акт №40) сторони узгодили, що вартість супроводу справи №922/2875/18 склала 303287,00 грн, виходячи з наступного детального розрахунку:

- 1 година роботи адвоката - 1500,00 грн;

- правовий аналіз документів під час ведення справи (2 адвоката по 15 годин) - 45000,00 грн;

- участь у нарадах з клієнтом та його працівниками з питань обговорення відношень з Позивачем у 2017 року (2 адвокати по 3 години) - 9000,00 грн;

- підготовка апеляційної скарги та її супровід в апеляційному суді, в тому числі відрядження до м. Одеси 15 січня 2019 року (1 адвокат 20 годин) - 30000,00 грн;

- дослідження судової практики з подібних судових спорів (2 адвоката по 6,5 годин) - 19500,00 грн;

- підготовка заяв і клопотань (3 адвоката по 10 годин) - 45000,00 грн;

- підготовка до судових засідань (2 адвоката по 10 годин) - 30000,00 грн;

- участь у судових засіданнях у м. Херсоні 20.02.2019, 04.03.2019, 20.03.2019, 04.04.2019 та інших (2 адвокати 5 засідань по 2 години) - 30000,00 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи (1 адвокат 10 годин) - 15000,00 грн;

- підготовка відзиву на позов, додатків до відзиву на позов, додаткових пояснень, заперечень на клопотання (2 адвоката 20 годин) - 60000,00 грн;

- відправка кореспонденції (1 адвокат 3,2 години) - 4787,00 грн;

- проведення консультацій з відповідними спеціалістами різного профілю, які стосуються предмету розгляду справи (1 адвокат 10 годин) - 15000,00 грн.

Згідно з Актом №40 адвокати об'єднання витратили загалом 202,2 години на суму 303287,00 грн. На підставі Акту №40 Відповідачеві виставлений рахунок №40 на оплату 303287,00 грн.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 30 листопада 2020 року по справі № 922/2869/19.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність тверджень ТОВ "Таврида -Плюс" щодо зловживання позивачем своїми правами.

Так, відповідач в обґрунтування правомірності понесених витрат на правничу допомогу посилався на недобросовісні дії позивача, які полягають у створенні штучної підсудності у м. Харкові, блокування господарської діяльності ТОВ "Таврида -Плюс", подання заяви про збільшення позовних вимог, відкликання довіреності на власного представника, відкликання позову в суді першої інстанції.

Однак, суд першої інстанції правомірно зазначив, що подання стороною позову, заяви про забезпечення позову, а також будь-яких інших заяв та клопотань є реалізацією права на судовий захист встановленим законом способом. В свою чергу, відповідачем не наведено фактичних даних про те, що дійсна мета подання позову та заяви про забезпечення даного позову були спрямовані на блокування господарської діяльності ТОВ "Таврида-Плюс", а не на встановлення фактичних обставин справи, такі пояснення відповідача ґрунтуються виключно припущеннях. ТОВ "Агро-Тріус", звертаючись до суду з позовними вимогами до ТОВ "Таврида-Плюс", лише реалізувала своє право на звернення до суду.

За таких обставин, обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ст.13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом

Враховуючи заперечення ТОВ "Агро-Тріус" проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції правомірно надано оцінку акту №40 в аспекті реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, пропорційності та співмірності витрат до предмета спору.

Так, судова колегія критично оцінює надані адвокатським об'єднанням таких послуг, як:

- правовий аналіз документів під час ведення справи двома адвокатами тривалістю 15 годин, вартість послуги - 45000грн. Відповідачем не деталізовано, яких саме документів здійснювався правовий аналіз, обсяг таких документів, та значення здійсненого аналізу для розгляду справи.

- дослідження судової практики з подібних судових спорів (2 адвоката по 6,5 годин) вартістю 19500,00 грн, доказів надання такої послуги матеріали справи не містять

- підготовка заяв і клопотань (3 адвоката по 10 годин) - 45000,00 грн.

- витрати на відправку кореспонденції тривалістю 3.2 години, вартість послуги - 4787 грн не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність",

- проведення консультацій з відповідними спеціалістами різного профілю, які стосуються предмету розгляду справи (1 адвокат 10 годин) - 15000,00 грн. також не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги та результат таких консультацій взагалі відсутній в матеріалах справи, спеціалістів не було залучено під час розгляду справи,

- участь у нарадах з клієнтом та його працівниками з питань обговорення відношень з позивачем у 2017 року - 2 адвокати по 3 години вартістю 9000,00 грн відповідачем не доведено, що така послуга була надана саме в рамках справи №922/2875/18, враховуючи, що справа була передана за підсудністю до Господарського суду Херсонської області за ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2018 року.

Судова колегія зазначає, що відповідачем не доведено особливої складності справи, дійсності та необхідності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, зокрема, не зрозуміло, у зв'язку з чим адвокати витратили, зокрема, на підготовку заяв і клопотань - 3 адвоката по 10 годин, підготовку до судових засідань - 2 адвоката по 10 годин, проведення консультацій з відповідними спеціалістами різного профілю, які стосуються предмету розгляду справи - 10 годин.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Тобто відповідачем не доведено реальність та неминучість понесених витрат на професійну правничу допомогу, деякі послуги взагалі не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи позивача про завищення заявлених до стягнення витрат, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь позивача судових витрат у розмірі 138 287грн.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься належне обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу та відповідні докази факту надання послуг адвоката з:

- підготовки апеляційної скарги та її супровід в апеляційному суді, в тому числі відрядження до м. Одеси 15 січня 2019 року (30000,00 грн);

- участі у судових засіданнях у м. Херсоні 20.02.2019, 04.03.2019, 20.03.2019, 04.04.2019 та інших (30000,00 грн);

- ознайомлення з матеріалами справи (15000,00 грн);

- підготовки відзиву на позов, додатків до відзиву на позов, додаткових пояснень, заперечень на клопотання (60000,00 грн), що загалом складає 165000грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними доводи апелянта про неправомірне зменшення судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу за актом № 40 від 15.04.2019 р. з 303 287 грн. до 165 000 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року по справі №922/2875/18 без змін, а апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року по справі №922/2875/18 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 21.12.2020 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська