Ухвала
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 326/246/18
провадження № 61-18253ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або Банк), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з Банку на його користь суму банківського вкладу в розмірі 130 000,00 грн, проценти у розмірі 125 967,88 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 07 червня 2012 між ОСОБА_1 та Банком укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000726296858, згідно з умовами якого він передав грошові кошти у розмірі 130 000,00 грн Банку на 366 днів до 07 червня 2013 року, зі сплатою процентів у розмірі 16 % річних. Згідно з умовами вказаного договору дія вкладу неодноразово автоматично продовжувалась на такий же термін. Додатковою угодою від 07 червня 2012 року процентну ставку збільшено на 2 % річних. 04 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та Банком укладений договір приєднання № ZPVPCD00000004, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 125 000,00 грн до 07 червня 2013 року, зі сплатою процентів у розмірі 22,08 % річних. 06 червня 2014 року між ОСОБА_2 та Банком укладена додаткова угода № 2 до договору приєднання № ZPVPCD00000004 від 04 квітня 2013 року, відповідно до якої змінено дату погашення заборгованості до 05 червня 2015 року, змінено розмір процентів до 26 % річних. 04 квітня 2013 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором приєднання між ОСОБА_1 та Банком укладено договір застави № ZPVPCD00000004, відповідно до умов якого він передав в заставу Банку майнові права на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу. Додатковими угодами до договору застави погоджено зміну терміну повернення кредитних коштів до 05 червня 2015 року. 04 лютого 2015 року розірвано договір банківського вкладу у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором приєднання № ZPVPCD00000004. 05 лютого 2015 року з депозитного рахунку списані грошові кошти в розмірі 126 685,52 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що Банком неправомірно списані грошові кошти з депозитного рахунку, оскільки строк виконання зобов'язання за договором приєднання не настав; Банк не звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості в солідарному порядку; списання коштів відбулося в непередбачений договором застави спосіб.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за договором від 07 червня 2012 року № SAMDN25000726296858 у розмірі 130 000,00 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором депозитного вкладу від 07 червня 2012 року № SAMDN25000726296858 у розмірі 125 967,88 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» у грудні 2020 року засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про державний бюджет» на 2020 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2 102,00 грн.
Ціна позову у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 255 967,88 грн (130 000,00 грн + 125 967,88 грн).
Позовні вимоги обґрунтовуються вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», із ціною позову, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500, 00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що попереднє касаційне провадження у цій справі було відкрито до 08 лютого 2020 року, відповідно до положень ЦПК України чинних на час подання касаційної скарги ОСОБА_1 . Таким чином, наявність постанови суду касаційної інстанції за результатами перегляду справи в касаційному порядку не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик